Дата документу 20.04.2021 Справа № 331/6083/18
20 квітня 2021 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 331/6083/18
Провадження №22-ц/807/604/21
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів Дашковської А.В., Гончар М.С.,
за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової генетично-молекулярної експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Вознесенівському району, орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Дніпровському району, про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, про визначення місця проживання дитини, про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Вознесенівському району, орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Дніпровському району, про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та визнання батьківства за іншою особою,
В листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, про визначення місця проживання дитини, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначав, що з листопада 2015 року до січня 2018 року він проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка - ОСОБА_4 .
Починаючи з осені 2017 року, ОСОБА_1 почала зловживати спиртними напоями, у нетверезому стані поводила себе неадекватно та агресивно. Через це вони вирішили проживати окремо. Він на ім'я ОСОБА_1 придбав кімнату в комунальній квартирі АДРЕСА_1 . За їхньою спільною домовленістю було вирішено, що дочка залишиться проживати з ним у належній йому квартирі АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 зустрічалася та спілкувалася з дитиною час від часу у вихідні дні.
Дочка, ОСОБА_4 , страждає тяжким захворюванням, у зв'язку з чим у березні 2017 року перенесла оперативне втручання, витрати за яке у сумі 18 700,00 грн. позивач поніс самостійно.
13 липня 2018 року, коли він відвіз дочку відвідати його матір - її бабусю за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 у супроводі невідомого чоловіка викрала дитину від бабусі. Ці дії супроводжувалися спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , який є чоловіком його матері. З приводу цих дій СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області розслідується кримінальне провадження № 12018080040002281 за ст.125 КК України та кримінальне провадження № 1208080040002966 за ст. 146 КК України.
Наразі позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_1 притягалася до кримінальної відповідальності, багато років систематично зловживає спиртними напоями, веде антисоціальний спосіб життя, не працює. В стані алкогольного сп'яніння поводиться агресивно. Забезпечити виховання та належний рівень утримання дитини відповідач не в змозі, що безумовно може вплинути на розвиток дитини.
Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на статті 161,162,164,165, 185 СК України.
Ураховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 9 350,00 грн.; визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 ; позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У квітні 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та визнання батьківства за іншою особою.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у період з 2006 року по 2011 рік вона зустрічалася з ОСОБА_2 як чоловік і жінка. У 2011 році вони прийняли спільне рішення проживати разом у квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 . Їх спільне проживання, як чоловіка і жінки без шлюбу, тривало до серпня 2012 року, коли вона вирішила припинити з ним відносини. У серпні 2012 року вона повернулася до свого житла за адресою : АДРЕСА_5 .
Приблизно у середині 2013 року вона познайомилася з ОСОБА_3 . Спочатку вони декілька місяців зустрічалися, а приблизно з грудня 2013 року стали спільно проживати у її житлі як чоловік і жінка без шлюбу. Їхні стосунки тривали приблизно до кінця липня 2015 року. Приблизно через два тижня після розлучення із ОСОБА_3 , вона поновила близькі стосунки і спільне проживання із ОСОБА_2 . Приблизно через два-три тижні після початку спільного проживання із ОСОБА_2 вона дізналася, що вагітна і повідомила його про це. Вони вирішили, що це їхня спільна дитина і після того, як 22.03.2016 року вона народила дівчинку, назвали її ОСОБА_4 і разом з ОСОБА_2 на підставі спільної заяви зареєстрували її в органах реєстрації цивільного стану як ОСОБА_4 .
У період спільного проживання ОСОБА_2 неодноразово допускав протиправну поведінку щодо неї та дитини. У тому числі бив її у стані алкогольного сп'яніння, а дитину намагався виховувати шляхом биття лозиною по сідницях. 14 і 19 січня 2018 року ОСОБА_2 сильно побив її вдома, через що вона вимушена була викликати поліцію та швидку допомогу. Після цього вона зрозуміла, що подальше життя з ним є небезпечним.
30.01.2018 року вона придбала нове житло за адресою: АДРЕСА_1 , де в подальшому зареєструвала своє з донькою місце проживання.
Наприкінці квітня 2018 року ОСОБА_2 самовільно, з метою особистої помсти їй за припинення їхніх стосунків, відібрав у неї доньку ОСОБА_4 , і став утримувати її у себе вдома. Лише через деякий час він став дозволяти їй побачення з дитиною. Дитина більше часу проводила з матір'ю відповідача, оскільки він є зайнятою людиною.
13.07.2018 року вона змогла забрати дитину з подвір'я ОСОБА_2 , яка мешкає з нею та знаходиться на повному її утриманні.
15.06.2018 року вона отримала результат аналізу ДНК, згідно якого вірогідність батьківства ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_4 складає 99,999998%.
Таким чином, після отримання цього результату аналізу вона зрозуміла, що завагітніла саме від ОСОБА_3 наприкінці періоду їхніх спільних стосунків - приблизно у липні 2015 року, а тому саме він є батьком ОСОБА_4 .
Як на правові підстави заявлених вимог посилається на статті 136,137,138 СК України.
Ураховуючи викладене, просить суд виключити відомості про ОСОБА_2 як батька з актового запису про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати батьківство за іншою особою - ОСОБА_3 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження , разом з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічний позов.
До апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про проведення судової генетично-молекулярної експертизи, в якому просить провести в цій справі судову генетично-молекулярну експертизу, на розгляд та вирішення експерта поставити наступне питання:
-чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_2 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що оскільки у неї виникли сумніви в батьківстві ОСОБА_2 , так як до відносин з ним з грудня 2013 року до кінця липня 2015 року вона спільно проживала з відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 , нею було замовлено дослідження щодо можливої спорідненості зразків доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3
15 червня 2018 року вона отримала результат ДНК, згідно якого вірогідність батьківства ОСОБА_3 відносно доньки складає 99, 999998%. Для встановлення факту схожості біологічного матеріалу конкретної особистості і встановлення родинних зв'язків, а саме вирішення питання про спорідненість між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , як між біологічним батьком та донькою необхідні спеціальні знання в області судової генетики, у зв'язку з чим виникла необхідність проведення судової генетично-молекулярної експертизи. В суді першої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Войтовича Є.В. було призначено судову генетично-молекулярну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_2 . Проте, ОСОБА_2 всіляко ухилявся та ухиляється від проведення дослідження та його оплати.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Никоненко І.С. до апеляційного суду надійшло заперечення на клопотання про проведення судової генетично-молекулярної експертизи, в якому зазначає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказані дії є зловживанням процесуальними правами. Оспорювання батьківства матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, за наявності спільної заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, про реєстрацію їх матір'ю та батьком дитини не передбачено нормами СК України. ОСОБА_1 брала участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, мала представника, який надавав їй правову допомогу, була цілком обізнана про перебіг справи та знайома з усіма процесуальними діями, які було здійснено, та свідомо не скористалась своїм правом заявити клопотання про призначення судової експертизи з будь-якого питання, яке стосується предмету спору. Крім того, в клопотанні ОСОБА_1 просить встановити біологічну спорідненість з ОСОБА_2 , проте, невідомо хто ця особа.
Виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів, дослідивши доводи клопотання та питання, яке ставиться на вирішення експертизи, заслухавши думку представників сторін, приходить до висновку, що клопотання про призначення в справі судової генетично-молекулярної експертизине підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, постановлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, як входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Апеляційний суд звертає увагу, що у клопотанні ОСОБА_1 ставить на вирішення експертизи питання: чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_2 , проте, предметом розгляду цієї справи є оспорення батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві просить суд виключити відомості про ОСОБА_2 як батька з актового запису про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати батьківство за іншою особою - ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , приймаючи участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не заявляла клопотання про проведення судової генетично-молекулярної експертизи.
Той факт, що в суді першої інстанції було призначено судову генетично-молекулярну експертизу за клопотанням ОСОБА_2 , яка так і не була проведена, не позбавляло ОСОБА_1 можливості скористатись своїм правом заявити відповідне клопотання в суді першої інстанції.
Частиною другою статті 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За змістом частини другої статті 138 СК України вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Таким чином, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Проте, в матеріалах справи відсутні відомості щодо подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Колегія суддів, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору, зважаючи на об'єкт доказування в цій справі та враховуючи встановлені ст. 367 ЦПК України межі розгляду справи апеляційним судом, приходить до висновку про недоцільність призначення судової генетично-молекулярної експертизи у цій справі, тому в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової генетично-молекулярної експертизив цій справі необхідно відмовити.
Керуючись ст. 13, 76, 77, 102-104, 367, 368 ЦПК України, апеляційний суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової генетично-молекулярної експертизив цій справі відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 23 квітня 2021 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
М.С. Гончар