справа № 2а-8223/09/0670
категорія 3.3.6
20 травня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т.,
при секретарях - Бєлоусовій Ю.М., Очич А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 < Текст > до Романівської райдержадміністрації Житомирської області < Текст > про визнання розпорядження протиправним та поновлення на роботі,-
встановив :
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання розпорядження протиправним та поновлення на роботі. В обгрунтування позову позивачка посилається на те, що в період з 14 вересня 2005 року по 18 листопада 2009 року вона працювала на посаді начальника відділу освіти Романівської райдержадміністрації Житомирської області. 18 листопада 2009 року відповідно до розпорядження № 91-к голови Романівської райдержадміністрації Житомирської області проходження нею державної служи було припинено і звільнено із вказаної посади на підставі п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу". Вважає, що розпорядження голови Романівської райдержадміністрації Житомирської області є протиправним, а її звільнення з посади незаконним, оскільки за період служби присягу державного службовця не порушувала, а факти викладені в розпорядженні є надуманими та ніяким чином не підтвердженні. Вважає, що відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950 перед її звільненням необхідно було провести службове розслідування, яке відповідачем не проводилось.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, з підстав, викладених у запереченні.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Романівської райдержадміністрації від 14 вересня 2005 року № 80-к ОСОБА_1 за конкурсом була призначена на посаду начальника відділу освіти Романівської райдержадміністрації Житомирської області (а.с.35). Того ж дня позивачка прийняла присягу державного службовця (а.с.36).
18 листопада 2009 року відповідно до розпорядження № 91-к голови Романівської райдержадміністрації Житомирської області було припинено державну службу із державним службовцем 12 рангу 6 категорії начальником відділу освіти Романівської районної державної адміністрації ОСОБА_1, що стало наслідком звільнення її із вказаної посади, на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу".
Згідно прийнятої присяги державного службовця ОСОБА_1 зобов'язана була вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Перевіркою фактів щодо додержання вимог чинного законодавства, начальником відділу освіти райдержадміністрації ОСОБА_1, було встановлено, що позивачка неналежно виконувала покладені на неї обов'язки, неодноразово допускала порушення Конституції та законів України (а.с.154-159).
Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про державну службу", державний службовець повинен:
- сумлінно виконувати свої службові обов'язки;
- шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;
- не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Так перевіркою було встановлено, що позивачка неодноразово ігнорувала вимоги етики поведінки державного службовця закріплені в ст. 5 Закону України "Про державну службу", що виразилось у принижені гідності директорів загальноосвітніх шкіл ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, методиста методкабінету ОСОБА_8, а також представника контрольного органу - помічника санітарного лікаря району ОСОБА_11.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила, що була свідком того як ОСОБА_1 принижувала підлеглих та керівників шкіл.
Свідок ОСОБА_2 підтвердила, що позивачка наклала на неї дисциплінарне стягнення в період відпустки, виганяла її з кабінету, висловлювалась нецензурними словами.
Свідок ОСОБА_4 показала, що позивачка кричала на неї, принижувала, висловлювалась на її адресу нецензурними словами. Аналогічні покази дали свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що працює в санепідемстанції. В березні 2009 року він прибув у відділ освіти для складання протоколу за невиконання приписів санепідемстанції. Позивачка висловлювалась лайливо, образливо на адресу працівників санепідемстанції, порвала протокол, який був ним складений.
Свідок ОСОБА_12 підтвердив, що у 2008 році він звертався із заявою про прийняття на роботу вчителем на постійній основі, однак позивачка запропонувала йому написати заяву про прийняття на роботу на певний строк, а не на потійну роботу. Лише у 2009 році він був прийнятий на роботу на постійній основі.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердили висновок комісії за результатами перевірки фактів щодо додержання вимог чинного законодавства позивачкою на посаді начальника відділу освіти райдержадміністрації.
Свідок ОСОБА_15 показала, що працює секретарем у відділі освіти і їй не відомі випадки принизливого ставлення позивачки до підлеглих.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однак в порушення вимог вказаної норми Конституції України позивачка порушила конституційне право на працю, а саме допустила незаконне звільнення з роботи вчителя ОСОБА_16. Незаконність звільнення ОСОБА_16 з роботи підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили (а.с.98-102).
Також перевіркою було встановлено, що в порушення вимог ст. 45 Конституції України, яка передбачає, що кожен, хто працює, має право на відпочинок, позивачка допускала виклик до відділу освіти без відкликання з щорічних відпусток директорів шкіл. В порушення ст. 148 Кодексу законів про працю України застосувала 01 липня 2009року дисциплінарне стягнення до директора школи ОСОБА_2 в період перебування її у відпустці.
Крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 свідомо всупереч вимогам ст. 43, 45 Конституції України, а також ст.23 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами, безпідставно обмежувала трудові права на працю та відпочинок педагогічних працівників, що виразилось в укладені не безстрокових, а строкових договорів з учителями.
Відповідно до ст. 32 Кодексу законів про працю України, про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Не зважаючи на вимоги вказаної статті позивачка видала наказ від 20.03.2009 року за № 68, яким з 1 квітня 2009 року змінила істотні умови праці кухарів та підсобних робітників кухні загальноосвітніх шкіл району, чим порушила чинне законодавство про працю.
Згідно з ст. 53 Закону України "Про освіту", для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 кілометри від школи, забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій. В Костянтинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів посада водія автобуса була вакантна з червня 2009 року. Однак з вини ОСОБА_1 до нового навчального року не було прийнято нового працівника, що призвело до того що з 1 вересня 2009 року по 11 вересня 2009 року не було забезпечено підвезення учнів до школи, в зв'язку із відсутністю водія автобуса.
За період роботи на посаді начальника відділу освіти ОСОБА_1 допустила порушення фінансової дисципліни, зокрема, Бюджетного кодексу України. Контрольно - ревізійним відділом в Романівскому районі було проведено ревізію з 21.04.2009 року по 20.07.2009 року фінансово - господарської діяльності відділу освіти райдержадміністрації за період з 01.01.2007 року по 01.04.2009 року. За наслідками проведеної ревізії виявлені фінансові порушення, що призвели до витрат фінансових та матеріальних ресурсів на загальну суму 82908,55 грн.(а.с.52-75). За вчиненими порушеннями законодавства з фінансових питань на позивачку було складено 2 адміністративних протоколи за статтями 164-2 та 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивачка допускла порушення Конституції та законів України, що вказує на порушення з її боку Присяги державного службовця.
Так, згідно п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу», передбачено, що крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба припиняється у разі порушення державним службовцем Присяги, передбаченої ст.17 цього Закону. Порушення Присяги державного службовця, в якій закріплені загальні морально-правові принципи державної служби, свідчить про такі моральні якості позивачки, які є перешкодою для подальшого її перебування на державній службі. Норми Закону України «Про державну службу», щодо Присяги, не створюють безпосередньо права та обов'язку - їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця. Особа, яка приймає присягу, урочисто присягає дотримуватись встановлених правил поведінки, а тому порушення Присяги державного службовця та конкретні порушення трудової дисципліни знаходяться у різних площинах діяльності державного службовця. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою для припинення держаної служби, визначеною Законом України «Про державну службу».
Суд не приймає до уваги доводи позивачки щодо порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, враховуючи наступне. Вимога щодо обов'язковості проведення службового розслідування встановлена Законом України «Про державну службу» тільки у разі відсторонення особи від виконання обов'язків за посадою та у зв'язку із заподіянням державним службовцем значної моральної чи матеріальної шкоди фізичній або юридичній особі, або державі, чи вчинення дії або бездіяльності, що призвела до людських жертв.
Відповідно до п.1 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13 червня 2000 року, відносно державних службовців може бути проведено службове розслідування, тобто ця вимога не носить обовязковий характер, а тому не зобовязує відповідача проводити таке розслідування при вирішенні питання про звільнення державного службовця у разі порушення ним присяги.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань. Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Начальником управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації було 10 листопада 2009 року погоджено припинення державної служби та звільнення із займаної посади на підставі п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" начальника відділу освіти Романівської райдержадміністрації ОСОБА_1 (а.с. 93).
За таких оставин, суд вважає, що відповідач у справі, прйнявши рішення про припинення проходження позивачкою державної служби на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.
Керуючись Законами України «Про державну службу», "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив :
В задоволені позову ОСОБА_1 до Романівської райдержадміністрації Житомирської області про визнання розпорядження протиправним та поновлення на роботі відмовити за безпідставністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин
Повний текст постанови виготовлено: 24 травня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.