проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"13" квітня 2021 р. Справа № 922/2105/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.
секретар судового засідання Стойка В.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бондаренко Н.В., довіреність, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Діла ЛТД”, м. Харків (вх. № 3218 Х/1)
на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020, повне рішення складено 03.11.2020 (суддя Присяжнюк О.О.)
у справі № 922/2105/20
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діла ЛТД”, м. Харків
про стягнення коштів,
Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Діла ЛТД” 1 203 974,19 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Московському, 303 у м. Харкові, площею 4,2960 га, відповідно до договору оренди від 26.01.2007 року, зареєстрованого за № 740767100010.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка протягом тривалого часу використовується відповідачем без сплати орендної плати, що завдає позивачеві збитків у вигляді недоотриманого доходу із плати за землю, та стало підставою для звернення Харківської міської ради до суду.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі № 922/2105/20 позовні вимоги Харківської міської ради задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діла ЛТД" на користь Харківської міської ради- 1 203 974,19 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Московському, 303 у м. Харкові площею 4,2960 га відповідно до договору оренди від 26.01.2007, зареєстрованого за №740767100010.
Рішення мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог, у зв'язку з набуттям TOB “ДІЛА ЛТД” права приватної власності на нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці, використанням земельної ділянки без сплати орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 1 203 974,19 грн. за договором за період з 01.07.2017 року по 31.05.2018.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діла ЛТД» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить визнати причини неподання доказів до суду першої інстанції поважними та задовольнити клопотання про приєднання доказів; скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 по справі № 922/2105/20 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діла ЛТД» про стягнення коштів і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Харківської міської ради.
Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на наступне:
в основу рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020, як підставу позову, покладено редакцію договору оренди землі, яка з 16.06.2014 не має юридичної сили, оскільки положення п.п. 5,9,13,14, які є основою розрахунку ціни позову було змінено, шляхом визнання рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2014 укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі;
висновки суду, що відповідно до п. 2.3 Договору орендна плата сплачується із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної оцінки земель не відповідають дійсним положенням Договору оренди землі від 26.01.2007 №740767100010, адже у вказаному договорі такий пункт відсутній;
використовуючи, при здійсненні розрахунку, Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою КМУ від 04.10.1996 року, позивачем обрана найбільш вигідна для нього методика розрахунку. Наданий позивачем розрахунок на підставі суми, яка була зафіксована з 2007 року, коли кожен місяць збільшується з урахуванням вже проіндексованого попереднього місяця є таким, що протирічить положенням Договору оренди землі, а саме п. 13, в якому зазначено, що розмір орендної плати переглядається у наслідок інфляції- щорічно, а не щомісячно, як це зроблено позивачем у розрахунку;
звернення відповідача ( лист № 0106 від 01.06.2016) до Харківської міської ради (отримано позивачем у той же день) з проханням укласти договір оренди земельної ділянки на виконання вимог п. 40 Договору, залишене позивачем без відповіді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Діла ЛТД” на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі №922/2105/20; встановлено строк для подання Харківською міською радою відзиву на апеляційну скаргу.
У зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Гетьмана Р.А. та необхідністю вирішення питання про призначення до розгляду апеляційної скарги, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Россолов В.В., Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діла ЛТД» на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі № 922/2105/20 на 02.02.2021 о 12:00 год.
У судовому засіданні 02.02.2021 з розгляду апеляційної скарги ТОВ «Діла ЛТД» на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі № 922/2105/20, за клопотанням апелянта, оголошувалася перерва до 16.02.2021 о 12:45 год., про що учасники справи повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Россолова В.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.
У судових засіданнях 16.02.2021 та 25.03.2021 з розгляду апеляційної скарги ТОВ «Діла ЛТД» на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі № 922/2105/20 оголошувалися перерви до 25.03.2021 об 11:30 та до 13.04.2021 р. о 12:30, про що учасники справи повідомлялися ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та від 25.03.2021.
У судових засіданнях представник апелянта підтримував доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивач не скористався правом участі представника у судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. За положеннями ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь представника є правом, а не обов'язком учасника справи.
До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про прийняття до розгляду доказів, яким просив причину неподання доказів відповідачем до господарського суду Харківської області визнати поважною та прийняти до розгляду докази, а саме: рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2014 року по справі №922/1214/14; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №230534317; копію листа Харківської міської ради від 01.07.2019.
Клопотання мотивоване тим, що відповідач не знав про існування додаткової угоди до договору оренди землі від 26.01.2007 №740767100010, яка була визнана укладеною рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2014 у справі № 922/1214/14, оскільки Товариство не було на той час ані стороною по договору, ані учасником справи № 922/1214/14. Про наявність судового рішення у справі №922/1214/14 дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи знаходження представника відповідача на самоізоляції у зв'язку з хворобою на Covid - 19, про що було повідомлено суд першої інстанції, відповідачем зазначене клопотання було подане до суду несвоєчасно, у зв'язку з чим не прийнято судом.
Наполягає, що позивач повинен був надати суду цей доказ, адже він суттєво впливає на права відповідача. Проте, звертаючись до суду з позовом, позивачем не надано у складі документів позовної заяви рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2014 року по справі №922/1214/14.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оцінивши наведені апелянтом доводи, надані документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поважність причин неподання відповідачем доказів до суду першої інстанції, про задоволення клопотання апелянта та прийняття доказів до розгляду, адже апелянтом доведено неможливість своєчасного подання наведених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Українська технологічна компанія» (орендар) укладено договір оренди землі від 26.01.2007, згідно з пунктом 1 якого, орендодавець на підставі рішення XLVI сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.03.2006 року № 61/06 «Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться в м. Харків, просп. Московський, 303.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,2960 га, у тому числі: під забудовою 0,5649га, інших угідь 3,7311га (п.2. договору).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежилі будівлі в літ. «Б-1», літ. «Д-3», літ. «Д1-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1», літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «К-1», літ. «Л-1», літ. «М-2», літ. «Н-2», літ. «П-1», літ. «Р-1», літ. «С-1», літ. «Т-1», які належать орендареві на праві колективної власності (п.3 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8536857 грн.(п.5 договору).
Відповідно до п. 8 Договору зазначено, зокрема, що його укладено строком до 01.03.2031 року.
Згідно з п. 9 Договору, розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць згідно з довідкою № 3978/06 від 14.09.2006 року становить: 2006 р.-18113,08 грн.; 2007 р.-26250,84 грн.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 Договору).
Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 11 Договору).
Згідно з п. 13 Договору, розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.
Земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд (адміністративна, складські, виробничі та допоміжні). Цільове призначення земельної ділянки землі промисловості (п.п. 15,16 договору).
Пунктом 40 Договору визначено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.
Договір зареєстрований 26.01.2007 у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель за № 740767100010.
Як свідчать документи, надані апелянтом, рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2014 у справі №922/1214/14 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська технологічна компанія" про внесення змін до договору, внесено зміни до договору оренди землі від 26.01.2007 року № 740767100010 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції, що викладена у резолютивній частині рішення, а саме: пункти 5., 9., 13., 14. договору оренди землі, зареєстрованого « 26» січня 2007 р. за № 740767100010 змінено, доповнено пункт 2. словами та пункт 28. підпунктом д) наступним:
« 2. (редакція по договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:02:007:0032.»
« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 846 від 24.09.2013 становить 23474633 грн. (двадцять три мільйони чотириста сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять три гривні).
При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.»
« 9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 74/14 від 03.10.2013 на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 704238,99 грн. (сімсот чотири тисячі двісті тридцять вісім гривень 99 копійок), або в місяць - 58 686,58 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 58 копійок).»
« 13. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) зміни нормативної грошової оцінки; г) внаслідок інфляції - щорічно; д) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; е) в інших випадках, передбачених законом.»
« 14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені законодавством, справляється пеня згідно діючого законодавства.»
« 28. д) в разі ухилення Орендаря від перерахунку орендної плати при настанні умов, передбачених п. 13 договору, Орендодавець має право звернутися до суду для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в зміненій редакції.»
Наведене рішення у справі №922/1214/14 набрало законної сили 16.06.2014, а тому, згідно з вимогами частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, орендар, починаючи з цієї дати, повинен сплачувати новий розмір орендної плати, що визначений у судовому рішенні з урахуванням інших умов договору та чинного законодавства.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №230534317, вбачається наступне:
TOB «ДІЛА ЛТД» набуто право власності на нежитлові будівлі: літ. «Т-1» загальною площею 14,8 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1115; літ. «С-1» загальною площею 140,3 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1112; літ. «Р-1» загальною площею 117,8 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1109; літ. «П-1» загальною площею 90,5 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1106; літ. «Н-2» загальною площею 235,9 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1103; літ. «М-2» загальною площею 516,1 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1100; літ. «Л-1» загальною площею 1229,6 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1097; літ. «К-1» загальною площею 58,6 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1094; літ. «И-1» загальною площею 192,6 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1091; літ. « 3-1» загальною площею 42,4 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1088; літ. «Ж-1» загальною площею 79,0 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1085; літ. «Е-1» загальною площею 1030,6 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1082; літ. «Д-3» загальною площею 1521,5 кв.м. на підставі договору купівлі- продажу від 05.04.2016 № 1079; літ. «Д1-1» загальною площею 1615,8 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 05.04.2016 № 1076.
Нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 22,0 кв.м., яка входить до об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці відповідно до п. З договору оренди землі від 26.01.2007 № 740767100010, набув на праві приватної власності 13.12.2012 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2012 № 1518, яку в подальшому, а саме 30.10.2018, набула у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу від 30.10.2018 № 2319.
Як встановлено судом першої інстанції, загальна площа всіх нежитлових будівель, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 становить 6907,5 кв.м. Частка у процентному вираженні, якою володіє ТОВ “ДІЛА ЛТД” відносно усієї площі нежитлових будівель, що розміщені за вищевказаною адресою, складає: 6888,5 кв.м. - 6907,5 кв.м. * 100% = 99,681506 %.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується зі ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного Кодексу України, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Як зазначав позивач у позовній заяві, за період з 01.07.2017 по 31.05.2018 відповідачем мала бути сплачена орендна плата в загальному розмірі 1 203 974,19 грн., що підтверджується розрахунком, наведеним у позові.
Згідно із листом ГУ ДПС у Харківській області від 01.06.2020 №11572/9/20-40-58-07-18, у ТОВ «Діла ЛТД» та ОСОБА_2 у 2017, 2018, 2019 роках сплата та інтегрована картка платника податку по орендній платі за землю відсутня.
Наявність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у сумі 1 203 974,19 грн., стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За положеннями ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки, в силу ст.93 Земельного кодексу України, це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За положеннями ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 наведеного Закону).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором за період з 01.07.2017 року по 31.05.2018 року є предметом позову у даній справі .
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні.
При цьому, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною у постанові від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц, яка полягає в наступному: "...після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування."
Наведене свідчить про відсутність необхідності переукладання договору оренди землі з новим власником будівель.
Отже, після переходу до відповідача права власності на будівлі, договір оренди земельної ділянки (на якій розташоване це майно), з урахуванням додаткової угоди, припинив дію щодо ТОВ «Українська технологічна компанія», однак діє на тих самих умовах стосовно відповідача як нового власника нежитлових будівель.
Як визначено ч.1 ст.15 Закону України “Про оренду землі”, однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ст.30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду( ч.5 ст.188 Господарського кодексу України).
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2014 у справі №922/1214/14 визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди від 26.01.2007 № 740767100010, якою внесено зміни до п.п.2, 5., 9., 13., 14., 28 договору оренди землі, зареєстрованого « 26» січня 2007 р. за № 740767100010 у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по просп.Московському,303 у м. Харкові в зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України, а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129, ст.129-1 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, починаючи з 16.06.2014 (дата набуття законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2014 у справі №922/1214/14, яким внесено зміни до договору), орендар за договором від 26.01.2007 № 740767100010 мав сплачувати новий розмір орендної плати визначений в рішенні суду по справі №922/1214/14, з урахуванням інших умов договору та приписів чинного законодавства.
Згідно із приписами ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України і ст.193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За розрахунком позивача заборгованість зі сплати орендної плати відповідача, як землекористувача земельної ділянки по просп. Московському, 303 у м. Харкові, площею 4,2960 га за період з 01.07.2017 по 31.05.2018 становить 1 203 974,19 грн., що не спростовано відповідачем, шляхом надання контррозрахунку.
Внесення рішенням суду змін до договору оренди не є підставою для відмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Наведене вище свідчить, що відповідач, набувши статус орендаря за договором оренди від 26.01.2007 № 740767100010, з урахуванням додаткової угоди, неналежним чином здійснював свої зобов'язання за Договором та не вносив орендну плату за користування земельною ділянкою.
Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги у сумі 1203974,19 грн. за договором за період з 01.07.2017 по 31.05.2018, господарський суд пославшись на неіснуючий п.2.3 договору, безпідставно зазначив, що розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням їх щорічної індексації на підставі інших вимог діючого законодавства. У зв'язку з проведенням щорічної грошової оцінки земельної ділянки, розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін, доповнень до цього договору.
Згідно з приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Пунктом 10 договору оренди землі від 26.01.2007 року, встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір базової орендної плати за договором оренди землі від 26.01.2007, з урахуванням додаткової угоди до договору, складає: 704238,99 грн. за рік, або в місяць 58686,58 грн. При цьому базовим місяцем для розрахунку розміру орендної плати (з урахуванням додаткової угоди, укладеної на підставі рішення суду) є липень 2014 року. Отже, починаючи з серпня 2014 року орендна плата повинна обчислюватися та відповідно сплачуватися вже з урахуванням індексів інфляції. При цьому п. 13 договору, на який посилається апелянт, жодним чином не встановлює механізм реалізації п.10 договору, а лише встановлює можливість перегляду орендної плати у випадку інфляції.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Зазначений порядок розрахунку відповідає правовій природі інфляційних нарахувань, яка полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Крім того, такий порядок нарахування інфляційних, співпадає з загальним поняттям інфляції, визначеним Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Судова колегія також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19, при розрахунку інфляційних, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних за наступний період, до початкової суми включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Враховуючи наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача.
Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі № 922/2105/20, виходячи з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції у даній постанові.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі № 922/2105/20 покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діла ЛТД», м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі № 922/2105/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 (повне рішення складено 03.11.2020) у справі №922/2105/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.04.2021
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук