вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" квітня 2021 р. Справа№ 910/19065/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,
представників:
від позивача - адвоката Казанкіної А.Ю.,
від третьої особи - адвоката Дарагана О.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 25.02.2021 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі № 910/19065/20
за позовом компанії Мерк Кенада Інк. (Merck Canada Inc., Канада)
до 1. компанії Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Limited, Республіка Індія),
2. Міністерства охорони здоров'я України,
третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - третя особа, Центр)
про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід за патентом № НОМЕР_1,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 задоволено заяву компанії Мерк Кенада Інк. про забезпечення позову у справі № 910/19065/20 задоволено; вжито наступні заходи забезпечення позову:
- заборонити Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" до набрання рішенням у справі № 910/19065/20 законної сили видавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "Кокстор";
- заборонити Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" до набрання рішенням у справі № 910/19065/20 законної сили вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "Кокстор", в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, третя особа звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2021, стягнути з позивача 2270,00 грн судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Так, за твердженням скаржника, Центр лише здійснює експертизу наданих заявником матеріалів та надає відповідні обґрунтовані рекомендації Міністерству охорони здоров'я України (МОЗ України), відтак вжиті заходи забезпечення позову не відповідають як суті забезпечувальних заходів, так і їх меті та є втручанням суду до дискреційних повноважень Центру. Скаржник також зазначає, що на відміну від актів МОЗ України, висновки Центру не носять для учасників правовідносин обов'язкового характеру, а є передумовою для прийняття відповідного рішення МОЗ України про реєстрацію чи відмову у реєстрації лікарського засобу. Отже, надання Центром власних висновків щодо відповідності або невідповідності лікарських засобів вимогам законодавства не може мати наслідком порушення прав учасників спірних правовідносин, ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки саме рішення МОЗ України, яке ґрунтується на цих висновках, створює для осіб певні права та обов'язки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06.04.2021.
Позивач подав відзив, у якому просив залишити оскаржувану ухвалу про забезпечення позову без змін з огляду на те, що заборона видавати висновок про рекомендацію до реєстрації спірного лікарського засобу "Кокстрор" не є втручанням в дискреційні повноваження ані Центру, ані МОЗ України, оскільки такий захід забезпечення не містить заборони проводити процедуру реєстрації готового лікарського засобу, не забороняє Центру проводити експертизу реєстраційних матеріалів та видавати негативний висновок щодо реєстрації лікарського засобу. В той же час, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до видання Центром позитивного висновку про реєстрацію спірного лікарського засобу та видання МОЗ України наказу про реєстрацію, що викличе необхідність заявляти додаткові позовні вимоги, або заявляти новий позов про визнання недійсним наказу МОЗ України. Позивач зазначає про наявність повноважень у Центру щодо внесення змін до реєстраційних документів, що передбачені п. 17 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затверджені постановою КМ України № 376 від 26.05.2005. Окрім того, висновки про застосування судом першої інстанції ст. 136 ГПК України про вжиття заходів забезпечення позову відповідають висновкам Верховного Суду у постанові від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18 у подібних правовідносинах.
06.04.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.04.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, компанія Мерк Кенада Інк. звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії Гетеро Лабз Лімітед, Міністерства охорони здоров'я України про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід за патентом № НОМЕР_1 .
У грудні 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборонити Центру видавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "Кокстрор";
- заборонити Центру вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "Кокстрор", в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову (враховуючи, що відповідач-1 є нерезидентом) може призвести до того, що до початку розгляду справи по суті Центр направить до МОЗ України висновок про рекомендацію до реєстрації спірного лікарського засобу "Кокстрор", який порушує права на винахід, що охороняється патентом № НОМЕР_1 , і такий лікарський засіб буде зареєстрований, що призведе до необхідності зміни предмету позову або до подачі нового позову. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позову, може призвести до неможливості виконання судового рішення.
Суд першої інстанції, повністю задовольняючи заяву позивача, встановив, що предметом спору у даній справі є захист прав позивача на винахід "заміщені піридини, фармацевтична композиція на їх основі та спосіб лікування опосередкованих циклооксигеназою захворювань", яким захищено сполуку еторикоксиб, що охороняється на території України за патентом № НОМЕР_1 (дата подання заявки - 08.07.1997 та реєстрації - 15.01.2004). Позовні вимоги спрямовані на перешкоду порушенню прав позивача на винахід за патентом № НОМЕР_1 шляхом заборони реєстрації лікарського засобу з використанням винаходу і перешкоджанню ввезенню лікарського засобу, що має намір зареєструвати відповідач-1, на територію України та ведення такого лікарського засобу в цивільний оборот, а отже, заходи до забезпечення позову, про які клопоче заявник, здатні забезпечити ефективний захист прав позивача, у разі визнання судом позовних вимог обґрунтованими та їх задоволення.
За висновком суду першої інстанції, не вжиття заходів забезпечення позову, про які клопоче заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також це може призвести до розширення кола учасників справи, а також зумовить необхідність подачі нових позовів для відновлення порушеного права інтелектуальної власності позивача на винахід.
Враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист порушеного права, а також може унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог - необхідним для досягнення мети правосуддя є вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності.
При цьому, частиною 11 статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
На думку колегії суддів, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована окрім іншого тим, що у випадку відмови у застосуванні заходу забезпечення позову, виконання рішення суду у даній справі буде не можливим, оскільки до початку розгляду справи по суті Центр направить до МОЗ України висновок про рекомендацію до реєстрації спірного лікарського засобу "Кокстрор", який порушує права на винахід, що охороняється патентом № НОМЕР_1 , і такий лікарський засіб буде зареєстрований і введений у цивільний оборот, що призведе до необхідності зміни предмету позову або до подачі нового позову, а за умови зміни реєстраційних даних спірного лікарського засобу фактично зникне предмет спору у даній справі.
Колегія суддів в цілому погоджується з доводами позивача, що реєстрація лікарського засобу значно ускладнить виконання рішення суду про задоволення позову, оскільки така реєстрація буде наслідком введення в цивільний оборот лікарського засобу, у якому використано винахід, захищений патентом, та на захист якого подано цей позов.
Втім належить враховувати, що задовольняючи заяву про застосування заходів забезпечення позову та як наслідок введення певних обмежень в діяльності державного органу або іншої особи, в даному випадку державного підприємства, суду слід встановити чи наділена така особа відповідною компетенцією та чи вповноважена на вчинення таких дії, на забороні яких наполягає позивач, та у який спосіб. А застосовані заборони не повинні впливати на охоронювані законом інтереси зобов'язаної особи.
Процедура проведення експертизи матеріалів на лікарські засоби та процедура здійснення державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, регулюється Порядком проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженим наказом МОЗ України від 26.08.2005 року № 426 (надалі Порядок № 426) та Порядком державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 року № 376 (надалі Порядок № 376).
Аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що до повноважень Центру належить проведення експертизи реєстраційних матеріалів, за результатами якої складаються вмотивовані висновки про можливість (або неможливість) реєстрації лікарських засобів. Такі експертні роботи виконуються Центром за плату.
Тобто, на відміну від актів самого МОЗ України, висновки Центру не носять для учасників правовідносин обов'язкового характеру, а лише є передумовою для прийняття відповідного рішення МОЗ України щодо реєстрації чи не реєстрації лікарського засобу. Таким чином, Центр лише здійснює експертизу наданих заявником матеріалів та надає відповідні обґрунтовані рекомендації МОЗ України.
Надання висновків Центром не може мати наслідком порушення прав учасників правовідносин і ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки тільки рішення МОЗ України, яке ґрунтується на цих висновках, створює для осіб певні права та обов'язки.
Одночасно, Центр має матеріальний інтерес в отриманні плати за результатами виконаних експертних робіт.
Втім, заборонами вжитими у забезпечення позову суд першої інстанції, на думку колегії суддів, фактично обмежив господарську діяльність ДП "Державний експертний центр" Міністерства охорони здоров'я України по проведенню експертизи реєстраційних матеріалів, що порушує охоронювані законом інтереси на отримання прибутку від провадження своєї основної діяльності.
Разом з тим, з норм розділу VI Порядку № 426 вбачається, що Центр не наділений повноваженнями щодо внесення змін до реєстраційних матеріалів на лікарський засіб. Функція Центру полягає, зокрема, у проведенні експертизи матеріалів про внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб, за результатами якого саме МОЗ України, а не Центр, приймає відповідне рішення.
Тобто, до компетенції Центру не входить вчинення дій на забороні вчинення яких просить позивач в заяві про забезпечення позову - заборонити вносити зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу). При цьому, вимоги про вжиття відповідних заходів стосовно МОЗ України позивачем не заявлялось.
Наведені обставини та норми чинного законодавства не були в повному обсязі враховані місцевим господарським судом при розгляді заяви позивача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову неправильно застосував приписи статті 136 ГПК України та наведені вище норми матеріального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі № 910/19065/20 - відмовити.
Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/19065/20 скасувати.
3. Відмовити в задоволенні заяви компанії Мерк Кенада Інк. про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписаний 22.04.2021.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.М. Грек