Справа № 303/1341/21
2/303/801/21
Номер рядка статистичного звіту -46
20 квітня 2021 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої-судді Гутій О.В.
за участю секретаря судового засідання Зарева А.Ю..
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання втратившим право на користування житлом,-
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрований відповідач, який в ньому не проживає з вересня 2018 року. Позивач посилається, що оскільки вона є власником будинку, а відповідач залишається зареєстрованим в ньому, цим порушуються її права на вільне володіння та користування своїм майном, у зв'язку з чим просить позов задоволити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, визнав обставину, що ОСОБА_4 добровільно не проживає в спірному будинку з 2018 року після розірвання шлюбу, однак зазначив, що відповідач може згодом захоче повернутися туди.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2020 року № 204463392, договором дарування житлового будинку від 17.03.2020 року, довідкою КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» від 25.05.2020 року № 133 ( а.с. 7-9).
З довідки, виданої виконкомом Горондівської сільської ради Мукачівського району № 210 від 16.02.2021 року, вбачається, що в АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , 1976 р.н. ОСОБА_6 , 1953 р.н., ОСОБА_7 , 1957 р.н., ОСОБА_4 , 1971 р.н., зареєстрований, але не проживає ( а.с. 13).
Також з довідки, виданої виконкомом Горондівської сільської ради Мукачівського району № 213 від 16.02.2021 року, вбачається, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_4 , 1971 р.н., але не проживає ( а.с. 14).
Також факт не проживання ОСОБА_4 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 2018 року підтвердив в судовому засіданні і його представник.
Також відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04.09.2019 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано. ( а.с. 18).
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, Пленум Верховного Суду України у постанові "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475\97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло-житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
За змістом ст. 156 ЖК України право на користування житлом мають члени сім'ї, власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З огляду на вищевказане враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт не проживання відповідача понад один рік в спірному будинку, а тому позов про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 41 Конституції України,ст.ст. 316, 318, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 156 ЖК України, ст.ст. 2, 12, 18, 76-77, 81, 141, 247, 274-279, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання втратившим право на користування житлом - задоволити.
Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 908,00 гривень (дев'ятсот вісім гривень ) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2021 року.
Головуюча О.В.Гутій