проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" квітня 2021 р. Справа № 922/3666/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№798Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2021 у справі №922/3666/20 (повний текст ухвали підписано 09.03.2021 суддею Шатерніковим М.І. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом фізичної особи ОСОБА_2 , м.Харків,
за участі 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Снейк", м.Харків,
до фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків,
про визнання права власності на корпоративні права,-
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2021 у справі №922/3666/20 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення справи до підготовчого засідання. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №922/3666/20. Задоволено клопотання представника відповідача (вх.№5162) про відкладення розгляду справи по суті №922/3666/20. Відкладено розгляд справи по суті на 11.03.2021 о 12:00 годині, про що повідомлено учасників справи.
Приймаючи ухвалу, господарський суд мотивував її тим, що відповідачем протягом проведення підготовчого провадження, яке тривало три місяці та неодноразово відкладалось з метою надання сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права, не вчинено жодних дій ані для витребування доказів, ані взагалі повідомлення суду про те, що відповідач бажає послатися на доказ, який не може бути подано ним самостійно. Також не наведено виключних обставин, які б перешкоджали відповідачу та його повноважному представнику вчинити необхідні дії, зокрема, щодо надання необхідних доказів на підтвердження своєї позиції у справі. Крім того, суд зазначає, що при здійсненні повноважень представника у господарському провадженні адвокат повинен керуватись принципом законності та верховенства права, дотримуватись норм та вимог чинного законодавства, окрім цього, здійснюючи представницькі повноваження сторони, в даному випадку відповідача, у господарській справі адвокат зобов'язаний добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами та не допускати зловживань такими. Представником відповідача 09.02.2021 наданий до суду відзив (вх.№3301) на позовну заяву, в якому жодних пояснень про необхідність обґрунтувати позицію доказами, наявними лише у приватного нотаріуса, не зазначено, як і не зазначено вказаних обставин у підготовчому засіданні 15.02.2021 при вирішенні питання про закриття підготовчого провадження у справі та перехід до розгляду справи по суті. Ураховуючи, що представником відповідача не доведено виключності обставин, які б перешкодили відповідачу реалізувати надані йому права на вчинення необхідних процесуальних дій у визначені законом і судом строк, при тому, що судом створені усі можливі умови для реалізації сторонами своїх прав та доведення своєї позиції у справі, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів. Одночасно, взявши до уваги, що Господарським процесуальним кодексом не передбачено процедуру повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження.
Відповідач з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить витребувати у господарського суду Харківської області господарську справу №922/3666/20. Повторно дослідити усі обставини, які мають значення для справи, а також дослідити і оцінити усі докази, вказані за текстом апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи. Скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2021 у справі №922/3666/20 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів. Ухвалити нове рішення, яким витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни завірені належним чином матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення договору застави від 28.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо частини частки у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ “Снейк”, який складає 6734693,88 грн, зокрема, але не виключно: - договір застави від 28.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за реєстровим №696; - договір позики від 30.09.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - договір позики від 30.07.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що розгляд даної справи по суті ще не розпочався. Апелянт заявляє, що договір позики від 30.09.2018 взагалі не складався, однак дану обставину необхідно перевірити шляхом витребування у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. договору позики, оскільки нотаріус повинен був його долучити під час посвідчення договору застави від 28.02.2020, укладеного між позивачем та апелянтом щодо частини у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ «Снейк», однак суд першої інстанції неправильно дослідив дану обставину і незаконно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення доказів. Також апелянт вважає, що у суду були правові підстави для задоволення заяви про забезпечення доказів та зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого ухвала суду першої інстанції є незаконною. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, апелянт зазначає, що єдиним способом захисту його права витребувати докази, які він самостійно не може витребувати, є звернення з заявою про забезпечення доказів, а тому у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є правом на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі щодо витребування у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни завірених належним чином матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору застави від 28.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а господарський суд порушив ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та не відновив порушені права апелянта.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№798Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2021 у справі №922/3666/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 15.04.2021 о 12:00 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 09.04.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
15.04.2021 від представника ОСОБА_2 електронною поштою до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника позивача.
Частиною 2 ст.170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Відповідно до частини 8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно зі ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Стаття 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Приписами ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.
Судом встановлено, що надіслане представником позивача , адвокатом Ставровим С.Ю. електронною поштою клопотання не підписано електронним цифровим підписом, про що спеціалістом апарату суду складено акт №09-29/212 від 15.04.2021.
Оскільки клопотання про відкладення розгляду справи подано через електронну пошту та не скріплене електронним цифровим підписом, то вказане клопотання не вважається таким, що підписано представником позивача.
Відповідно до частини 4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача, адвоката Ставрова С.Ю., про відкладення розгляду справи, яке 15.04.2021 електронною поштою надійшло до суду, залишається без розгляду.
У судовому засіданні 15.04.2021 представник заявника апеляційної скарги вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не з'явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Позивач - фізична особа ОСОБА_2 , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання права власності на 51% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Снейк", статутний капітал якого складає 6734693,88 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3666/20, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 16.12.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2020 відкладено підготовче засідання до 13.01.2021 об 11:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2021 задоволено клопотання відповідача (вх.№592) про відкладення розгляду справи та про продовження строку для надання відзиву; продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позов до 02.02.2021; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Снейк"; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 15.02.2021 включно; підготовче засідання у справі відкладено на 02.02.2021 о 10:30.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2021 задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання у порядку частини 2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України на 10.02.2021 об 11:30 год.
09.02.2021 представник відповідача надав господарському суду відзив (вх.№3301) на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2021 відкладено підготовче засідання у порядку пункту 3 частини 2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України на 15.02.2021 о 12:00 год.
У судовому засіданні 15.02.2021 оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження у порядку пункту 3 частини 2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2021 та оголошено перерву у судовому засіданні по суті справи до 02.03.2021 до 10:00 год. (а.с.115-119).
У судовому засіданні 02.03.2021 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 04.03.2021 до 10:30 год.
03.03.2021 представником відповідача подано до господарського суду клопотання, зокрема:
- клопотання (за вх.№5160), в якому просив повернутись до розгляду справи у підготовчому провадженні, продовжити підготовче засідання у цьому ж судовому засіданні для вирішення заяви про забезпечення доказів; зупинити провадження до надходження відповіді від суду на доручення щодо збирання доказів. В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначав, що 11.02.2021 представник відповідача звернувся з адвокатським запитом до приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. з проханням отримати копії документів: з матеріалів нотаріальної справи щодо договору застави, укладеного 28.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: копію договору позики, який укладений у простій письмовій формі 30.09.2018; з матеріалів нотаріальної справи щодо договору застави, укладеного 28.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, копію договору позики, який укладений у простій письмовій формі 20.07.2018. Проте 23.02.2021 від приватного нотаріусу Харківського міського нотаріальною округу Малахова Г.І. отримано відповідь №57/01-16 про те, що зазначена у запиті інформація становить нотаріальну таємницю і надання копій документів зі справ нотаріуса на адвокатські запити не передбачено приписами Закону України "Про нотаріат". Представник відповідача наголошує, що у відповідача відсутній договір позики, укладений у простій письмовій формі 30.09.2018, та відповідач заявляє, що даний договір позики від 30.09.2018 є невід'ємною частиною договору застави від 28.02.2020. З метою перевірки даною факту, оскільки самостійно надати договір відповідач не може, тому його нотаріальна копія повинна бути у приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. (а.с.136-138);
- заяву (вх.№5163) про забезпечення доказів, в якій на підставі ст.111 Господарського процесуального кодексу України просив витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округ Малахової Г.І. завірені належним чином матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення договору застави від 28.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо частини частки у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ "Снейк", статутний капітал якого складає 6734693,88 (шість мільйонів сімсот тридцять чотири тисяч шістсот дев'яносто три гривні 00 копійок), зокрема, але не виключно: - договір застави від 28.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за реєстровим №696; - договір позики від 30.09.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - договір позики від 30.07.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.141-143).
За результатами розгляду вказаної заяви про забезпечення позову та клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання, було відмовлено у їх задоволенні.
Оцінивши у сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин 1-4 статті 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 9901/608/19.
Згідно з частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи зі змісту поданої заяви про забезпечення доказів та доводів, наведених в її обґрунтування, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення доказів, оскільки заявником не наведено жодних аргументів на підтвердження того факту, що суду необхідно вчиняти дії по забезпеченню доказів, а саме, заявником не наведено підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Господарський суд правильно зазначив, і це підтверджується матеріалами справи, що фактично представником відповідача вже у межах розгляду справи по суті заявлено клопотання про витребування доказів, порядок розгляду якого унормований приписами ст.80, 81 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2021, зокрема, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 15.02.2021, включно.
Про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у порядку, передбаченому пунктом 3 частини 2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України господарським судом Харківської області постановлено протокольну ухвалу у підготовчому засіданні 15.02.2021, отже, судом першої інстанції використано максимальний строк проведення підготовчого провадження, унормований законом.
Матеріалами справи підтверджується, що представником відповідача у відзиві (вх.№3301 від 09.02.2021) на позовну заяву не зазначалось про необхідність обґрунтування правової позиції доказами, наявними лише у приватного нотаріуса, як і не зазначалось про вказані обставини у підготовчому засіданні 15.02.2021 при вирішенні питання про закриття підготовчого провадження у справі та перехід до розгляду справи по суті.
Твердження апелянта про те, що розгляд даної справи по суті ще не розпочався спростовується матеріалами справи.
Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем протягом проведення підготовчого провадження, яке тривало три місяці та неодноразово відкладалось з метою надання сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права, не вчинено жодних дій: ані для витребування доказів, ані повідомлення суду першої інстанції про те, що відповідач має намір послатися на доказ, який не може бути подано ним самостійно. Заявником не наведено виключних обставин, які б перешкоджали відповідачу та його повноважному представнику вчинити необхідні дії, зокрема, щодо надання необхідних доказів на підтвердження своєї правової позиції у справі.
Також заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.
Отже, оскільки заявником не доведено та не обґрунтовано необхідність та доцільність забезпечення доказів шляхом витребування доказів і наявність обставин, які свідчать, що в подальшому витребування доказів стане неможливим або утрудненим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що договір позики від 30.09.2018 взагалі не складався, однак дану обставину необхідно перевірити шляхом витребування у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. договору позики, оскільки нотаріус повинен був його долучити під час посвідчення договору застави від 28.02.2020, укладеного між позивачем та апелянтом щодо частини у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ «Снейк», однак суд першої інстанції неправильно дослідив дану обставину і незаконно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Колегія суддів зазначає, що такі твердження апелянта про не укладення договору позики від 30.09.2018 є припущенням, натомість відсутні підстави допускати, що матеріали нотаріальної справи, у яких містяться договори застави та позики, можуть зникнути.
Таким чином, заявлені вимоги відповідача у заяві про забезпечення доказів по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які, на його думку, вказують на наявність ризику втрати цих документів, полягають у тому, що він не може отримати вищезазначені документи, а не того, що такі документи та інші докази у майбутньому не вдасться отримати взагалі.
Подана представником відповідача заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання відповідач, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим.
Тобто заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 110 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 колегія суддів виходить з такого.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначається, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 співвідноситься зі ст.35 Конвенції, яка вимагає вичерпання всіх наявних засобів захисту прав, запроваджених у національному законодавстві.
За приписами частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Керуючись вищевикладеними нормами, судом першої інстанції були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав та доведення своєї позиції у справі, однак представником відповідача не доведено виключності обставин, які б перешкодили відповідачу реалізувати надані йому права на вчинення необхідних процесуальних дій у визначені законом і судом строк.
Отже, невчинення представником відповідача процесуальних дій у встановлений законом та судом строк не свідчить про порушення судом ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Оскільки Господарським процесуальним кодексом не передбачено процедуру повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження.
Також господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даною нормою передбачено право суду зупинити провадження у справі у разі направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийнята ним ухвала є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2021 у справі №922/3666/20 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.04.2021
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.В. Шевель