проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"23" квітня 2021 р. Справа № 905/1995/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вх.№624Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 29.01.2021 у справі №905/1995/20 (суддя Демідова П.В., повний текст рішення підписано 03.02.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс", м. Маріуполь Донецької області
до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області
про стягнення заборгованості у розмірі 295.780,96 грн, -
Позивач, ТОВ "Барс" звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення заборгованості у розмірі 145.978,80 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням замовником умов договору підряду №88/130 та додаткової угоди №1 з оплати ремонтних робіт. Пізніше, 22.12.2020 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути інфляційні у сумі 27.531,63 грн та пеню у розмірі 122.270,53 грн, яка прийнята судом до розгляду з урахуванням статті 252 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.01.2021 позовні вимоги ТОВ "Барс" до ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення заборгованості у розмірі 295.780,96 грн задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500 місто Маріуполь, Донецька область, вулиця Лепорського, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь ТОВ "Барс" (87502 місто Маріуполь, Донецька область, вулиця Пашковського, будинок 4, код ЄДРПОУ 31317617) заборгованість у розмірі 145.978,80 грн та судовий збір у сумі 2187,70 грн. В іншій частині відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Барс" на користь ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" витрат на правничу допомогу у сумі 2.133,19 грн.
Відповідач, ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та залишити без розгляду позов ТОВ «Барс» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України , з огляду на те, що даний спір в умовах договору, повинен був розглядатись третейським судом. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та призначено розглядати справу №905/1995/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Станом на момент розгляду справи позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс", не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ч. 2 ст. 263 ГПК України.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 17.08.2017 між ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (замовник за договором, відповідач по справі) та ТОВ «Барс» (постачальник за договором, позивач по справі) укладений договір підряду №88/130.
Умовами даного договору сторони визначили наступне:
- замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору ремонтно-будівельні роботи на спорткомплексі, в об'ємі, передбаченими затвердженими замовником кошторисами №3765, 3796 (п. 1.1);
- замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строки, передбачені даним договором (п.1.2);
- строки виконання робот за договором, а також їх окремих об'ємів (об'єктів, етапів, видів) визначаються графіками виконання робот, які оформлюються у вигляді додатку до договірних цін і є невід'ємною частиною даного договору. Строк виконання робот за даним договором починає відраховуватись з моменту фактичного прийняття об'єкту робот у відповідності з п.5.2 договору. У разі несвоєчасного прийняття об'єкту робот строк початку виконання робот починає відраховуватись з останнього дня строку, визначеного п.5.2 договору (п.2.1);
- вартість робіт визначається кошторисами з урахуванням договірної ціни по об'ємам робіт, які є невід'ємною частиною договору (п. 3.2);
- види та зміст робот по даному договору, а також за окремими об'ємами визначаються на підставі кошторисів та графіків виконання робот, які є невід'ємною частиною даного договору (п.5.1);
- договір вступає в силу з моменту його підписання і чинний до 31.12.2017 у (п.п. 16.4, 16.5);
18.09.2017 між тими ж сторонами укладена додаткова угода №1 до договору №88/130 від 17.08.2017, за умовами якої замовник поручає, а підрядник зобов'язується виконати в порядку та на умовах даної додаткової угоди ремонтні роботи покрівлі музею за адресою Лепорського,1 в об'ємі, передбаченому затвердженим замовником кошторисом №3382 (п.1.1 угоди).
Крім того, в зазначеній угоді сторони визначили наступні умови:
- строки виконання робот за даною угодою, а також окремих об'ємів, визначаються графіком виконання робот, який оформлюється у вигляді додатку до договірної ціни і є невід'ємною частиною додаткової угоди (п.1.2);
- замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника, зазначений в угоді, вартість виконаних робот поетапно (щомісячно) з відстрочкою платежу 45 банківських днів з моменту підписання сторонами актів КБ-2в та на підставі наданих підрядником рахунків (п.1.5);
- додаткова угода є невід'ємною частиною договору підряду №88/130 від 17.08.2017 (п.1.7);
- у всьому іншому, не обумовленому у додатковій угоді, сторони керуються договором №88/130 від 17.08.2017 (п.1.8);
- викласти п.16.5 в наступній редакції "Даний договір діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (втому числі гарантійних) по даному договору" (п.1.9).
Як основний договір так і додаткова угода до нього складені, підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.
На виконання умов спірного договору підряду та додаткової угоди до нього, позивачем були виконані підрядні роботи, що підтверджується актом №105 приймання виконаних підрядних робот за грудень 2017 рік, підписаний сторонами без зауважень 26.12.2017 на суму 145.978,80 грн.
Проте, як зазначає позивач, при складанні даного акту приймання-передачі було допущено описку щодо номеру та дати контракту (договору), на підставі якого підписано акт. Так помилково вказано договір №90/130 від 01.08.2017, замість №88/130 від 17.08.2017.
В матеріалах справи наявна копія рахунку №б17-97 від 25.12.2017р, згідно якого постачальником є ТОВ "Барс", а покупцем ПАТ "Металургійний комбінат Азовсталь", зазначений рахунок виставлено за виконання поточного ремонту покрівлі над музеєм в будівлі управління комбінатом згідно акту ф.2 №105 за грудень 2017 року за договором підряду №90/130 від 01.08.2017, на суму 145978,80 грн.
05.03.2020 позивач направив на адресу відповідача рахунки для оплати вартості виконаних робот: №б17-97 від 26.12.2017 на суму 145.978,80 грн, №б17-106 від 29.12.2017 на суму 40.800,00 грн, №б17-107 від 29.12.2017 на суму 43.200,00 грн відповідно до п.4.3 договору.
21.10.2020 позивач звернувся листом №1021-01 до ПАТ "МК Азовсталь" та просив вважати вірним номер договору №88/130 від 17.08.2017д зазначений у рахунку №Б17-97 від 26.12.2017.
Неналежне виконання ПАТ «МК Азовсталь» грошових зобов'язань з оплати виконаних робіт по договір підряду та додаткової угоди до нього стало підставою для звернення ТОВ «Барс» до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 145.978,800 грн. Крім основної заборгованості за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 122.270,53 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 27.531,63 грн. Разом 295.780,96 грн.
Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу доказів виконання взятих на себе зобов'язань за спірним договором до матеріалів справи не надав, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором підряду утворилась та не погашена заборгованість зі сплати отриманих виконаних робіт, що вважається порушенням відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України. Щодо стягнення сум пені та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості, то суд зазначив, що в умовах несвоєчасного виставлення рахунку покладення відповідальності на відповідача у вигляді компенсації інфляційних втрат та пені є незбалансованим.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог частин першої, другої та п'ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором підряду, зобов'язання за яким регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з вимогами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Позивач в повному обсязі та в строк виконав роботи, які визначені умовами договору підряду та додаткової угоди до нього, що підтверджується актом №105 приймання виконаних підрядних робот за грудень 2017 рік, підписаний сторонами без зауважень 26.12.2017р на суму 145.978,80 грн.
За змістом акту обома сторонами підтверджено, що роботи виконані в повному обсязі. Після двостороннього підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, позивачем, було виставлено відповідачу на оплату відповідний рахунок. В той же час, відповідач неналежним чином здійснював свої зобов'язання за договором, оплату робот за договором не виконав, у зв'язку з чим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 145.978,80 грн.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних втрат господарським судом відмовлено з огляду на те, що позивач не довів належним чином виникнення права нарахування інфляційних втрат та пені на момент звернення із позовом до суду. Так, позивач виставив рахунок 05.03.2020, проте доказів надсилання рахунку на адресу відповідача не надав. В той же час, 21.10.2020, тобто за 30 днів до подачі позову, позивач скоригував інформацію по рахунку та визначив, що рахунок, який раніше був надісланий на адресу відповідача стосується договору №88/130. В умовах несвоєчасного виставлення рахунку, суд першої інстанції визнав незбалансованим покладання на відповідача відповідальності у вигляді компенсації інфляційних витрат та пені і з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Звертаючись до апеляційного господарського суду, відповідач стосовно суми заборгованості не заперечує. При цьому, наполягає на залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України , з огляду на те, що даний спір в умовах договору, повинен був розглядатись третейським судом.
Так, пунктом 15.2 договору передбачено, якщо спори та розбіжності, які виникли за даним договором або при його укладанні, зміні, порушення, розірвання, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється відповідно до норм матеріального права України наступним чином:
- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10.000,00 доларів США (з урахуванням курсу НБУ на дату виникнення вимоги) по основній сумі зобов'язань, розглядаються в господарських судах України (відповідно до діючого законодавства України);
- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10.000,00 доларів США (з урахуванням курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань вирішуються в постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "регіональна правова група" (у відповідності з регламентом зазначеного суду), рішення якого є обов'язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду.
Тобто, з тексту договору вбачається залежність розгляду спорів в суді (господарському чи третейському) від розміру майнових вимог за таким спором -за основною сумою зобов'язань.
Місцевий господарський суд прийняв позовну заяву позивача та розглянув її в рамках господарського процесу в спрощеному провадженні враховуючи, що при поданні позову ТОВ "Барс" просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 145.978,80 грн, але після уточнення позовних вимог, позивач збільшивши їх і просив також стягнути пеню у розмірі 122.270,53 грн та інфляційні втрати у сумі 27.531,63 грн.
Тобто, остаточні майнові вимоги позивача складають 295.780,96 грн і їх розмір перевищує еквівалент 10.000,00 доларів США (з урахуванням курсу НБУ на дату виникнення вимоги).
Як вже зазначалось, умовами договору передбачено, що розмір майнової вимоги, в залежності від якого спір підлягає розгляду в господарському суді чи в третейському суді, залежить від розміру вимог за основною сумою зобов'язань.
Проте, цивільний кодекс не містить визначення основної суми зобов'язань. Діючим законодавством не передбачено зазначене поняття і сторони також не визначились, який критерій покладено в основу визначення основної суми зобов'язання.
Позивач наполягає на тому, що спір з урахуванням інфляційних витрат та пені повинен розглядатися у господарському суді, оскільки сума його майнових вимог перевищує 10.000,00 доларів США, в той час як відповідач проти цього заперечує.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що даний спір підлягає розгляду в господарському суді з огляду на наступне.
Так, глава 47 Цивільного кодексу України містить загальні положення про зобов'язання.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Підставою виникнення зобов'язання є не лише відповідна правова норма, а й настання певного юридичного факту, вказівка на який міститься в нормі права.
Для деяких видів зобов'язань ще одним елементом може бути санкція, яка з юридичної точки зору визначає загальні наслідки, які можуть настати у випадку, якщо правова норма буде ким-небудь порушена.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).
Враховуючи приписи наведених статей і пеня, і інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання.
Крім того, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст.625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень ст.266 ЦК України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Право сторін на передачу спору для вирішення третейським судом також передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з нормами статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди", передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Разом із цим колегія суддів враховує, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Відтак, у сторін договору існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду. При цьому, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається.
Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду, у разі відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду чинне законодавство жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 визначено, що передбачене Конституцією України право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Аналіз чинного законодавства України про третейський розгляд господарських спорів дозволяє зробити висновок, що це вид недержавної незалежної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону. Здійснення третейськими судами функцій захисту є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів у цивільних і господарських правовідносинах.
Разом з тим, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення якого та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Отже, третейське застереження про передання спору на розгляд третейського суду жодним чином не обмежує визначені статтею 55 Конституції України механізми захисту прав суб'єкта, а є одним із додаткових способів реалізації права на захист своїх прав.
Припис частини першої статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" спрямований на захист права суб'єкта звертатися до відповідного суду від будь-якого зовнішнього (зумовленого діями, приписами чи іншим волевиявленням іншого суб'єкту чи органу) обмеження такого права, проте не може тлумачитися як правило, що обмежує суб'єкта самостійно визначатися із обранням механізму захисту своїх прав судового чи позасудового (зокрема третейського), які рівною мірою гарантовані статтею 55 Конституції України, але розрізняються умовами реалізації.
Отже, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції під час апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 29.01.2021 у справі №905/1995/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.04.2021
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко