61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.04.2021 Справа № 905/340/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання (помічника судді за дорученням) Кульбакової Л.В., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення додаткових зборів і виплат в сумі 63 454 грн 18 коп.,-
За участю представників сторін:
від позивача - Поліщук О.І. (за довіреністю);
від відповідача - не з'явився;
Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення додаткових зборів і виплат в сумі 63 454 грн 18 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 та договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017. В порушення строків встановлених у вказаних договорах, відповідач вивіз вагони зі станції пізніше обумовленого часу, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/340/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 23.03.2021.
15.03.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на безпідставне нарахування плати за користування вагонами з огляду на те, що несвоєчасне звільнення колії станції призначення виникло виключно з вини перевізника, оскільки 13.09.2020 на під'їзну колію прибули 971 вагон, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 349 вагонів, що перевищило середньодобовий вагонообіг на станції Маріуполь-Сортувальний на 59,4%, а тому відповідач, на його думку, має бути звільнений від плати за користування вагонами на підставі ст. 121 Статуту та п.16 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами. Зазначив, що під час проведення приймально-здавальних операцій було виявлено 19 вагонів (3 вагони власності ЦТЛ), які мали порушення технічного стану та загрожували безпеці руху, про що було зроблено запис у у книзі натурального огляду вагонів працівниками комбінату. Крім того, жодного акта загальної форми ГУ-23 позивач не оформив, що є порушенням п.15 договору №1/28 від 28.02.2017р., ст. 31 Статуту залізниць України. Також заперечив в частині нарахованих позивачем збору за зберігання вантажу та збору за охорону вантажу, посилаючись на те, що такі збори можуть бути нараховані за умови затримки вагонів з вини одержувача. Просив відмовити задоволенні позову.
22.03.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній з викладеними у відзиві запереченнями відповідача не погодився, зазначив, що в спірному випадку вагони не подавались локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходились на передавальних коліях ст. Маріуполь-Сортувальний і згідно з умовами договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій. Також зазначив, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження). Як зазначено позивачем, спірний договір не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної, максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їздну колію відповідача. Щодо виявлення 19 вагонів з порушенням технічного стану позивач зазначає, що ці вагони прибули з вантажем і відповідно до п. 7 Правил видачі вантажів вантаж повинен бути виданий одержувачу, зазначеному у накладній для вивантаження вантажу, після вивантаження вагонів вони були повинні направитись у ремонт. Проте будь яких доказів направлення вагонів в ремонт відповідачем не надано. Також, позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано вважає, що облік часу користування вагонами має здійснюватися з урахуванням безоплатного терміну зберігання. Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми форми ГУ-23. Враховуючи, що нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам'ятки про подавання вагонів №2745, №2747, яка міститься в матеріалах справи та з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власником локомотива, плата за користування вагонами нараховується за весь час затримки.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.03.2021 відкладено розгляд справи на 20.04.2021 року.
29.03.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач виклав свої аргументи проти обставин вказаних у відповіді на відзив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У судове засідання 20.04.2021 з'явився представник позивача, представники відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлено належним чином.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (найменування якого змінено на Акціонерне товариство “Українська залізниця”) (залізниця) та Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (власник колії) був укладений договір №1/28 (з додатковими угодами до нього від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” при станції Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії “Донецька залізниця” (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018).
На момент виникнення спірних відносин укладений між сторонами договір №1/28 від 28.02.2017 діяв в редакції додаткової угоди від 17.07.2018.
Строк дії договору був встановлений до 31.12.2020 включно (п.19 договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).
Відповідно до п.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана-ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивами власника колії.
Додатковою угодою від 17.07.2018 п.5 договору доповнено наступним:
«Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна, встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15».
Також, п.6 був викладений у новій редакції, абз.2 якого визначено так: «Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій».
Відповідно до п.10 договору на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів - 36,0 годин.
Згідно з п.14 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:
- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (підп.«б»);
- інші збори і плати згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (підп.«в»).
Збори і плати вносяться залізниці згідно з чинним законодавством.
За змістом п.15 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018), при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої системи УЗ.
У п.3 договору №1/28 від 28.02.2017 зазначено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний залізниці та Рудна власника колії.
Також, 14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця») (перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) був укладений договір надання послуг №00039/ЦТЛ-2018, предметом якого згідно з п.1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3 договору).
Замовник, зобов'язався, зокрема, оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п.2.1.6, 2.1.7 договору).
Перевізник зобов'язався, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3 договору щодо нарахування сум платежів (п.п.2.3.2, 2.3.5 договору).Відповідно до п.3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п.4.1 договору).
Сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України (п.5.1 договору).
За правилами п.12.1 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Клієнт УЗ» або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 по 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
13.09.2020 о 13:21 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на 3 колію прибув потяг №9519, до складу якого входило 59 вагонів, з яких: 5 вагонів - «лом чорних металів»; 3 вагона - «кокс»; 9 вагонів - «окатиши»; 38 вагонів «вугілля»; 1 вагон «обладнання»; 3 вагона «сіль».
Факт подачі спірних 59 вагонів потягу №9519 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 13.09.2020 о 13:21 відповідачем не оспорюється і підтверджений натуральним листом та пам'ятками №2745, №2747 про подавання вагонів. Згідно пам'ятки вагони були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем 13.09.2020 в кількості 57 штук о 16:48 год. та 2 вагона о 17:33 год.
Фактично вагони поїзду простояли на колії станції Маріуполь-Сортувальний, а саме 6 вагонів забрані об 11:15 год. 14.09.2021 та 53 вагона о 23:40 год. 14.09.2021, про що позивачем 21.09.2020 у присутності комерційних агентів станції Маріуполь-Сортувальний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був складений акт загальної форми №6-472.
За змістом п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р. вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Оскільки, згідно акту про затримку вагонів №1-119, приймально-здавальні операції 53 вагони були здійснені у період з 13:45 год. до 16:48 год. 13.09.2020, а 1 вагон - у період з 13:45 год. до 17:33 год. 13.09.2020, то, відповідно, відповідач повинен був забрати спірні 53 вагони не пізніше 13.09.2020 о 20:48 год., та 1 вагон не пізніше 13.09.2020 о 21:33 год.
Таким чином, загальний час простою 53 вагонів склав 26 год. 52 хв., та 1 вагону - 13 год. 42 хв., що підтверджено актом про затримку вагонів №1-119 від 14.09.2021, який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженням такого змісту “Провини одержувача у зазначених обставинах немає”.
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. №165/3458, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356 за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування вагонами та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №18099184р у розмірі 3204,50 грн. без ПДВ (3845,40 грн. з ПДВ).
З посиланням на п.8 р.7 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Мінтрансу України, за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції), залізницею Приватному акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” був також нарахований збір за зберігання вантажу у 53 вагонах в сумі 43144,30 грн без ПДВ (51773,16 грн з ПДВ), та збір за охорону вантажу (у 5 вагонах) у розмірі 6529,68 грн. без ПДВ (7835,62 грн з ПДВ).
Відомість плати за користування вагонами №18099184р та накопичувальні картки №21091044, №26101187 були пред'явлені ПрАТ «ММК ім. Ілліча» для підписання і оплати.
Представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча» відомість та накопичувальні картки підписав із зауваженнями, зазначивши, що суми 3204,20 гривень, 3833,20 гривень та 45840,78 гривень відповідно відхиляються, будуть розглянуті у претензійному порядку, причини відхилення не зазначено.
Претензією №МДонФілія-2007/4708 від 27.11.2020 залізниця звернулась до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” з вимогою сплатити кошти в сумі 63454,18 грн, в тому числі плата за користування вагонами, збір за зберігання та охорону вантажу.
Згідно з відповіддю №94/938 від 15.12.2020 на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 63454,18 грн відхилено з посиланням на обставини того, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”.
За таких обставин, зважаючи на те, що вимоги залізниці залишені без задоволення, остання звернулась до суду із розглядуваним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:
За змістом ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (ст.908 Цивільного кодексу України). Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч.5 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, п.8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Пунктом 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою №457 від 06.04.1998р. Кабінету Міністрів України, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом №113 від 25.02.1999р. Міністерством транспорту України, п.п.3, 4 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Отже, час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46.
При цьому, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п.п.6, 8, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Міністерством транспорту України).
Як було встановлено вище, 13.09.2020 о 13:21 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на 3 колію прибув потяг №9519, до складу якого входило 59 вагонів, з яких: 5 вагонів - «лом чорних металів»; 3 вагона - «кокс»; 9 вагонів - «окатиши»; 38 вагонів «вугілля»; 1 вагон «обладнання»; 3 вагона «сіль».
Факт подачі спірних 59 вагонів потягу №9519 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 13.09.2020 о 13:21 відповідачем не оспорюється і підтверджений натуральним листом та пам'ятками №№2745, 2747 про подавання вагонів. Згідно пам'ятки вагони були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем 13.09.2020 в кількості 57 штук о 16:48 год. та 2 вагона о 17:33 год.
За приписами п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р. вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Оскільки, згідно акту про затримку вагонів №1-119, приймально-здавальні операції 53 вагони були здійснені у період з 13:45 год. до 16:48 год. 13.09.2020, а 1 вагон - у період з 13:45 год. до 17:33 год. 13.09.2020, то, відповідно, відповідач повинен був забрати спірні 53 вагони не пізніше 13.09.2020 о 20:48 год., та 1 вагон не пізніше 13.09.2020 о 21:33 год.
Таким чином, загальний час простою 53 вагонів склав 26 год. 52 хв., та 1 вагону - 13 год. 42 хв., що підтверджено актом про затримку вагонів №1-119 від 14.09.2021, який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженням такого змісту “Провини одержувача у зазначених обставинах немає”.
Перевіривши визначені позивачем вихідні дані, судом встановлено, що залізницею в акті загальної форми №6-347 вірно визначений загальний час простою, із врахуванням п.6 договору, за яким вагони, що здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. №165/3458, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356 за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування вагонами та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №18099184р у розмірі 3204,50 грн. без ПДВ (3845,40 грн. з ПДВ).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд виходить з тих обставин, що плата за користування вагонами нараховується згідно з п.15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», п.1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісан. №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019р.
Розрахунок плати за 53 власних вагона складає:
1) 27 годин = 39,7 гривень (ставка ТК №1) - 50% =19,85 гривень х 3,023 (коеф.) = 60,0 гривень;
2) 60,0 гривень х 53 власних вагона = 3180, 00 гривень + 20% ПДВ = 3186,00 гривень.
Розрахунок плати за 1 власний вагон складає:
1) 14 годин = 16,2 гривень (ставка ТК №1) - 50% =8,1 гривень х 3,023 (коеф.) = 24,5 гривень;
2) 24,5 гривень х 1 власних вагона = 24,5 гривень + 20% ПДВ = 29,4 гривень.
Таким чином, перевіривши розрахунок позивача в цій частині, суд визнає його вірним.
Відповідач у відзиві посилався на ст. 121 Статуту та п.16 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, зазначив, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від перевізника.
Так, згідно ст. 121 Статуту Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.99 (з наступними змінами і доповненнями) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами)».
Таким чином, відповідно до п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами, у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
У спірному випадку вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження) відповідача (знаходилися на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний) і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом комбінату впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, відповідно посилання відповідача на п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами є безпідставним та необґрунтованим.
За висновками суду, відповідачем не доведено, що залізницею вагони подавались саме на фронти навантаження з перевищенням їх максимальної переробної спроможності.
Крім того, суд звертає увагу, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
Посилання відповідача на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць (п.9 акту) суд до уваги не приймає, оскільки ні умовами укладених між сторонами договорів, ні актом обстеження не передбачено заборони залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний) у більшій кількості ніж зазначено.
Таким чином, відповідачем належними доказами не доведено, що затримка вивезення спірних вагонів мала місце з вини залізниці.
Поряд з цим, стосовно посилання відповідача на виявлення 19 вагонів (3 з яких власності ЦТЛ), які мали порушення технічного стану та загрожували безпеці руху, про що було зроблено запис у книзі натурного огляду вагонів працівниками комбінату, суд зазначає, що, по-перше, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виявлення несправних вагонів, які загрожували безпеці руху, по-друге, умовами договору №1/28 від 28.02.2017р. (п.5) саме на залізницю покладено обов'язок визначення технічного стану вагонів і вона в межах своїх повноважень визначила придатність вагонів під навантаження у технічному стані. Крім того, згідно пам'яток №2745 та №2747 про подавання вагонів вагони були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем без зауважень щодо їх технічного стану.
При цьому сама по собі обставина, на якій наполягає відповідач, що 19 вагонів мали порушення технічного стану, не свідчить про те, що технічний стан цих вагонів загрожував безпеці руху.
Враховуючи викладене, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що перестоювання спірних вагонів було викликане необхідністю дотримання вимог Правил технічної експлуатації залізниць України і їх доставка на під'їзну колію комбінату загрожувала безпеці руху (вагони були небезпечними для перевезення).
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо необхідності у додатковому часі для оформлення належної документації для підтвердження факту прибуття вантажу у зв'язку з тим, що 26 вагони прибули за досильними накладними.
Як вказувалось, згідно з п.6 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.), вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідачем не доведено, що погодженого сторонами часу не вистачило для оформлення документації пов'язаної з прибуттям 26 вагонів за досильними накладними.
Крім того, до суду не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про наявність об'єктивних підстав, які зумовлювали надання відповідачу додаткового часу для оформлення відповідної документації у зв'язку з прибуттям вагонів за цими накладними.
Також відповідачу за час знаходження вагонів на коліях станції були нараховані: збір за зберігання вантажу у 53 вагонах в сумі 43144,30 грн без ПДВ (51773,16 грн з ПДВ), та збір за охорону вантажу (у 5 вагонах) у розмірі 6529,68 грн. без ПДВ (7835,62 грн з ПДВ), які були внесені до накопичувальних карток (ф. ФДУ-92) №№26101187, 21091044.
Так, пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000р.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
У розумінні п.46 Статуту залізниць терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Разом з тим, судом встановлено, що нарахування збору за зберігання вантажів залізницею здійснено без дотриманням чинного законодавства, так як відповідно до вказаних норм безкоштовний термін зберігання вантажів у вагонах у даному випадку скінчився 00:00 год. 14.09.2020, і саме з цього часу до моменту забирання вагонів відповідач мав би оплачувати залізниці збір за кожну добу у розмірі 4,00 грн. за одну тонну.
Враховуючи, що відповідачем состав у кількості 53 вагони прибраний з 3 колії парка прибуття 14.09.2020 о 23:40 год., таке вивезення було здійснено під час безкоштовне зберігання вантажів.
При цьому, за висновками суду, неправомірним є розрахунок збору за зберігання вантажу, проведений позивачем шляхом початку перебігу доби з часу затримки.
Зокрема, Статутом залізниць встановлено обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (п.5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (п.8 Правил зберігання вантажів).
Перебіг даного терміну, як зазначалося вище, обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. Тобто, у даному випадку розпочався з 24-ої години 13.07.2020 та закінчився, відповідно, о 24-ій годині 14.09.2020, в той час як вагони були забрані о 23.40 год. 14.09.2020.
З огляду на таке, суд приймає доводи відповідача щодо того, що ним було звільнено колії у пільгову добу і відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збору за зберігання вантажу.
В затриманому потягу №9521, у відповідності до натурного листа потягу, знаходились 5 вагонів з вантажем, який підлягав охороні.
Частиною 2 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що охорона вантажів і об'єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ "Укрзалізниця".
Згідно з п.31.5 розділу 2 Тарифного керівництва №1, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.
Відповідно до таблиці 4 тариф грн/ваг-год залежить від кількості вагонів, що охороняються при затримці вантажів і за охорону вагонів у кількості від 1 до 5 включно встановлений у розмірі 24,00 гривень. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
В затриманому потягу знаходились 5 вагонів з вантажем, який підлягав охороні. За затримку вантажу, який охороняється з причин, не залежних від залізниці, останньою комбінату нараховано тариф за охорону вантажу: 24,00 гривень х 5 вагонів х 18 год. х 3,023 (діючий коефіцієнт) = 6 529,68 гривень (без ПДВ), з урахуванням ПДВ 7835,62 гривень.
Відповідач у своїх заявах по суті справи посилається на те, що такий розрахунок суми збору за охорону вантажу суперечить положенням ст.46 Статуту та п.31.5 ТК №1, оскільки, момент затримки вантажу може наступити тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу і тому, нараховувати збір за охорону вантажу потрібно після закінчення безоплатного зберігання, тому що вантаж який знаходиься на коліях загального користування у безоплатному користуванні не може вважатися затриманим.
Такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки зберігання вантажу та охорона вантажу є різними послугами за своєю природою, а термін безоплатного зберіганя вантажу, визначений статтею 46 Статуту, стосується виключно збору за зберігання вантажу.
Враховуючи вищевикладені висновку суду про те, що затримка вивезення спірних вагонів мала місце з вини вантажоодержувача позовні вимоги в частині стягнення збору за охорону вантажу підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення додаткових зборів і виплат в сумі 63 454 грн 18 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вулюЛевченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (вул.Привокзальна, 22, м. Лиман, Краснолиманський район, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216) плату за користування вагонами в сумі 3845,40 грн., збір за охорону вантажу в сумі 7835,62 грн, судовий збір в сумі 417,87 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 20 квітня 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2021 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов