Справа № 307/2253/20
Провадження № 2/307/1260/20
22 квітня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого
судді Гримут В.І.
при секретарі Ком'яті Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.11.2012 року. Мають троє дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходиться на утриманні позивачки. Спору про місце проживання дітей не заявлено. 10.08.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . У позовній заяві посилається на те, що за час подружнього життя відповідач не приймав участі у вихованні дітей, не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї та не цікавився веденням сімейного господарства. З лютого 2020 року їхній шлюб фактично припинився та набув формального характеру. На даний час відповідач створив нову сім'ю з іншою жінкою. Збереження такого шлюбу порушує її права та перешкоджає влаштувати своє особисте життя. Надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності. Позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Згідно статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 та ст. 25 цього ж Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Із статті 56 СК України убачається, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 статті 105 СК шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У пункті 10 постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007 року роз'яснено, що передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Статтею 112 сімейного кодексу передбачено, що під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що сторони втратили почуття любові та поваги однин до одного. Це підтверджується тим, що з лютого 2020 року вони разом не проживають. ОСОБА_2 проживає у фактичному шлюбі з іншою жінкою. Наданий сторонам строк для примирення позитивного результату не приніс.
Відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, але жодного разу в судові засідання не з'явився, жодного заперечення по позову не подавав, що свідчить про відсутність у нього якоїсь зацікавленості стосовно збереження шлюбу.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про те, що сім'я розпалася остаточно, а цей шлюб існує лише формально і подальше його збереження суперечить інтересам сторін.
У відповідності до ст. 141 ч. 2 п. 1 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки судові витрати у сумі 840.80 гривень.
За таких обставин, керуючись стст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, стст. 21, 24, 25, 56, 105, 110-112 СК України суд,
Позов задовольнити повністю. Шлюб зареєстрований 20 листопада 2012 року, у с. Терново Тячівського району, за актовим записом № 44, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцем АДРЕСА_1 , (інші відомості відсутні), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканкою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне рішення складено 22.04.2021 року.
Головуючий В.І. Гримут