справа № 2а-572/10/0670
категорія 3.3.3
21 травня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т.,
при секретарі - Бєлоусовій Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 < Текст > до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Попільнянянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
встановив :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати наказ УМВС України в Житомирській області від 05.01.2010р. №1 о/с незаконним та поновити його на посаді оперуповноваженого ДСБЕЗ Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області. Крім того просив стягнути з УМВС України в Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди. Також просив стягнути 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди з Попільнянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. В обґрунтування позову посилався на те, що підставою для його звільнення був його рапорт від 26 грудня 2009 року, в якому він просив звільнити його зі служби у зв'язку з сімейними обставинами. Також зазначає, що з 30 грудня 2009 року по 14 січня 2010 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в загородньому терапевтичному відділені на денному стаціонарі і під час перебування на лікуванні 05 січня 2010 року рекомендованою поштою направив рапорт про відкликання рапорту від 26.12.09р. про звільнення за власним бажанням. Тому позивач вважає, що його не вправі були звільняти. Крім того, позивач зазначає, що оскільки в рапорті про звільнення за власним бажанням він не вказував з якого часу хоче розірвати трудовий договір, тому його повинні були звільнити після спливу 3-х місячного терміну з дня написання рапорту про звільнення.
В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги. Просив також визнати незаконним наказ УМВС України в Житомирській області від 20 січня 2010 року № 13 о/с в частині внесення змін до наказу УМВС України Житомирській області від 05 січня 2010р. № 1 о/с.
Позивач до суду не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що позивача було звільнено відповідно до вимог діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу УМВС України в Житомирській області від 29.06.2005 р. № 106 ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (а.с.19).
26 грудня 2009 року в зв'язку з сімейними обставинами на ім'я начальника УМВС України в Житомирській області позивачем було подано рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням без зазначення дати звільнення. В своєму рапорті позивач просив звільнити його з органів внутрішніх справ у найкоротший термін, питання про його звільнення просив розглядати без його участі, що стверджується копією рапорту (а.с.23).
Наказом начальника УМВС України в Житомирській області № 1 о/с від 05 січня 2010 року позивача було звільнено з посади оперуповноваженого ДСБЕЗ Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області за власним бажанням (а.с.10).
Наказом начальника УМВС України в Житомирській області від 20 січня 2010 року № 13 о/с було внесено зміни до пункту наказу начальника УМВС України в Житомирській області від 05 січня 2010 р. № 1 о/с у частині дати звільнення позивача(а.с.26).
Суд вважає, що оскільки позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і на нього поширювались норми встановлені в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ а не Кодексу законів про працю України, та враховуючи те, що в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не міститься заборона щодо звільнення працівника за власним бажанням в період тимчасової непрацездатності, то твердження позивача про заборону його звільнення в період тимчасової непрацездатності є безпідставним.
Безпідставним є твердження позивача про неможливість його звільнення, оскільки він 05 січня 2005 року направив рапорт про відкликання свого рапорту від 26 грудня 2009 року про звільнення за власним бажанням, так як на момент винесення наказу № 1о/с від 05 січня 2010р. про його звільнення, керівництву УМВС України в Житомирській області не було відомо про існування рапорту про відкликання раніше поданого рапорту про звільнення за власним бажанням. Рапорт про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням, як було встановлено судом, позивач здав на пошту 05 січня 2010 року о 10 годині 16 хвилин(а.с.9).
Наказом начальника УМВС України в Житомирській області № 13 о/с від 20 січня 2010 р. було лише внесено зміни до пункту стосовно дати звільнення позивача.
Також безпідставними є посилання позивача на те, що відповідач не вправі був його звільняти до спливу 3 місячного терміну з наступних підстав. Оскільки відповідно до підпункту "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас з постановкою на військовий облік за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно пункту 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Вимоги пункту 68 встановлюють лише граничний термін видання наказу про звільнення, а не обов'язоковий строк перебування особи, яка виявила бажання звільнитися, в органах внутрішніх справ перед звільненням.
Так як стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування заподіяної моральної шкоди є похідними вимогами то суд вважає, що вони також є безпідставними.
За таких обставин, суд вважає, що видаючи наказ про звільнення позивача, начальник управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими що не підлягають задоволенню.
Керуючись Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив :
В задоволені позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Попільнянянського районного відділу УМВС в Житомирській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин
Повний текст постанови виготовлено: 25 травня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.