ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2021Справа № 910/4807/20
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс»
провизнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
у справі №910/4807/20
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс»
простягнення 83 827,85 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Мещеряков М.В.
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/4807/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» про стягнення 83 827,85 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» заборгованість у розмірі 82 700,00 грн., 3% річних у розмірі 574,29 грн., інфляційні у розмірі 503,90 грн., пеню у розмірі 49,66 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
07.08.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
06.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково та стягнення з відповідача безпідставно отриманих за таким наказом коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 вказану заяву призначено до розгляду на 21.04.2021.
Представник заявника в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, подану заяву підтримав та просив задовольнити повністю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив письмові заперечення, в яких в задоволенні вказаної заяви просив відмовити з огляду на те, що станом на момент звернення до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду у даній справі, відповідачем борг за рішенням не був погашений, як і не надано повідомлення позивачу про часткову сплату грошових коштів. Також, на думку позивача, ненадання відповідачем доказів часткової сплати боргу під час розгляду даної справи судом свідчить про створення перешкод для здійснення завдання правосуддя та є підставою для застосування до відповідача заходів процесуального примусу.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
За змістом ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд відзначає, що ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України встановлює перелік підстав (якій не є вичерпним) для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
В обґрунтування своєї заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» зазначає, що ним було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. на підставі платіжних доручень №1321 від 08.04.2020 та №1355 від 28.04.2020 в рахунок часткового погашення заборгованості за договором про надання послуг №20/11/2019 від 20.11.2019, проте такі платіжні доручення під час розгляду справи не були долучені до матеріалів справи та, відповідно, не були враховані під час присудження до стягнення за рішенням суду.
Також заявник вказує, що після винесення рішення у даній справі ним було перераховано на рахунок позивача 15 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1387 від 28.07.2020.
З урахуванням викладеного, заявник вказує, що його обов'язок зі сплати на користь позивача заборгованості на суму 35 000,00 грн. припинився, а відтак наказ Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/4807/20 є таким, що не підлягає виконанню в цій частині.
У частині 1 статті 598 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» заборгованість за договором про надання послуг №20/11/2019 від 20.11.2019 у розмірі 82 700,00 грн., 3% річних у розмірі 574,29 грн., інфляційні у розмірі 503,90 грн., пеню у розмірі 49,66 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Судом встановлено, що згідно платіжних доручень №1321 від 08.04.2020 та №1355 від 28.04.2020 відповідачем були перераховані на користь позивача грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за послуги катка згідно рахунку №212 від 16.12.2019». В свою чергу, вказаний рахунок став підставою для підписання сторонами акту надання послуг №178 від 18.12.2019, заборгованість за яким входила до предмету доказування у даній справі.
В той же час, з огляду на відсутність вказаних платіжних доручень в матеріалах справи, грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. не були враховані під час встановлення суми заборгованості, яка підлягала стягненню на користь позивача згідно рішення суду від 22.06.2020.
Крім того, 28.07.2020 ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» перерахувало на рахунок ТОВ «Будівельна компанія-ВР» грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно рішення суду від 22.06.2020 справа №910/4807/20», тобто відповідач добровільно погасив присуджену до стягнення суму заборгованості в цій частині.
З огляду на наведене вбачається, що обов'язок ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» зі сплати на користь ТОВ «Будівельна компанія-ВР» коштів, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/4807/20 на суму 35 000,00 грн., припинився, що є підставою для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/4807/20 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості у розмірі 35 000,00 грн.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 35 000,00 грн.
Крім того, відповідач просить стягнути з ТОВ «Будівельна компанія-ВР» на користь ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» кошти у розмірі 35 000,00 грн., які були списані з останнього в межах виконавчого провадження з виконання наказу від 07.08.2020 у справі №910/4807/20, як безпідставно одержані кошти за виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дяченком Євгенієм Станіславовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№62808589 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/4807/20 від 07.08.2020 та постанову про арешт коштів боржника.
14.08.2020 з ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» були стягнуті кошти у розмірі 94 731,90 грн. (в тому числі, 85 929,85 грн. - на виконання рішення суду у даній справі), у зв'язку з чим приватним виконавцем була винесена постанова від 14.08.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП№62808589, а оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/4807/20 повернутий до суду.
В той же час, як було встановлено судом раніше, боржником були сплачені грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн., присуджені до стягнення рішенням суду, як до дати видачі наказу від 07.08.2020 у справі №910/4807/20, так і відповідно до пред'явлення спірного виконавчого документу до виконання.
Отже, стягнення коштів у розмірі 35 000,00 грн. в межах виконавчого провадження ВП№62808589 фактично призвело до подвійного виконання рішення суду у даній справі в цій частині.
Твердження позивача про те, що відповідач не повідомив його належним чином про часткову сплату боргу, у зв'язку з чим позивач на момент звернення до приватного виконавця не володів даною інформацією, не спростовують висновків суду про наявність факту перерахування відповідачем коштів у розмірі 35 000,00 грн. в рахунок добровільного погашення заборгованості, стягнутої рішення суду у даній справі.
Більш того, вказані твердження оцінюються судом критично, оскільки ТОВ «Будівельна компанія-ВР» як суб'єкт господарювання має доступ до власних банківських рахунків та спроможне самостійно контролювати надходження грошових коштів на такі рахунки без отримання будь-яких інших повідомлень від контрагентів.
Відтак, суд вважає, що станом на момент звернення позивача до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду у даній справі, позивач мав бути належним чином обізнаний про факт надходження грошових коштів від ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс», проте таку інформацію приватному виконавцю останнім повідомлено не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Наведеною нормою передбачено можливість стягнення на користь боржника за його вимогою безпідставно стягнутих з нього на користь стягувача коштів в процесі примусового виконання рішення господарського суду, у випадку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, з огляду на визнання наказу Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/4807/20 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» на користь ТОВ «Будівельна компанія-ВР» заборгованості у розмірі 35 000,00 грн. та, враховуючи, що обов'язок боржника зі сплати на користь ТОВ «Будівельна компанія-ВР» коштів у зазначеному розмірі відсутній у зв'язку з його припиненням, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення зі стягувача безпідставно одержаних коштів за виконавчим документом у розмірі 35 000,00 грн.
Щодо клопотання позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у зв'язку з неповідомленням останнім суду обставин часткового погашення боргу необхідно відзначити таке.
За приписами частин 2 та 3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, обов'язок подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, та не приховувати докази, покладений на всіх учасників справи.
В свою чергу, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №910/1873/17.
При цьому, під час розгляду даної справи до винесення рішення суду від 22.06.2020 жодною із сторін не були надані докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу, що свідчить про недотримання вище вказаних приписів не тільки відповідачем, а і позивачем як особою, на рахунок якої такі грошові кошти були зараховані.
З огляду на викладене, клопотання позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу є абсолютно безпідставним, оскільки сам позивач не виконав обов'язку з надання відповідних доказів суду, що ставить під сумнів дотримання ним принципу добросовісності час розгляду даної справи.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.
Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
В свою чергу, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу за подання даної заяви у розмірі 1 753,34 грн. заявником надано суду:
- договір про надання правової допомоги №7/2019 від 18.02.2019;
- доручення про надання правової допомоги №5 від 21.05.2020;
- акт надання послуг (виконання робіт) №5 від 02.04.2021;
- рахунок на оплату від 02.04.2021.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
З урахуванням вищевикладеного, із наданих заявником документів вбачається, що розмір заявлених витрат є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
Щодо твердження позивача про відсутність доказів оплати відповідачем послуг адвоката суд відзначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У зв'язку з викладеним, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 1 753,34 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в частині задовольнити.
2. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/4807/20 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» заборгованості у розмірі 35 000,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1; ідентифікаційний код 38013854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олімпікс» (01601, м. Київ, вул. Банкова, 2; ідентифікаційний код 39288133) грошові кошти у розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. як безпідставно одержані кошти за наказом Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/4807/20 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 34 коп. Видати наказ.
4. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена.
Повна ухвала складена 22.04.2021.
Суддя В.П. Босий