ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2021Справа № 910/17185/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"
до Антимонопольного комітету України
про визнання рішення недійсним
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Грищенко К.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 20-р/тк від 21.08.2020 є незаконним та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, тому просить суд визнати зазначене рішення недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: вказати правові підстави позову; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; подати підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
27.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.12.2020.
У підготовче засідання 18.12.2020 прибув представник відповідача, представники позивача в підготовче засідання не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.02.2021.
29.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив та клопотання про поновлення строку на його подання.
У підготовче засідання 16.02.2021 прибув представник відповідача, представники позивача в підготовче засідання не прибули.
Частинами 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У підготовчому засіданні 16.02.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про поновлення строку на подачу відзиву та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.03.2021.
15.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі.
У підготовче засідання 16.03.2021 представники сторін не прибули.
У підготовчому засіданні 16.03.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021.
12.04.2021 електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Аналогічне за змістом клопотання 13.04.2021 надійшло через відділ діловодства суду.
У судове засідання 13.04.2021 прибув представник відповідача, представники позивача в судове засідання не прибули.
За наслідками розгляду клопотання про відкладення розгляду справи, судом відмовлено в його задоволенні, оскільки, позивачем не наведено тих об'єктивних обставин, наявність яких в силу ст. 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення судового засідання, ураховуючи, також те, що учасники справи не позбавлені права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференціїї, у тому числі, із використанням власних технічних засобів.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 13.04.2021, за відсутності представників позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 13.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Відповідно до п.п. 13-15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.
У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд враховує, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з'ясовує, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак суд у розгляді відповідних справ з'ясовує, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.
Подання інформації на вимогу Антимонопольного комітету України чи його органу у встановлений строк, але в неповному обсязі, тобто не з усіх вимог відповідного запиту, не може ототожнюватися з неподанням інформації у встановлений строк, оскільки це є різні, самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені пунктами 13 і 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Судом встановлено, що 21.08.2020 Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 20-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким:
визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «ПТАХОКОМПЛЕКС «ГУБИН» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 12.02.2019 № 126-29/01-2003 у встановлений ним строк (п. 1 Рішення);
за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «ПТАХОКОМПЛЕКС «ГУБИН» штраф у розмірі 395 807,00 грн (п. 2 Рішення).
Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.
Комітет відповідно до покладених на нього завдань та повноважень, визначених статтями 3 та 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції проводив дослідження ринку м'яса курячого (далі - Ринок).
У зв'язку з викладеним, на адресу ТОВ «ПТАХОКОМПЛЕКС «ГУБИН» була надіслана вимога Голови Комітету - державного уповноваженого від 12.02.2019 № 126-29/01-2003 (далі - Вимога 1), в якій пропонувалось у 21-денний строк з дня отримання Вимоги 1 надіслати Комітету визначену інформацію та належним чином завірені копії документів.
Одночасно у Вимозі 1 зазначалось, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (поштова квитанція 0303508832276) представник ТОВ «ПТАХОКОМПЛЕКС «ГУБИН» отримав зазначену вимогу 18.02.2019.
Останній день строку надання інформації на Вимогу 1 припадав на 11.03.2019.
Відповідь на Вимогу 1 надано Товариством листом від 12.03.2019 № 1-4/212.1 (вх. Комітету № 8-01/3910 від 01.04.2019). При цьому на конверті відсутній штамп про дату поштового відправлення та/або штрихований кодовий ідентифікатор.
Згідно з даними офіційного сайту Укрпошта лист Товариства від 12.03.2019 № 1-4/212.1 був направлений до Комітету 27.03.2019 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (поштова квитанція 4301643239803) та отриманий Комітетом на Укрпошті - 01.04.2019.
Тобто, строк надання відповіді на Вимогу 1 вважається пропущеним у зв'язку з тим, що листом від 12.03.2019 № 1-4/212.1 було здано на пошту із запізненням на 16 календарних днів.
При цьому від Товариства до Комітету не надходило будь-яких клопотань про продовження та/або перенесення строку надання інформації.
Крім того, Комітет зазначає, що у даному листі не було надано відповідей на всі питання Вимоги 1, а на стор. 8 листа зазначено: «Відповіді на питання: 2. (2.1., 2.2., 2.3., 2.4.), 5.6., 7, 10, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 23, 24, 25, зобов'язуємося подати до 29.03.2019 року, у зв'язку з великим обсягом робіт».
Товариство листом від 29.03.2019 № 1-4/284 (зареєстрований у Комітеті 09.04.2019 за № 8-01/4333) (далі - Лист 2) надало Комітету відповідь на пункти 2.3, 2.4, 5.6, 10, 13, 15, 16, 18, 19 та 21 Вимоги 1, однак не надало відповідей на окремі пункти Вимоги 1, а саме: 2.1, 2.2, 7, 17, 23, 24 та 25.
3 огляду на зазначене, Комітетом повторно було направлено до ТОВ «ПТАХОКОМПЛЕКС «ГУБИН» вимогу про надання інформації від 03.06.2019 № 126-29/01-7078 (далі - Вимога 2), де запитувалась інформація, яку Товариство не надало у відповідь на Вимогу 1, а також прохання надати пояснення щодо ненадання запитуваної інформації.
Строк надання відповіді, зазначений у Вимозі 2, становив 7 днів з дня її отримання. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (поштова квитанція 0303510140349) Вимога 2 отримана Товариством 13.06.2019.
Товариство листом від 21.06.2019 № 1-4/510 (зареєстрований у Комітеті 24.06.2019 за № 8-01/7253) надало Комітету відповідь на пункти 2.1, 2.2, 7, 17, 23, 24, 25 Вимоги 1 Комітету. Разом із тим не надало жодних пояснень щодо неподання інформації на пункти 2.1, 2.2, 7, 17, 23, 24 та 25 Вимоги 1 у встановлені Комітетом строки.
З огляду на викладене, Комітет дійшов висновку, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольному комітету України від 12.02.2019 № 126-29/01-2003 у встановлений ним строк є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 20-р/тк від 21.08.2020 є незаконним та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, тому просить суд визнати зазначене рішення недійсним.
Зокрема, позивач зазначає про те, що повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303508832276, яким позивачу було надіслано вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 12.02.2019 № 126-29/01-2003 не містить відмітки про вручення уповноваженій особі ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та відповідний підпис, а відтак, твердження Комітету про те, що позивач отримав вимогу 18.02.2019 є передчасним.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Отже, вимога Комітету для суб'єктів господарювання є обов'язковою, ненадання інформації на яку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб'єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.
Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов'язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.
При цьому, частиною четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.
Як було встановлено судом, Комітет відповідно до покладених на нього завдань та повноважень, визначених статтями 3 та 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції проводив дослідження ринку м'яса курячого.
У зв'язку з викладеним, на адресу ТОВ «ПТАХОКОМПЛЕКС «ГУБИН» була надіслана вимога Голови Комітету - державного уповноваженого від 12.02.2019 № 126-29/01-2003, в якій пропонувалось у 21-денний строк з дня отримання Вимоги 1 надіслати Комітету визначену інформацію та належним чином завірені копії документів.
Одночасно у Вимозі 1 зазначалось, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (поштова квитанція 0303508832276) представник ТОВ «ПТАХОКОМПЛЕКС «ГУБИН» отримав зазначену вимогу 18.02.2019.
Останній день строку надання інформації на Вимогу 1 припадав на 11.03.2019.
Так, Порядок поштового відправлення кореспонденції встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку».
Пунктом 11 Правил встановлено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до пунктів 89 та 90 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються за умови пред'явлення ними документа, шо посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду закордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ. Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.
Пунктом 96 Правил встановлено, що реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.
Згідно з пунктом 105 Правил, для одержання реєстрованого поштового відправлення одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред'явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись.
Таким чином, обов'язок щодо перевірки повноважень представника позивача на отримання поштового відправлення (Вимоги 1) покладено на працівників УДППЗ «Укрпошта».
Працівники УДППЗ «Укрпошта» спочатку перевіряють повноваження отримувача, а вже після цього отримувач ставить свій особистий підпис у бланку повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання поштового відправлення.
Так, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що поштове відправлення № 0303508832276 було 18.02.2019 вручено представнику позивача - Щелкуновій Є.Ю., яку ТОВ «Птахокомплекс «Губин» довіреністю уповноважило на одержання поштових відправлень (копія довіреності додана відповідачем до відзиву).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт отримання ТОВ «Птахокомплекс «Губин» Вимоги № 1 підтверджений належними доказами та позивачем спростований не був.
Більше того, у надісланій позивачу Вимозі Комітет пропонував надати інформацію як у письмовому, так і в електронному вигляді, шляхом надіслання на e-mail: apk@amcu.gov.ua.
Однак, як зазначає відповідач та не спростовує позивач, за період з 19.02.2019 по 11.03.2019 документів на електронну адресу, вказану у Вимозі до Комітету від позивача не надходило.
З матеріалів справи вбачається, що відповідь на Вимогу 1 позивачем надано Комітету листом від 12.03.2019 № 1-4/212.1, який було направлено поштою на адресу Комітету 27.03.2019, тобто, з порушенням встановленого вимогою державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 12.02.2019 № 126-29/01-2003 строку.
Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки - є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже, суд зазначає, що Комітет дійшов обґрунтованих висновків, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольному комітету України від 12.02.2019 № 126-29/01-2003 у встановлений ним строк є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 142, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.04.2021
Суддя Ю.В. Картавцева