Україна
11 травня 2010 р. справа № 2а-7087/10/0570
Постановлена у нарадчій кімнаті.
час прийняття постанови: 11 год. 38 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Папазової Г.П.
при секретарі Абралава Н.Т.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 за усною заявою
представників відповідача Лук»янця В.В. за дов. від 08.09.2009 р.
Корєхової Г.Є. за дов. від 07.05.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2010 року № 0003461700/0, 0003471700/0, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2010 року № 0003461700/0, 0003471700/0.
В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки від 01 березня 2010 року № 33/17/2708003535 щодо оподаткування суми перевищення граничного розміру виручки від реалізації на спрощеній системі оподаткування у розмірі 500000,00 грн. Даний факт був встановлений відповідачем при перевірці операцій на його поточному банківському рахунку. При цьому податковою інспекцією прийняті до уваги ті суми, що надходили на рахунок без врахування їх юридичної природи. Тобто усі суми відповідачем обліковані як виручка від реалізації продукції. Проте частина з цих коштів була отримана в позику від фізичних осіб в готівковій формі та внесена ним на банківський рахунок для здійснення в подальшому безготівкових платежів при здійсненні підприємницької діяльності.
Проте ДПІ у м. Авдіївці прийняла податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010 року № 0003471700/0, яким визначила позивачу суму податку з доходів фізичних осіб в сумі 33341,92 грн. та № 0003461700/0, яким визначила суму податку на додану вартість в загальній сумі 52650,95 грн., в тому числі 34420,63 грн. - за основним платежем, 18230,32 грн. - штрафна санкція.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача заперечували проти позову, посилаючись на наступне. ДПІ у м. Авдіївці проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_1, який є платником єдиного податку. Згідно з виписками банку про рух грошових коштів та звітів платника єдиного податку встановлено, що за період з 01.01.2007 року по 30.09.2007 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти у сумі 514531,11 грн., за період з 01.01.2009 року по30.09.2009 року позивач отримав дохід від своєї підприємницької діяльності у сумі 584184,90 грн. Тобто при перевищенні платником єдиного податку обсягу виручки від реалізації продукції за календарний рік 500000 грн., платник повинен перейти на загальну систему оподаткування. На підставі чого, відповідачем самостійно визначена сума податкового зобов'язання і донарахований прибутковий податок із суми, що перевищує 500000 грн. Крім того, в зв'язку з перевищенням обсягу виручки з 01.10.2007 року та з 01.10.2009 року ОСОБА_1 втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування та повинен був зареєструватися як платник податку на додану вартість, чого позивач не зробив. Проте особа, яка не надсилає заяву про реєстрацію платником ПДВ, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований 02.10.1995 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію В00 № 182698.
Державною податковою інспекцією у м. Авдіївці було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. За наслідками перевірки складений акт від 01 березня 2010 року №33/17/2708003535. На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення від 12 березня 2010 року № 0003471700/0, яким позивачу нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 33341,92 грн. та № 0003461700/0, яким позивачу нарахований податок на додану вартість в загальній сумі 52650,95 грн., в тому числі 34420,63 грн. - за основним платежем, 18230,32 грн. - штрафні санкції.
В періоді, що перевірявся, позивач здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, платником податку на додану вартість не реєструвався.
Як зазначається відповідачем у акті перевірки та не заперечується позивачем, в звіт суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку в 2007 році обсяг виручки склав 404666 грн., в 2009 році - 498278 грн.
Крім того, в акті зазначається, що для проведення перевірки ОСОБА_1 була надана Книга ф. 10 № 197 від 09.12.2009 року, в якій містяться дані обсягу виручки за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року. Книга ф. 10 за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року не була надана у зв'язку з її втратою, про що свідчить лист Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області № 1545 від 22.02.2010 року про факт крадіжки у ОСОБА_1 особистих речей, а саме: видаткових накладних, договорів, книги ф. 10. Постановою Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 11.12.2009 року ОСОБА_1 відмовлено в порушенні кримінальної справи за його заявою. Позивачем для перевірки були надані виписки по рахунку № 26006187045001 Донецької філії КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. Таким чином для визначення обсягу виручки за перевіряємий період було використано виписки з банку про рух грошових коштів на рахунку платника податку та звіти платника єдиного податку.
Вказані фактичні обставини, встановлені податковою інспекцією в акті перевірки, сторонами визнаються в повному обсязі, у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин, тому, з огляду на приписи частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ці обставини можуть не доказуватися.
За результатами перевірки правильності визначення обсягу виручки податковою інспекцією встановлена розбіжність між обсягом виручки за звітом платника єдиного податку та даними перевірки, а саме за даними перевірки обсяг виручки в 2007 році склав 708154,64 грн., в 2009 році - 679627,40 грн.
На суму перевищення граничного розміру виручки на спрощеній системі оподаткування відповідачем донараховано податок з доходу фізичних осіб у сумі 33341,92 грн. на підставі статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» за загальними правилами.
Крім того, відповідач вважає, що, оскільки за три квартали 2007 та 2009 року позивач перевищив граничний розмір виручки, з 01.10.2007 року та з 01.10.2009 року відповідно він втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування, отже підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість. ОСОБА_1 заяви про реєстрацію платником ПДВ не подав, проте все одно він несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника.
Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з статтею 2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
За приписами наведеної норми доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Статтею 4 наведеного Указу встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Як зазначає позивач, та не спростовує відповідач, позивач був лише на спрощеній системі оподаткування.
Згідно до ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Інших наслідків порушення вимог, установлених статтею 1 наведеного Указу, не передбачено.
Відповідно до ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва). Наведена норма не містить в собі будь-яких виключень.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у періоді, що перевірявся, тобто протягом 2007 - 2009 років знаходився на спрощеній системі оподаткування і сплатив єдиний податок, то він не є одночасно платником податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість за цей період. За таких обставин, прийняття відповідачем оскаржуваних рішень є безпідставним.
Крім того, щодо самого факту перевищення обсягу виручки, суд вважає це не доведеним податковою інспекцією.
Так, під виручкою від реалізації продукції розуміється сума фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (і) до каси за здійснення операцій з продажу продукції, що закріплено Указом N 727/98. Відповідач вважає, що платники єдиного податку з метою визначення виручки застосовують касовий метод, при якому враховуються всі надходження коштів на розрахунковий рахунок або (і) до каси.
Тобто при визначені обсягу виручки СПД ОСОБА_1 відповідачем обраховані усі суми, що надходили на рахунок позивача без врахування джерела надходження. Проте з таким висновком суд не може погодитись, оскільки вищенаведена норма Указу під виручкою розуміє саме кошти, отримані за здійснення операцій з продажу продукції, а не будь-які кошти, що надходять на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності. Доказів на підтвердження того, що всі отримані позивачем на рахунок кошти є виручкою від реалізації продукції відповідачем не надано.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що визначено частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість, відповідач в судовому засіданні не довів, що оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень було ним прийнято правомірно.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2010 року № 0003461700/0, 0003471700/0 підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2010 року № 0003461700/0, 0003471700/0 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області від 12 березня 2010 року № 0003461700/0, 0003471700/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Папазова Г.П.