Справа № 681/407/21
20 квітня 2021 року Суддя Полонського районного суду Хмельницької області Дідек М.Б., при секретарі Богданевич О.О., з участю ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Полонського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ,
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , в декретній відпустці по догляду за дитиною,
-за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу б/н від 29.03.2021 року складеного головним державним виконавцем Нагорним В.В., який надійшов до суду після доопрацювання, ОСОБА_2 , вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст.183 -1 КУпАП, а саме у період з 07.10.2019 року по 01.03.2021 року не сплачувала аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості, що перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред'явлення виконавчого документа. Станом на 01.03.2021 року заборгованість становить 14291,68грн.
ОСОБА_2 на слухання 20.04.2021 року не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, оскільки через карантинні обмеження позбавлена змоги дістатися до приміщення суду. Заперечує щодо притягнення її до відповідальності за вчинення правопорушення. У проведеному судовому засіданні 23.02.2021 року ОСОБА_2 , суду пояснила, що не сплачує аліменти, оскільки є рішення Полонського районного суду про визначення місця проживання дитини з нею та відібрання дитини у ОСОБА_1 , яке не виконується останнім. Дитина на даний час оголошена в розшук. Судовий наказ не оскаржувала, оскільки його оскарження не передбачене цивільно-процесуальним кодексом, тому звернулася з позовом до Полонського районного суду про звільнення її від сплати аліментів.
Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні просив притягнути до відповідальності ОСОБА_2 за те, що вона не сплачує аліменти на утримання дитини, яка проживає з ним і перебуває на його утриманні.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Матеріалами справи встановлено, що 28.10.2019 року Полонським районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі 849 грн.50 коп., який видано стягувачу 10.01.2020 року.
23.01.2020 року на підставі вищезгаданого судового наказу було відкрито виконавче провадження.
Згідно протоколу ОСОБА_2 , вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст.183 -1 КУпАП, що у період з 07.10.2019 року по 01.03.2021 року не сплачувала аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред'явлення виконавчого документа. Станом на 01.03.2021 року заборгованість становить 14291,68 грн.
Разом з тим, у справі встановлено, що постановою Верховного суду у справі № 681/1311/17 від 30.08.2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, рішення Полонського районного суду від 11.01.2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13.11.2018 року яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_5 залишено без змін.
У зв'язку з невиконанням вищевказаного рішення ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини.
23.08.2019 року позов було задоволено та вирішено відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 у батька ОСОБА_1 та передати її матері ОСОБА_6 . Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03.03.2020 року рішення Полонського районного суду було залишено без змін.
09 жовтня 2020 року ухвалою Полонського районного суду дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було оголошено в розшук, оскільки з вересня 2019 року неможливо було встановити місце знаходження малолітньої ОСОБА_4 та виконати рішення Полонського районного суду про відібрання дитини. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02.02.2021 року ухвалу залишено без змін.
18.02.2021 року Полонським районним судом відкрито провадження у цивільній справі № 681/1482/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення обов'язку сплати аліментів.
Так, статтею 129 Конституцією України визначено, що судові рішення є обов'язковими для виконання.
Аналізуючи наведене, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 , знаючи, що є рішення суду про відібрання дитини, яке набрало законної сили і не виконане, звернувся до суду із заявою про стягнення аліментів на її утримання. ОСОБА_2 не виконувала дане судове рішення, так як згідно вищезазначених рішень судів дитина повинна була проживати з нею, однак ОСОБА_1 доньку не повертав, тим самим не виконував рішення судів.
Відповідно до пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
В силу усталеної практики Європейського суду з прав людини, яку згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ як джерело права, право на суд захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами, складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що існує судовий наказ про стягнення аліментів із ОСОБА_2 , однак є рішення судів, які набрали законної сили та на даний час не виконанні, постановлені до винесення даного наказу про те, що малолітня ОСОБА_4 повинна проживати з матір'ю ОСОБА_5 .
Крім того, вищезгаданою ухвалою суду малолітню ОСОБА_4 було оголошено у розшук, тобто вона не проживає з ОСОБА_1 і не перебуває на його утриманні.
Зазначені вище обставини на думку суду свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Наведені вищенаведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_2 і вони дають змогу суду оцінити дії останньої, як такі, що не містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 183-1 КпАП України.
Керуючись наведеним, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП суддя, -
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Повний текст складено 23 квітня 2021року.
Суддя Дідек М.Б.