проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" квітня 2021 р. Справа № 913/111/20
Східний апеляційний господарський суд: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
Секретар судового засідання - Кожевнікова А.В.,
За участю:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Вострова О.В., особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни, м. Рубіжне Луганської області (вх. № 2218 Л/2)
на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 (суддя - Зюбанова Н.М., ухвалене у м. Харкові без виклику сторін, повний текст складено 07.08.2020)
у справі № 913/111/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС”, м. Київ
до фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни, м. Рубіжне Луганської області
про стягнення 37500 грн 00 коп. штрафу за неповернення торгівельно-холодильного обладнання,
Товариство з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни про стягнення 37500 грн 00 коп. штрафу за неповернення торгівельно-холодильного обладнання (далі за текстом - ТХО), передбаченого договором поставки № 1615/16 від 08.02.2016.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 (п. 4.6) він передав відповідачу торгівельне холодильне обладнання (ТХО) за актами прийому-передачі від 18.02.2016, 21.03.2016, 08.06.2016, 23.09.2016, 21.04.2016 та від 08.06.2016 на загальну суму 37500 грн 00 коп., оскільки з метою дотримання температурного режиму зберігання заморожених продуктів харчування постачальник має право надавати покупцеві ТХО.
28.08.2019 позивачем відповідачу направлена вимога №17/50 від 21.08.2019 про повернення ТХО, на підставі п. 2.2.1 (постачальник має право у будь який час вимагати від покупця повністю або частково повернути ТХО протягом семи календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення постачальника). Позивач зазначає, що дана вимога залишена відповідачем без розгляду та задоволення, на час подачі позову відповідач не повернув позивачу передане ТХО. Вважаючи свої права порушеними, посилаючись на ст.ст. 193, 216, 230, 231 ГК України, 525, 526 ЦК України позивач звернувся з даним позовом.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” до відповідача фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни про стягнення 37500 грн 00 коп. штрафу.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни, АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС”, м. Київ, вул. Колекторна, б. 3, ідент. код 39375744 - 37500 грн. 00 коп. штрафу та 2102 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт неповернення відповідачем торгівельно-холодильного обладнання, зазначеного в актах прийому-передачі від 18.02.2016, 21.03.2016, 08.06.2016, 23.09.2016, 21.04.2016 та від 08.06.2016 на загальну суму 37500 грн 00 коп, тому наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі вартості цього обладнання.
Фізична особа-підприємець Вострова Олена Володимирівна звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що жодних договорів ФОП Востровою О.В. з ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» не укладалося, будь-якого торговельного холодильного обладнання відповідач від позивача не одержував; наявні в матеріалах справи договір, додатки, акти прийому-передачі відповідач не підписував, однак в них вказані реквізити та прізвище ФОП Вострової О.В.
Апелянт посилається на те, що п. 1.1.3 додатку № 5 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 встановлено, що покупець зобов'язується повернути торгівельне холодильне обладнання постачальнику за першою вимогою, п. 2.2.1 зазначеного додатку встановлено, що постачальник має право у будь-який час вимагати від покупця повністю або частково повернути ТХО протягом семи календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення постачальника. Апелянт зауважує, що наявна в матеріалах справи вимога позивача №17/50 від 21.08.2019 про повернення ТХО не була отримана відповідачем. Крім того, у наданій до позовної заяви копії накладної №0207201591701, доданій позивачем в якості доказу направлення вказаної вимоги на адресу відповідача, зазначена адреса - м. Рубіжне, вул. Менделєєва, будинок 435. Разом з тим, відповідач зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 .
Вищенаведене, на думку апелянта, свідчить про те, що у відповідача не виникло зобов'язань перед позивачем з повернення ТХО за вимогою №17/50 від 21.08.2019.
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, тому наявні підстави, визначені у ст. 277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.
До апеляційної скарги додано заяву б/н від 21.08.2020, в якій апелянт просить призначити почеркознавчу експертизу, оскільки доводи апелянта зводяться до заперечення обставин укладання договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 року, додатків до нього, підписання актів прийому-передачі холодильного обладнання.
В обґрунтування неможливості подання вказаної заяви до суду першої інстанції апелянт посилається на необізнаність про існування вказаного спору у зв'язку з неотриманням кореспонденції від господарського суду Луганської області та від позивача у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни б/н, б/д на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів:
- договір поставки № 1615/16 від 08.02.2016 року;
- додаток № 5 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 року;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 18.02.2016;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 21.03.2016;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 08.06.2016;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 23.09.2016;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 21.04.2017;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 08.06.2016.
Розгляд справи призначено на 07.10.2020.
28.09.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” надійшло клопотання (вх. №9164 від 28.09.2020), в якому позивач просить продовжити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20, а також заяв, клопотань та письмових пояснень щодо заяви фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни про призначення судової почеркознавчої експертизи.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на необхідність додаткового часу для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження №12018130330000163, які, на його думку, матимуть суттєве значення під час написання відзиву на апеляційну скаргу, а також свого відношення до клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Плахова О.В. (07.10.2020) на дату призначення справи до розгляду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 оголошено у судовому засіданні перерву до 11.11.2020 о 12:15 год.
Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії відповідачу до 12.10.2020.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» надати у наступне судове засідання оригінали документів, доданих до позовної заяви:
- договір поставки № 1615/16 від 08.02.2016 року;
- додаток № 5 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 року;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 18.02.2016 з додатком №4;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 21.03.2016 з додатком №4;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 08.06.2016 з додатком №4;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 23.09.2016 з додатком №4;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 21.04.2017 з додатком №4 ;
- акт прийому-передачі торговельного холодильного обладнання ТХО від 08.06.2016 з додатком №4;
- вимогу №17/50 від 21.08.2019 про повернення ТХО з описом вкладення та накладною.
12.10.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” надійшов відзив (вх. №9727), в якому позивач просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позивач посилається на те, що ним при відправленні вимоги відповідачу про повернення ТХО зазначено помилкову адресу відповідача, що свідчить про необізнаність відповідача про зміст направленої вимоги та відсутність у позивача права вимагати сплатити штраф за неповернення ТХО, тобто про передчасність заявлених позовних вимог.
Також позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на її недоцільність та передчасність.
Відповідач наполягав на проведені судової почеркознавчої експертизи, зазначаючи про необґрунтованість доводів позивача щодо закриття провадження у справі, посилаючись на те, що доводи апелянта зводяться до заперечення обставин укладання договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 року, додатків до нього, підписання актів прийому-передачі холодильного обладнання.
У зв'язку з перебування судді-члена колегії Бородіної Л.І. у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 913/111/20 задоволено заяву (б/н від 21.08.2020) фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни про призначення судової почеркознавчої експертизи. Призначено у справі №913/111/20 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса. На розгляд та вирішення експерта поставлено наступні питання: чи виконано підпис від імені Вострової Олени Володимирівни саме Востровою Оленою Володимирівною у наступних документах
- договорі поставки № 1615/16 від 08.02.2016 року;
- у додатку № 5 до договору поставки № 1615/16 від 08 лютого 2016 року;
- акті прийому-передачі торговельного холодильного обладнання (ТХО) від 18.02.2016;
- акті прийому-передачі торговельного холодильного обладнання (ТХО) від 21.03.2016;
- акті прийому-передачі торговельного холодильного обладнання (ТХО) від 08.06.2016;
- акті прийому-передачі торговельного холодильного обладнання (ТХО) від 23.09.2016;
- акті прийому-передачі торговельного холодильного обладнання (ТХО) від 21.04.2017;
- акті прийому-передачі торговельного холодильного обладнання (ТХО) від 08.06.2016.
Попереджено експерта про передбачену кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Оплату витрат за проведення експертизи покладено на фізичну особу-підприємця Вострову Олену Володимирівну.
Зобов'язано фізичну особу-підприємця Вострову Олену Володимирівну на протязі трьох банківських днів з дня отримання рахунку, оплатити рахунок за проведення експертизи та докази оплати надати Східному апеляційному господарському суду на протязі 3 днів з моменту оплати.
Зобов'язано експертну установу повідомити суд про закінчення експертизи, а експертний висновок направити на адресу Східного апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи.
Провадження у справі №913/111/20 зупинене до отримання висновку судової експертизи.
Для проведення експертизи направлено матеріали справи №913/111/20 Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.
30.03.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса повернулись матеріали справи № 913/111/20 з висновком експерта №18690 за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи за господарською справою № 913/111/20, складеного 25.02.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.14.2021 у справі № 913/111/20, зокрема, поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20; запропоновано сторонам у справі до 08.04.2021 надати свої погодження або заперечення щодо висновку експерта №18690 за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи за господарською справою № 913/111/20 та акту здачі - приймання висновку експерта; розгляд справи призначено на 21.04.2021 о 14:15 год.
У зв'язку з перебування суддів-членів колегії Мартюхіної Н.О., та Плахова О.В. у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 08.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” (постачальник - позивач) в особі Лисичанської філії ТОВ “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” та фізичною особою-підприємцем Востровою Оленою Володимирівною (покупець - відповідач) було укладено договір поставки № 1615/16, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, який мав його прийняти та оплатити обумовлену накладною грошову суму.
За умовами розділу 9 сторони визначили його строк до 31.12.2016, а якщо жодна із сторін протягом 30 календарних днів до дати закінчення дії договору не виявить бажання припинити його дію, строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.
У позовній заяві позивач посилається на те, що положеннями договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 передбачено, що у зв'язку з необхідністю дотримання температурного режиму зберігання заморожених продуктів харчування постачальник має право надавати покупцеві ТХО.
Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного договору (п. 4.6) передав відповідачу торгівельне холодильне обладнання (ТХО) за актами прийому-передачі від 18.02.2016, 21.03.2016, 08.06.2016, 23.09.2016, 21.04.2016 та від 08.06.2016 на загальну суму 37500 грн 00 коп.
Відповідно до п. 1.1.3 додатку № 5 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 покупець зобов'язався повернути торгівельне холодильне обладнання постачальнику за першою вимогою.
Згідно з п. 2.2.1 додатку постачальник має право у будь-який час вимагати від покупця повністю або частково повернути ТХО протягом семи календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення постачальника.
Позивач вважаючи свої права порушеними звернувся з даним позовом до господарського суду Луганської області, зауважуючи, що ТОВ “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” до ФОП Вострової О.В. направлена вимога №17/50 від 21.08.2019 про повернення ТХО, яка залишена нею без розгляду та задоволення, а на час подачі позову відповідач не повернув позивачу передане ТХО.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20 позов задоволено. Суд визнав обґрунтованими вимоги позивача і доведеними доказами, які містяться у матеріалах справи.
Фізична особа - підприємець Вострова О.В. не погодившись з оскаржуваним рішенням звернулась з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 37500 грн 00 коп. штрафу за неповернення торгівельно-холодильного обладнання (далі за текстом - ТХО), передбаченого договором поставки № 1615/16 від 08.02.2016.
В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на факт укладення з відповідачем договору від 08.02.2016 №1615/16, здійснення ним на виконання цього договору поставки відповідачу торгівельно-холодильного обладнання за актами прийому-передачі від 18.02.2016, 21.03.2016, 08.06.2016, 23.09.2016, 21.04.2016 та від 08.06.2016 на загальну суму 37500 грн 00 коп. та не повернення позивачу переданого торгівельно-холодильного обладнання (ТХО).
На підтвердження зазначених обставин позивачем до позовної заяви, зокрема, надано належним чином засвідчені копії зазначеного договору, акти прийому-передачі, та інструкції по експлуатації торгівельного холодильного обладнання (ТХО).
До апеляційної скарги відповідачем додано заяву б/н від 21.08.2020, в якій апелянт просив призначити почеркознавчу експертизу, оскільки доводи апелянта зводяться до заперечення обставин укладання договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 року, додатків до нього, підписання актів прийому-передачі холодильного обладнання.
Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з положеннями ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.
З огляду на наведені положення норм процесуального права, зважаючи на заперечення відповідача щодо підписання ним договору від 08.02.2016 №1615/16 та актів прийому-передачі від 18.02.2016, 21.03.2016, 08.06.2016, 23.09.2016, 21.04.2016 та від 08.06.2016, копії яких додано позивачем до позовної заяви та наявності у зв'язку з цим обґрунтованих сумнівів у відповідності цих копій оригіналам, в тому числі щодо наявності підпису ФОП Вострової О.В. на оригіналах, сторонами у справі виконані вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020. Оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надані до матеріалів справи.
В той же час, апелянт (відповідач у справі) стверджує, що він не підписував документи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення штрафу.
Судова колегія апеляційної інстанції позбавлена можливості дослідити та надати оцінку умовам спірного договору без встановлення фактичних обставин справи щодо підписання ФОП Востровою О.В. договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 та актів прийому-передачі торговельного холодильного обладнання (ТХО) до нього.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 913/111/20, зокрема, задоволено заяву (б/н від 21.08.2020) фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни про призначення судової почеркознавчої експертизи. Призначено у справі №913/111/20 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.
30.03.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса повернулись матеріали справи № 913/111/20 з висновком експерта №18690 за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи за господарською справою № 913/111/20, складеного 25.02.2021.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
У висновку експерта №18690, який складено 25.02.2021, зазначено, що підписи мають наступну транскрипцію та зв'язність: «Е-В»-безбуквені трихи+розчерк, «Е-В»+безбуквені штрихи+розчерк.
Підписи виконані простими рухами високого ступеня виробленості. Темп від середнього до швидкого. Розмір письмових знаків від середнього до великого, розгін від малого до середнього, нахил правий.
Порівняльним дослідженням описаних підписів з підписом і почерком Вострової Олени Володимирівни встановлені, в кожному випадку порівняльного дослідження, розбіжності транскрипції (в зразках - «Е»+безбуквені штрихи +розчерк, «Е»-безбуквені штрихи + розчерк, «Е» + розчерк), темпу (в зразках - швидкий) та наступних окремих ознак (див. таблицю № 2, рис. №№ 1-43)*:
форми рухів при виконанні: початкової частини першого елемента букви «Е»
(в дослідж. - 1, в зразках - 1), заключної частини третього елемента букви «В» (в дослідж. - 2, в зразках - 2), з'єднувальної петлі букви «В» та наступного письмового знаку (в дослідж. - 3, в зразках - 3), з'єднувальної петлі великого безбуквеного штриха з попереднім письмовим знаком (в дослідж. - 4, в зразках -4), з'єднувальної петлі нижніх штрихів великого безбуквеного штриха (в дослідж. - 5, в зразках - 5);
напрямку рухів при виконанні розчерку (в дослідж. - 6, в зразках - 6); форми рухів при з'єднанні безбуквених штрихів (в дослідж. - 7, в зразках -7);
форми та напрямку рухів при виконанні: з'єднувальної петлі першого та другого елементів букви «Е» (в дослідж. - 8, в зразках - 8), другого елемента букви «В» (в дослідж - 9, в зразках - 9);
розміщення рухів по вертикалі при виконанні: вершини великого безбуквеного штриха відносно букви «Е» (в дослідж, - значно вище, ніж в зразках - 10), основи великого безбуквеного штриха відносно основи другого елемента букви «Е» (в дослідж. - значно нижче, ніж в зразках -11);
протяжності рухів по вертикалі при виконанні: великого безбуквеного штриха відносно наступного безбуквеного штриха (в дослідж. - більше, ніж в зразках - 12), розчерку (в дослідж, - в 1, 5 рази більше, ніж в зразках - 13);
розміщення точки закінчення рухів при виконанні заключної частини третього елемента букви «В» відносно основи третього елемента (в дослідж. - вище, ніж в зразках - 14);
розміщення точки перетину рухів при виконанні штрихів верхньої з'єднувальної петлі великого безбуквеного штриха відносно його вершини (в дослідж. - нижче, ніж в зразках - 15);
кількості рухів при виконанні безбуквених штрихів (в дослідж, - 6-11 - 16, в зразках- 1-4-16),
Встановлені, в кожному випадку порівняльного дослідження, розбіжності загальних і окремих ознак стійкі, суттєві та достатні для категоричних висновків про те, що досліджувані підписи виконані не Востровою О.В.
За таких обставин за висновком експерта № 18690, підписи від імені Вострової О.В.:
в договорі поставки № 1615/16 від 08.02.2016 (а.с. 135), на зворотній стороні
документа, в графі «ПОКУПЕЦЬ», праворуч від рукописного запису «Вострова О.В.»;
в порядку використання торгівельного холодильного обладнання (ТХО) від
08.02.2016 (додаток № 5 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016) (а.с. 136), в розділі «ПІДПИСИ СТОРІН», в рядку «ПОКУПЕЦЬ»;
в акті прийому-передачі торгівельного холодильного обладнання (ТХО) від
18.02.2016 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 (а.с. 137), в рядку «Підпис», праворуч від рукописного запису «ФОП»;
в акті прийому-передачі торгівельного холодильного обладнання (ТХО) від
21.03.2016 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 (а.с. 139), в рядку «Підпис», праворуч від рукописного запису «ФОП»;
в акті прийому-передачі торгівельного холодильного обладнання (ТХО) від
08.06.2016 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 (а.с. 141), в рядку «Підпис», праворуч від рукописного запису «ФОП»;
в акті прийому-передачі торгівельного холодильного обладнання (ТХО) від
23.09.2016 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 (а.с. 143), в рядку «Підпис», праворуч від рукописного запису «ФОП»;
в акті прийому-передачі торгівельного холодильного обладнання (ТХО) від 21.04.2017 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 (а.с. 145), в рядку «Підпис», праворуч від рукописного запису «ФОП»;
в акті прийому-передачі торгівельного холодильного обладнання (ТХО) від
08.06.2016 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 (а.с. 147), в рядку «Підпис», праворуч від рукописного запису «ФОП», -
- виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Разом з цим, статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину.
Відповідно до ч. 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом наведених норм, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.
Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, враховуючи висновок експерта № 18690 (складений 25.02.2021) дійшла висновку, що доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що договір поставки від 08.02.2016 №1615/16 та акти прийому-передачі від 18.02.2016, 21.03.2016, 08.06.2016, 23.09.2016, 21.04.2016 та від 08.06.2016 ФОП Востровою О.В. з ТОВ «НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС» не укладалося, підтверджено матеріалами справи.
Отже, відсутність на письмовому договорі підпису сторони свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення договору поставки від 08.02.2016 №1615/16, а тому такий договір вважається неукладеним, тобто таким, що не відбувся як юридичний факт.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.
За таких обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
Отже, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20 підлягає задоволенню.
Рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також витрати на правову (правничу) допомогу, інші судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, п.2 ч.1 ст. 275, 277, ст.ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20 задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/111/20 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС” (02121 м. Київ, вул. Колекторна, б. 3, код ЄДРПОУ 39375744) на користь фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у сумі 3153,00 грн., та 14546,16 грн. витрат за проведення експертизи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.04.2021.
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза