ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2021Справа № 910/18962/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження
справу № 910/18962/20
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ "ПРОМ ЕКСПОРТ"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксорікс"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамонда"
про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили
За участі представників сторін:
від позивача: Герасименко М.В., довіреність №7 від 01.07.2020;
від відповідача-1: Акуленко А.В., ордер серії АР №1033951 від 19.01.2021;
від відповідача-2: не з'явились;
від відповідача-3: не з'явились.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ "ПРОМ ЕКСПОРТ"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю"ЛЮКСОР ТРЕЙД"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамонда" визнання векселів такими, що не мають вексельної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що видані 04.08.2020 ТОВ "Промислова корпорація "Пром Експорт" прості документарні векселі АА 2855202, АА 2855203, АА 2855204, АА 2855205, АА 2855206, АА 2855207, АА 2855208, АА 2855209, АА 2855210, АА 2849845 не мають вексельної сили, оскільки були вчинені без дотримання вимог ст. 4, абзацу 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та ст. 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18962/20, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2021.
23.12.2020 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про об'єднання декількох справ в одне провадження.
05.01.2021 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
20.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив віповідача-1.
29.01.2021 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про об'єднання декількох справ в одне провадження.
03.02.2021 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2021 підтримав позовні вимоги, заперечив щодо задоволення клопотання відповідача-1 про об'єднання декількох справ в одне провадження та просив задовольнити клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив.
Представники відповідачів-2, 3 в судове засідання не з'явились, відзиви на позов та клопотань про відкладення розгляду справи не подали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 змінено найменування та місцезнаходження відповідача-2 у справі № 910/18962/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСОР ТРЕЙД" (ідентифікаційний код 41827662; 03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд.14 Д, оф.610) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ксорікс" (ідентифікаційний код 41827662; 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових, 19). Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про об'єднання декількох справ в одне провадження. Клопотання позивача про витребування доказів залишено без розгляду. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/18962/20 на 30 днів. Підготовче засідання у справі № 910/18962/20 відкласти на 25.02.2021.
15.02.2021 від позивача до суду надійшли клопотання про застосування заходів процесуального примусу та про поновлення строку на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів.
Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2021 підтримав позовні вимоги та подане ним клопотання про поновлення строку на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів.
Представник відповідача-1 проти позову та клопотання позивача заперечив.
Представники відповідачів 2 та 3 в судове засідання не з'явились, відзиви на позов не подали. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на приписи ч.4 ст.74, ст.81 та ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів та про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 18.03.2021 та витребувано у відповідачів докази, наведені у клопотанні позивача.
15.03.2021 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли документи на виконання ухвали суду від 25.02.2021.
В підготовчому засіданні 18.03.2021 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі та надання йому можливості ознайомитись з поданими відповідачем-1 доказами.
Представник відповідача-1 заперечив щодо відкладення розгляду справи.
Представники відповідачів-2, 3 в судове засідання не з'явились, витребувані судом документи не подали. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.
З метою дотримання рівності всіх учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи та надання йому можливості ознайомитись з поданими відповідачем-1 документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 08.04.2021.
30.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Присутній у судовому засіданні 08.04.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив призначити справу до судового розгляду.
Представник відповідача-1 позов не визнав і також не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.
Представники відповідачів-2, 3 у засідання суду черговий раз не з'явились. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу не подавали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 закрито підготовче провадження у справі № 914/2490/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2021.
Присутній у судовому засіданні 22.04.2021 представник позивача позовні вимоги повністю з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечив з посиланням на обставини, наведені у відзиві.
Представники відповідачів-2, 3 у засідання суду черговий раз не з'явились. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 22.04.2021, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова корпорація «Пром Експорт» набуло право власності на майновий комплекс «Готель «МИР», загальною площею 17 206,7 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 944707880000, розташований за адресою: м. Київ, проспект Голосієвський, буд.70.
30.07.2020 між ТОВ «Пром Експорт» як покупцем та ТОВ «Люксор Трейд» як продавцем укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 300720/02-БВ, відповідно до умов якого ТОВ «Пром Експорт» як покупець зобов'язалось прийняти та оплатити цінні папери (іменні інвестиційні сертифікати, емітовані в бездокументарній формі ТОВ «Брента Капітал», у кількості 57 702 шт., номінальна вартість одного сертифікату 1 000 грн).
Відповідно до п. 1.3. Договору № 300720/02-БВ від 30.07.2020 вартість купівлі-продажу цінних паперів номінальною вартістю 57 702 000 грн за домовленістю сторін складає 125 850 000 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору № 300720/02-БВ від 30.07.2020 розрахунок за придбані цінні папери може бути здійснено шляхом видачі ТОВ «Пром Експорт» векселя або іншим способом не забороненим законодавством України.
Відповідно до п. 3.7. Договору № 300720/02-БВ від 30.07.2020 поставка цінних паперів здійснюється з дотриманням принципу «поставка проти оплати». Оплата цінних паперів має бути здійснена до 31.08.2020 (пункт 2.1. Договору).
04.08.2020 ТОВ «Пром Експорт» та ТОВ «Люксор Трейд» було складено Акт про вексельний платіж, відповідно до якого ТОВ «Пром Експорт» в рахунок виконання своїх зобов'язань по оплаті цінних паперів за Договором № 300720/02-БВ від 30.07.2020 передає відповідачу-2 десять простих векселів, емітованих ТОВ «Пром Експорт».
04.08.2020 ТОВ «Пром Експорт» видав 10 векселів зі строком погашення 10.08.2020 р., номінальною вартістю по 12 585 000 грн. кожен, за наступними номерами: AA 2855202, AA2 855203, AA 2855204, AA 2855205, AA 2855206, AA 2855207, AA 2855208, AA 2855209, AA 2855210, AA 2849845.
Сторони погодили, що з моменту підписання Акту про вексельний платіж зобов'язання ТОВ «Пром Ескпорт» по оплаті цінних паперів за Договором № 300720/02-БВ від 30.07.2020 р. припиняються, натомість у ТОВ «Пром Ескпорт» виникає зобов'язання по оплаті емітованих векселів.
06.08.2020 на підставі договору купівлі-цінних паперів № 060820/02-БВ ТОВ «Рамонда» придбало у ТОВ «Люксор Трейд» 10 векселів, емітованих ТОВ «Пром Експорт».
Відповідно до пункту 3.1 Договору від 06.08.2020 на векселях, емітованих ТОВ «Пром Експорт», відповідачем-2 вчинено індосамент на користь ТОВ «Рамонда».
Відповідно до 2.1. Договору від 06.08.2020 ТОВ «Рамонда» до 20.08.2020 мало сплати на користь ТОВ «Люксор Трейд» 125 850 000 грн за придбані векселі.
10.08.2020 ТОВ «Рамонда» пред'явила векселі ТОВ «Пром Експорт» до платежу, про що сторонами було підписано відповідний Акт.
04.09.2020 ТОВ «Пром Експорт» повідомило ТОВ «Рамонда» про відсутність коштів для погашення емітованих векселів (лист ТОВ «Пром Експорт» за вх. № 1 від 04 09.2020).
Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 571 від 29.09.2020р. «Щодо заборони торгівлі цінними паперами» було заборонено з 30.09.2020 вчинення правочинів з цінними паперами ТОВ «Брента Капітал» на підставі пункту 163 ст.8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та в зв'язку з перебуванням емітента (ТОВ «Брента Капітал») в ситуації, коли подальший обіг емітованих цінних паперів порушуватиме права інвесторів.
Позивач вважає векселі №№ AA 2855202, AA2 855203, AA 2855204, AA 2855205, AA 2855206, AA 2855207, AA 2855208, AA 2855209, AA 2855210, AA 2849845 такими, що не мають вексельної сили з огляду на те, що видача векселів була здійснена без дотримання вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»; векселі від імені ТОВ «Пром Експорт» видані неуповноваженою особою; недотримано вимоги ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»; недотримано вимоги ст. 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Таким чином, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як вже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 року у справі № 927/522/17.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".
Таким чином, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.
У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.
Вирішуючи спір про "визнання права", господарський суд повинен диференціювати такі позовні вимоги від вимог про встановлення юридичних фактів, які не підвідомчі судам господарської юрисдикції, а підвідомчі цивільним судам. При цьому, судам належить встановити чи існує між сторонами "спір про право", якими правовими механізмами таке право може бути захищене з огляду на договірні зобов'язання сторін, чи є достатнім для його захисту саме "визнання права", чи потрібне застосування інших механізмів для захисту існуючого права, виходячи з умов укладеного господарського договору.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Так, предметом позову у даній справі є визнання векселів №№ AA 2855202, AA2 855203, AA 2855204, AA 2855205, AA 2855206, AA 2855207, AA 2855208, AA 2855209, AA 2855210, AA 2849845 такими, що не мають вексельної сили.
В обґрунтування порушення своїх прав позивач зазначив, що 10.06.2016 року між ТОВ «Ардена», як іпотекодавцем, та АТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателем, в забезпечення належного виконання кредитного зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки за умовами якого в іпотеку Банку було передано готельний комплекс «МИР», загальною площею 17206,70 кв.м. розташованого за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня (Голосіївський), 70.
04.08.2017 року внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» було звернуто стягнення на предмет іпотеки та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказане нерухоме майно (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №215133358 від 06.07.2020 року)
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 року у справі № 910/15803/19, було скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору іпотеки від 10.06.2016 року та скасування реєстраційних дії про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ КБ «ПриватБанк».
В подальшому, ТОВ «Ардена» та ТОВ «Артіс» здійснили дії, направлені на скасування записів про право власності Банку на нерухоме майно, та здійснили відчуження зазначеного об'єкту нерухомого майна на користь ТОВ «Промислова корпорація «Пром Експорт», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №219156430 від 05.08.2020.
Водночас, 06.08.2020 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду було відкрито касаційне провадження у справі № 910/15803/19 за касаційною скаргою Банку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 справі №910/15803/19.
Крім питання скасування постанови Північного апеляційного господарського від 09.07.2020 року у справі №910/15803/19 судом касаційної інстанції розглядається і питання повороту виконання рішення ухваленого судом апеляційної інстанції шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на готельний Комплекс «МИР», який станом на дату подання позову належить ТОВ «Пром Експорт».
Відтак, наслідком задоволення касаційної скарги Банку, останній отримав правові можливості здійснити повернення зазначеного об'єкту нерухомого майна та відновлення власного правового становища, як власника майна.
Відтак, позивач вказав, що у нього існують правомірні очікування та сподівання щодо повернення у його власність 100/100 відсотків майнового сиплексу загальною площею 17206, 70 кв.м, розташованого за адресою м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня (Голосіївський), 70, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Лержавному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 944707880000, яке наразі є єдиною власністю ТОВ «Промислова корпорація «Пром Експорт».
Одночасно з цим, позивач вважає, що дії ТОВ «АЕФ», ТОВ «Ардена», ТОВ «Артіс», ТОВ «Промислова корпорація «Пром Експорт», ТОВ «Люксор Трейд» та ТОВ «Рамонда» направлені на відчуження відповідного майна, а також вчинення дій, направлених на створення штучної заборгованості у ТОВ «Промислова корпорація «Пром Експорт» шляхом емісії спірних векселів на користь ТОВ «Люксор Трейд» та передачі права вимоги за останніми на ТОВ «Рамонда», які з огляду на строки вчинення відповідних дій, здійснювались виключно з метою створення умов для звернення стягнення на таке нерухоме майно в порядку передбаченому для виконання судових рішень, свідчить про погодженість дій зазначених осіб та очевидну фіктивність правочинів вчинених ними для досягнення протиправної мети - заволодіння чужим майном, та унеможливлення повернення такого майна законному власнику, що за своїм змістом вказує на порушення такими учасниками принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Як встановлено судом, 30.07.2020 між ТОВ «Пром Експорт», як покупцем, та ТОВ «Люксор Трейд» (назву змінено на ТОВ «Ксорікс»), як продавцем, укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 300720/02-БВ, відповідно до умов якого ТОВ «Пром Експорт» як покупець зобов'язалось прийняти та оплатити цінні папери (іменні інвестиційні сертифікати, емітовані в бездокументарній формі ТОВ «Брента Капітал», у кількості 57 702 шт., номінальна вартість одного сертифікату 1 000 грн).
04.08.2020 ТОВ «Пром Експорт» та ТОВ «Люксор Трейд» було складено Акт про вексельний платіж, відповідно до якого ТОВ «Пром Експорт» в рахунок виконання своїх зобов'язань по оплаті цінних паперів за Договором № 300720/02-БВ від 30.07.2020 передає відповідачу-2 десять простих векселів, емітованих ТОВ «Пром Експорт».
04.08.2020 ТОВ «Пром Експорт» видав 10 векселів зі строком погашення 10.08.2020 р., номінальною вартістю по 12 585 000 грн. кожен, за наступними номерами: AA 2855202, AA2 855203, AA 2855204, AA 2855205, AA 2855206, AA 2855207, AA 2855208, AA 2855209, AA 2855210, AA 2849845.
06.08.2020 між ТОВ «Рамонда» (покупець) та ТОВ «Люксор Трейд» (продавець) укладено договір № 060820/02-БВ купівлі-продажу цінних паперів, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цінні папери - векселі прості, документарні, векселедавцем яких є ТОВ «Промислова корпорація «Пром Експорт», складені 04.08.2020, зі строком погашення - 10.08.2020, номінальною та договірною вартістю по 12 585 000 грн, а саме: АА 2855202, АА 2855203, АА 2855204, АА 2855205, АА 2855206, АА 2855207, АА 2855208, АА 2855209, АА 2855210, АА 2849845.
З огляду на зазначене, спірні векселі стосуються правовідносин, які склалися між ТОВ «Люксор Трейд», ТОВ «Рамонда» та ТОВ «Промислова корпорація «Пром Експорт» за договорами № 300720/02-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 30.07.2020 та № 060820/02-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 06.08.2020.
Отже, судом також встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» не є учасником правовідносин, що склалися між ТОВ «Промислова корпорація «Пром Експорт» (векселедавець), ТОВ «Рамонда» (набувач права вимоги за придбаними векселями) та ТОВ «Люксор Трейд» (особа, що здійснила відчуження боргових цінних паперів у спосіб, визначений чинним законодавством). АТ КБ «Приватбанк» не є кредитором, боржником та/або пов'язаною особою з ТОВ «Промислова корпорація «Пром Експорт», ТОВ «Рамонда» та ТОВ «Люксор Трейд» у межах спірних правовідносин.
Отже, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність АТ КБ «Приватбанк» відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення саме його права або охоронюваного законом інтересу відповідачами.
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів АТ КБ «Приватбанк». Оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача зі сторони відповідачів в аспекті заявлених позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови в позові, суд не здійснює оцінку інших фактичних обставин справи, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 23.04.2021.
Суддя А.І. Привалов