номер провадження справи 24/37/21
16.03.2021 Справа № 908/418/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/418/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготехноком” (вул. Краснопільська, буд. 17, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код 31775422)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення 58571,78 грн.
за участю представників:
від позивача: Єлисеєв С.С., адвокат, ордер серія АР № 1040332 від 16.03.2021
від відповідача: Погосян С.Г., адвокат, довіреність №2809 від 02.09.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготехноком” звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення трьох процентів річних у сумі 23405,33 грн., інфляційних витрат у сумі 35166,45 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 23.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/418/21 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/37/21. Судове засідання призначено на 16.03.2021.
11.03.2021 відповідачем поданий суду відзив на позовну заяву від 09.03.2021 № 28-23/5450, в якому стверджує, що вимога позивача про стягнення з ВП ЗАЕС 35 166,45 грн інфляційних втрат та 23 405,33 грн 3 % річних суперечить ст. 61 Конституції України, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню. Крім того відповідач не погодився з розрахунком 3% річних та інфляції, зазначає що в порушення ст. ст. 253, 254 ЦК України позивач включив до періоду, за який нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних, день фактичної сплати ВП ЗАЕС заборгованості за договором № 677(2)19УК від 27.12.2019 - 08.02.2021. Також відповідач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн є непідтвердженим та недоведеним, не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 16.03.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №677(2)19УК від 27.12.2019 щодо своєчасної оплати поставленого товару на суму 1170000,00 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 по справі 908/3018/20 позов ТОВ «Енерготехноком» до ДП «НАЕК «Енергоатом» особі ВП ЗАЕС, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 1170000,00 грн та судовий збір у розмірі 17550,00 грн. 08.02.2021 на виконання рішення суду, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС було оплачено заборгованість в загальної розмірі 1170000,00 грн. За порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 35166,45 грн інфляції та 23405,33 грн. 3% річних. Просить суд позов задовольнити. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.
В засіданні 16.03.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, суд
27.12.2019 між ТОВ «Енерготехноком» (Постачальник) та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупець) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» укладений договір № 677(2)19УК поставки товару, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: електронасос МТ-100/8У1 у кількості 5 шт.; електронасос МТ-100/15У1 у кількості 5 шт.; електронасос 1ТЗ-100/20У1 у кількості 5 шт.
Відповідно до п. 1.2. Договору строк поставки: лютий - березень 2020 року.
Додатковою угодою № 1 від 23.03.2020 до Договору Сторони змінили строк поставки товару: квітень 2020 року, з правом дострокової поставки.
Додатковою угодою № 2 від 13.04.2020 до Договору Сторонами було викладено п. 1.1. Договору у новій редакції, якою уточнено перелік та обсяг товар саме: електронасос МТ-100/8У1 у кількості 12 шт.; електронасос 1ТЗ-100/20У1 у кількості 5 шт.
Надалі, на виконання умов договору ТОВ «Енерготехноком» було поставлено у власність ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» товар: за видатковою накладною № РН-161 від 23.04.2020 (електронасос МТ-100/8У1 у кількості 4 шт., електронасос 1ТЕ-100/20У1 у кількості 5 шт.) на загальну суму 690 000,00 грн; за видатковою накладною №РН-162 від 28.04.2020 (електронасос МТ-100/8У1 у кількості 4 шт.) на загальну суму 480 000,00 грн.
Отже, зобов'язання з поставки товару було виконано позивачем належним чином і повному обсязі. Жодних зауважень щодо поставленого товару відповідачем не надавалось, актів недоліків не складалося.
Загальна вартість відвантаженого відповідачу товару склала 1170000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів розрахунковий рахунок Постачальника.
Однак, отримавши товар, своє зобов'язання з його оплати відповідач не виконував сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 1170000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 по сраві №908/3018/20 задоволено позов ТОВ «Енерготехноком» до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення коштів за договором № 677(2)19УК поставки товару від 27.12.2019. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атом енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь позивача основний борг у сумі 1170000,00 грн та судовий збір у розмірі 17550,00 грн.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 у справі №908/3018/20, яке набрало законної сили 16.02.2021, видано наказ від 23.02.2021.
Отже, викладені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 по справі №908/3018/20, яке набрало законної сили та не підлягає додатковому доказуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Предметом даного позову є вимога ТОВ “Енерготехноком” про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” 3% річних у сумі 23405,33 грн. та інфляційних витрат у сумі 35166,45 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2021 на виконання рішення суду, Державним підприємстві «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремлено підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» було оплачено заборгованість в загальної розмірі 1170000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку ТОВ «Енерготехноком».
Тобто попри зобов'язання, згідно умов договору, за видатковою накладною №РН-161 від 23.04.2020 здійснити оплату не пізніше 07.06.2020, а за видатковою накладною №РН-162 від 28.04.2020 - не пізніше 12.06.2020, відповідачем було здійснено оплату лише 08.02.2021.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу:
23405,33 грн. 3% річних, з яких: за видатковою накладною №РН-161 від 23.04.2020 на суму 690000,00 грн. - 3% річних складають 13919,16 грн за період з 08.06.2020 по 08.02.2021; за видатковою накладною №РН-162 від 28.04.2020 на суму 480000,00 грн - 9486,17 грн за період з 13.06.2020 по 08.02.2021;
35166,45 грн інфляції, з яких: за видатковою накладною №РН-161 від 23.04.2020 на суму 690000,00 грн. - інфляційні втрати складають 20156,50 за період з 08.06.2020 по 08.02.2021; за видатковою накладною №РН-162 від 28.04.2020 на суму 480000,00 грн - 15009,95 грн за період з 13.06.2020 по 08.02.2021.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ІДК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються па суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, стаття 625 Цивільного Кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення, тобто, по день сплати боржником коштів, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконаний.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала па останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку, який наданий позивачем, з відповідача, внаслідок порушення строків виконання зобов'язання, підлягають стягненню 35166,45 грн. індексу інфляції та 23 405,33 грн 3% річних.
Судом перевірено розрахунки позивача 3% річних та втрат від інфляції та визнано, що розрахунок виконаний правильно, виходячи з прострочених сум вартості поставленої продукції за кожною окремо видатковою накладною, з урахуванням моменту поставки та сплати суми основного боргу, з дотриманням норм законодавства, а тому позов суд задовольняє у повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Позивачем надано суду відповідні докази (детальний та обґрунтований розрахунок сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України), які підтверджують розмір позовних вимог.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами висновків суду та доводів позивача, доказів оплати заявленої до стягнення суми не надав.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Стосовно витрат позивача на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або падати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру то адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У ч. 1 ст. 2 ГПК України зазначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона надає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної сумі судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві позивачем зазначено, що загальний розмір витрат, які поніс позивач у зв'язку з розглядом даної справи складає 2500,00 гри., що сплачені ТОВ «Енерготехноком» на користь АО «Юридична компанія Радник» відповідно до платіжного доручення.
11.12.2020 між ТОВ «Енерготехноком» та Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія Радник» укладено договір про надання правової допомоги, віддповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Енерготехноком» доручає, а АО «Юридична компанія Радник» приймає па себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Додатковою угодою №1 від 15.02.2020 до вказаного Договору, сторони конкретизували перелік правничої допомоги, що надається.
Так, відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди, АО «Юридична компанія Радник» зобов'язується надати Клієнту наступну правничу допомогу: складання та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ «Енерготехноком» до Державного підприємства «Національна атомна енсргогеперуюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Винагорода за п. 1.1 цієї угоди складає 2500,00 грн., які оплачуються протягом 10 днів з моменту підписання цієї угоди.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, законодавцем надано суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку частини 5 статті 126 ГПК України.
Разом з тим, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.
Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вказана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн., які понесені позивачем, є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним, враховуючи обсяг виконаних робіт та витрачений адвокатом час (2,5 год.).
Отже суд покладає на відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 2500,00 грн.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготехноком” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготехноком” (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 17, ідентифікаційний код 31775422) - 35166 (тридцять п'ять тисяч сто шістдесят шість) грн 45 коп. інфляції, 23405 (двадцять три тисячі чотириста п'ять) грн 33 коп. 3% річних, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору та 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23.04.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян