пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 квітня 2021 року Справа № 903/172/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича
та за присутності представників сторін:
від позивача: Скрипчук О.П.-представник, адвокат (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ №1103 від 22.03.2019р., Ордер на надання правничої допомоги Серія АС №1016175 від 09.03.2021р., договір про надання правової допомоги від 01.10.2020р.)
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "БУД-ТЕХСЕРВІС", м. Луцьк
до відповідача: Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади, с. Доросині
про стягнення 154 983,63 грн.
встановив: 10 березня 2021 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 09.03.2021р. Приватного підприємства "БУД-ТЕХСЕРВІС" про стягнення на його користь із Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади 154 983,63 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок непроведення відповідачем розрахунків по оплаті виконаних позивачем в листопаді місяці 2019 року будівельних робіт по реконструкції вуличного освітлення в с. Доросині по вул. Миру. При цьому позивачем засвідчувалось на понесенні витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі 2 325 грн., а також на витратах в розмірі 10 000 грн. у зв'язку з оплатою наданої правової допомоги.
Позовну заяву з додатками документів відповідачем було отримано 15 березня 2021 року, що стверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 09.03.2021р., поштовою накладною від 09.03.2021р., фіскальним чеком від 09.03.2021р. та інформацією із сайту Укрпошта про отримання поштового відправлення.
Ухвалою суду від 11.03.2021р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.04.2021р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.
Відповідач, незважаючи на належне його повідомлення про день та час розгляду справи судом, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду про відкриття провадження у справі) від 18.03.2021р., свого уповноваженого представника в засідання суду 08.04.2021р. не направив, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, будь-яких інших передбачених законодавством заяв, клопотань не скористався.
В судовому засіданні 08.04.2021р., проведеному за участі представника позивача, судом, не приступаючи до розгляду справи по суті, було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 22.04.2021р.
При цьому, ухвалою суду від 08.04.2021р. судом було постановлено повідомити Доросинівську сільську об'єднану територіальну громаду про процесуальні дії, вчинені судом в судовому засіданні 08.04.2021р.
14.04.2021р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи Витягу з рішення Доросинівської сільської ради від 15.12.2020р. №1/12 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Доросинівської сільської ради", яке було судом задоволено.
В судовому засіданні 22.04.2021р. представник позивача, надавши на вимогу суду для огляду в судовому засіданні оригінали долучених до позовної заяви документів, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач, незважаючи на належне його повідомлення про день та час розгляду справи судом, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.04.2021р. №4301039451535, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, своїм процесуальним правом на подання суду відзиву не скористався, відзиву суду не подав.
В аспекті викладеного суд засвідчує, що відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В той же час, стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи, зокрема, відповідачу, щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що положення ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівності сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав сторін на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.
При цьому суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Поруч з цим, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Беручи до увагу ту обставину, що відповідач був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, а явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, відповідач мав достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами, а також з огляду на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що сторони, зокрема, відповідач, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи по суті, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання усних домовленостей, досягнутих між Приватним підприємством "БУД-ТЕХСЕРВІС" (Підрядник) та Доросинівською сільською радою (на даний час Доросинівська сільська об'єднана територіальна громада) (Замовник), у листопаді місяці 2019 року підрядником з власних матеріалів, на підставі погодженого із замовником проекту та кошторисної документації на замовлення Доросинівської сільської ради було виконано комплекс робіт по реконструкції вуличного освітлення по вул. Миру, села Доросині Рожищенського району Волинської області та підготовлено результати відповідних робіт на загальну суму 154 983,63 грн. до здачі замовнику.
За наслідками виконаних робіт позивачем було розроблено та підготовлено для підписання відповідачем Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року на суму 154 983,63 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року за формою № КБ-2В на суму 154 983,63 грн.
Як встановлено судом, 05 лютого 2020 року Кабінетом Міністрів України було визнано Доросинівську сільську громаду спроможною, що дало можливість перейти на прямі відносини з державним бюджетом. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020р. №708-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області" відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Волинської області згідно з додатком, зокрема, визначено Доросинівську територіальну громаду, до складу котрої входять території наступних населених пунктів: Доросинівська, Береська, Вічинівська, Ворончинська, Немирська, Щуринська, Ясенівська.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з рішення Доросинівської сільської ради від 15.12.2020р. №1/12 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Доросинівської сільської ради" сільською радою було вирішено, зокрема, розпочати процедуру реорганізації Береської, Вічинівської, Ворончинської, Немирської, Щуринської, Ясенівської сільських рад шляхом приєднання останніх до Доросинівської сільської ради, яка є правонаступником їх майна, прав та обов'язків.
30 жовтня 2020 року цінним листом з описом вкладення за трек номером 4302102527276 позивачем на адресу Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади було відправлено для підписання два примірники довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року за формою КБ-3 та два примірники Акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року за формою № КБ-2В, які були отримані відповідачем 02.11.2020 року, що стверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною від 30.10.2020р., фіскальним чеком від 30.10.2020 та інформацією із сайту Укрпошта про отримання відправлення, однак останні підписані відповідачем не були.
При цьому, жодних зауважень або вмотивованої відмови від підписання даних документів та претензій щодо зауважень до якості виконаних робіт відповідачем не було надано та заявлено.
02 лютого 2021 року за вих.№01/02 позивачем на адресу Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади було скеровано вимогу про здійснення оплати за виконані роботи в сумі 154 983,63 грн., яка була отримана відповідачем 08.02.2021р., однак залишена без задоволення, що і виступило підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.
В аспекті викладеного суд засвідчує, що підставами заявленого позову (обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу) є те, що відповідачем не виконано зобов'язання по прийманню та оплаті виконаних підрядних робіт, які були виконані позивачем на суму 154 983,63 грн., що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі.
Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З цією нормою кореспондується і стаття 175 ГК України, якою, зокрема, визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дана норма кореспондується зі статтею 11 ЦК України, якою визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (стаття 207 ЦК України).
За приписами статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та положення чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що в даному випадку сторонами у справі у спрощений спосіб було укладено усний договір підряду.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином, двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору підрядник бере на себе обов'язок виконати на користь замовника певні роботи і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник, у свою чергу, набуває право вимагати від підрядника виконання робіт та зобов'язаний здійснити їх оплату.
Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як в даному випадку свідчать матеріали справи, позивач виконав на замовлення відповідача роботи по реконструкції вуличного освітлення по вулиці Миру села Доросині на загальну суму 154 983,63 грн, що підтверджується надісланими на адресу відповідача довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року за формою КБ-3 та Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року за формою № КБ-2В.
Проте, відповідач не здійснив оплати робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року за формою КБ-3 та Акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року за формою № КБ-2В не підписав, про можливі виявлені недоліки при прийнятті робіт чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, не заявив.
Відповідно до ст. 222 ГК України, про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України
Крім того, відповідно до положень чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
Викладена правова позиція відображена і в постановах Верховного Суду від 24.10.2018р. у справі №910/2184/18, від 16.09.2019р. у справі №921/254/18, від 15.10.2019р. у справі №921/262/18.
Таким чином, на думку та переконання суду, у відповідача, внаслідок виконання позивачем робіт, виник кореспондуючий обов'язок оплатити останні.
Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані останнім роботи, суд вважає вимогу позивача про стягнення 154 983,63 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову з наведених вище підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України в розмірі 2 324,75 грн. за рахунок Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В позовній заяві від 09.03.2021р. та в судовому засіданні 22.04.2021р. представник позивача, адвокат Скрипчук О.П. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ №1103 від 22.03.2019р., Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АС №1016175 від 09.03.2021р.) засвідчила, що Приватним підприємством "БУД-ТЕХСЕРВІС" були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., які просила відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.
Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається із позовної заяви позивача, останній просить стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені Приватним підприємством "БУД-ТЕХСЕРВІС" в зв'язку з розглядом в господарському суді справи №903/172/21.
В підтвердження надання адвокатом Скрипчук Ольгою Петрівною (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ №1103 від 22.03.2019р., Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АС №1016175 від 09.03.2021р.) Приватному підприємству "БУД-ТЕХСЕРВІС" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи № 903/172/21 позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 01.10.2020р., рахунок-фактуру №000000-15 від 09.03.2021р. на суму 10 000 грн., квитанцію №09/03 від 09.03.2021р. на суму 10 000 грн., орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн.
Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 01.10.2020р. між Адвокатом Скрипчук Ольгою Петрівною (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ №1103 від 22.03.2019р., Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АС №1016175 від 09.03.2021р.) (адвокат) та Приватним підприємством "БУД-ТЕХСЕРВІС" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов п.п.1.1., 2.3. котрого Адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу у справі про стягнення заборгованості за виконані роботи з Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади, а Клієнт, в свою чергу, зобов'язаний сплатити вартість послуг адвоката в розмірі та строк згідно цього договору.
Згідно п. 3.2. цього договору за правову допомогу передбачену цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10 000 грн. 09 березня 2021 року адвокатом Скрипчук О.П. було виставлено ПП "БУД-ТЕХСЕРВІС" до відповідної оплати рахунок-фактуру №000000-15 на суму 10 000 грн. Зазначений рахунок було оплачено відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №09/03 від 09.03.2021р.
З орієнтовного розрахунку від 09.03.2021р. вих.№5 на виконання вимог договору про надання правової допомоги від 01.10.2020р. вбачається, що адвокатом Скрипчук О.П. надано та в подальшому планується надати наступні види послуг: ознайомлення з матеріалами - 3 год., консультування клієнта з приводу спору, узгодження правової позиції -1 год., вивчення судової практики - 6 год., підготовку вимоги про здійснення оплати та супровідного листа до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року за формою КБ - 3 та Акту приймання виконаних робіт за листопад 2019 року за формою КБ - 2В - 1 год., підготовку позовної заяви - 3 год., участь в судових засіданнях щодо розгляду справи.
Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено понесення витрат в розмірі 10 000 грн. на надання підприємству адвокатом Скрипчук О.П. послуг з професійної правничої допомоги.
Поруч з цим, суд засвідчує, що частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб'єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади має бути встановлено, що такі витрати ПП "БУД-ТЕХСЕРВІС" були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування Доросинівською сільською об'єднаною територіальною громадою на користь ПП "БУД-ТЕХСЕРВІС" витрат на надання правової допомоги в суді в розмірі 8 000,00 грн., що є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідних для участі в двох засіданнях суду та підготовки до судового процесу, яка включає ознайомлення з матеріалами, консультування клієнта з приводу спору, узгодження правової позиції, вивчення судової практики, підготовку позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади (село Доросині, вулиця Миру, будинок 7, код ЄДРПОУ 04333201) на користь Приватного підприємства "БУД-ТЕХСЕРВІС" (місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4 Б, код ЄДРПОУ 42326592) 154 983,63 грн. заборгованості та 2 324,75 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. Стягнути з Доросинівської сільської об'єднаної територіальної громади (село Доросині, вулиця Миру, будинок 7, код ЄДРПОУ 04333201) на користь Приватного підприємства "БУД-ТЕХСЕРВІС" (місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4 Б, код ЄДРПОУ 42326592) 8 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги.
В іншій частині заяви Приватного підприємства "БУД-ТЕХСЕРВІС" про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, відмовити.
4. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення
складено 23.04.2021р.
Суддя В. А. Войціховський