20 квітня 2021 року м. Черкаси
Справа № 708/1035/20
Провадження № 22-ц/821/329/21
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
головуючого: Єльцова В. О.
суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.
за участю секретаря: Винник І. М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 ,
представник позивача - адвокат Котик В. В.
представник служби у справах дітей виконавчого комітету Чигиринської міської ради: Шевченко В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу адвоката Котика В. В. в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чигиринської міської ради Черкаської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон для проживання та навчання без згоди та супроводу батька, надання дозволу на оформлення відповідних дозвільних документів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про надання дозволу на виїзд їх дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон для проживання та навчання без згоди та супроводу батька.
В обґрунтування позову зазначила, що дочка після розірвання шлюбу з відповідачем 26 лютого 2014 року, проживає разом з нею.
З відповідачем вони відносин не підтримують, він не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям, вихованням і навчанням, а позивачка з 2018 року офіційно працює та проживає в Республіці Польща, де в неї є інша сім'я.
10.01.2020 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , з яким у неї має народитися дитина.
На даний час дочка тимчасово проживає з нею та її чоловіком в Республіці Польща в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , навчається у третьому класі початкової школи УНЗ "Школа "Материнка", вони з дочкою мають поліси медичного страхування та запрошення від ОСОБА_4 для перебування на території Польщі з 01.08.2020 року по 30.11.2020 року.
Позивачка має намір в подальшому періодично виїжджати разом з дочкою за кордон для проживання з чоловіком та навчання дочки, де їй забезпечені кращі умови для навчання, культурного та духовного розвитку, соціального та медичного забезпечення високого рівня.
Оскільки відповідач не надає добровільної згоди на виїзд дитини за кордон, вона просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, що відповідатиме інтересам дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що позивачка не довела суду факт перешкоджання відповідачем надання дозволу на виїзд дитини за кордон у супроводі матері без батька, де лист-звернення, який було адресовано відповідачу, був направлений не за місцем його реєстрації та проживання, де згідно копії паспорта відповідача, він постійно проживає за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 05.05.2015, а тому й не міг знати про нього. Про виявлене позивачкою бажання отримати від відповідача відповідний дозвіл, останньому не було відомо.
Окрім того, суд констатує, що повноцінна участь обох батьків у вихованні дитини має перевагу над умовами проживання, побутом тощо, а підстави, на які вказує позивачка, не мають правового значення при вирішенні питання про надання дозволу на виїзд за кордон для тимчасового проживання малолітньої дитини без згоди та супроводу батька.
Також суд вказав, що дозвіл суду на виїзд дитини за межі України без згоди батька не є абсолютним і отримується кожен раз із зазначенням країни та строку тимчасового перебування дитини у цій країні.
Більш того, зазначеним позовом по суті фактично визначається місце проживання малолітньої дитини з матір'ю, а строк на виїзд дитини за межі України без згоди батька, який вказано в позовній заяві - до 25 листопада 2027 року, тобто до досягнення дочкою сторін 16-річного віку, може стати підставою для перебування дитини за кордоном досить тривалий, не обмежений час, що може порушувати батьківські права відповідача та реально позбавити його права на спілкування з дочкою та на участь у її вихованні та розвитку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку адвокат Котик В. В. в інтересах позивача ОСОБА_1 оскаржив рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.12.2020, подавши апеляційну скаргу, в якій просив рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача вказав, щодо повідомлення відповідача про тимчасовий виїзд з дитиною за кордон, то згідно листа повідомлення від ОСОБА_5 про намір виїхати з дитиною за кордон на певний період, який направлявся за старим місцем реєстрації відповідача, вказаний лист був отриманий останнім 13.03.2020, про що свідчить власноруч поставлений підпис на рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення. Тобто батько був належним чином повідомлений про те, що матір має намір їхати з дитиною за кордон.
Адвокат зазначає, що при прийнятті рішення, позиція суду ґрунтувалася виключно на усних поясненнях відповідача, а не на доказах.
Чигиринський районний суд вважає, що у позові по суті фактично ставиться питання про зміну місця проживання дитини, а не надання згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька, однак це помилковий висновок місцевого суду.
Адже на даний час нинішній чоловік ОСОБА_1 , в якого у власності є нерухоме майно, а саме земельна ділянка на якій побудований односімейний будинок, де вже завершені всі оздоблювальні роботи і повністю придатний для проживання сім'ї. Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 добровільно несе витрати по оплаті навчання та позашкільного розвитку дитини, що свідчить про його доброзичливе відношення до ОСОБА_7 . На сьогоднішній день ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_7 перебувають на законних підставах на території Республіка Польща. Ними вже отримані дозволи на проживання на території Республіка Польща строком на три роки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Надходження апеляційної скарги
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2021 року відкрито провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників процесу на 10.03.2021.
10 березня 2021 року розгляд справи відкладено за клдопотанням адвоката Котика В. В. на 23 березня 2021 року.
23 березня 2021 року розгляд справи відкладено за клопотанням адвоката Котика В. В. на 14 квітня 2021 року. 14.03.2021 оголошено перерву до 20 квітня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Як встановлено судом першої інстанції, сторони проживали в зареєстрованому шлюбі, від якого шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_7 , батьком якої згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.12.2011 року записаний відповідач.
Відповідно до ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року затверджено мирову угоду між сторонами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи опікунська рада при виконавчому комітеті Чигиринської міської ради, служба у справах дітей Чигиринської районної державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні та визначення способу спілкування з дитиною, відповідно до умов якої ОСОБА_2 має право брати участь у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 , наступними способами: систематичних побачень, які відбуватимуться щотижнево в неділю з 10-00 до 19-00 години без присутності ОСОБА_1 , у місцях, які визначить ОСОБА_2 ; побачень в дошкільному чи навчальному закладі з врахуванням режиму роботи та розкладу занять, встановлених дошкільним чи навчальним закладом; організації щорічного відпочинку протягом семи діб безперервно без присутності ОСОБА_1 в межах України у місцях, які визначить ОСОБА_2
ОСОБА_2 при реалізації заходів, вказаних в п. 1 даної угоди, повинен враховувати потреби та інтереси дитини, стан її здоров'я, дотримуватися заходів безпеки.
ОСОБА_1 зобов'язується не чинити перешкод в організації ОСОБА_2 заходів, встановлених п. 1 даної угоди, за винятком випадків хвороби дитини, що має бути підтверджено способом, визначеним законом.
В такому випадку ОСОБА_2 вправі організувати заходи, вказані в підпунктах 1 і 3 пункту 1 даної угоди в інші дні чи період.
Позивач ОСОБА_2 відмовляється від своїх позовних вимог до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні та визначення способу спілкування з дитиною.
Також в судовому засіданні встановлено з повідомлення Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області про повернення виконавчого документу стягувачу від 04.10.2018 року № 5957, що ухвалу суду про визнання вище вказаної мирової угоди повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Судом встановлено, що 10 січня 2020 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , що вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 10.01.2020 року, який працевлаштований та отримує заробітну плату (а.с.17-18).
Судячи з даних запрошень до Республіки Польща, на період часу з 01.08.2020 по 30.11.2020 позивачка разом з дочкою ОСОБА_7 за запрошенням ОСОБА_4 тимчасово перебувають в Республіці Польща, де проживають в орендованій квартирі загальною площею 35 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , де метою перебування дитини зазначено "відвідування під час канікул" (а.с.13-17, 24-27) .
Згідно з довідкою від 03.06.2020, виданої директором Школи "Материнка" в Варшаві, ОСОБА_7 зареєстрована ученицею третього класу Школи "Материнка" в Варшаві, в 2020/2021 навчальному році в період з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
На час розгляду справи існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила).
Вказані Правила передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли
16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий із батьків відсутній у пункті пропуску.
Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.
Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Щодо посилання скаржника на висновок Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 апеляційний суд вважає наступне.
Так, дійсно, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) зроблено висновок, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Колегія суддів враховує вказану позицію Великої Палати, викладену в постанові від 04.07.2018, однак, застосувати зміст вказаної позиції в даній справі є недоречним, адже на сьогодні малолітня ОСОБА_7 вже тимчасово проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 на території Республіки Польща, навчається в школі, а тому вирішувати питання про її виїзд за кордон без згоди батька на даний час є неможливим.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що при вивезенні позивачкою дитини за кордон, вбачаються ознаки порушення вимог Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Гаага, 25 жовтня 1980 рік).
Відповідно до п. а статті 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, встановлено, що переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо: a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування. Права піклування, згадані в пункті a, можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта, або в силу рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої
держави.
Зокрема, відповідно до мирової угоди укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка затверджена ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області 03 грудня 2015 року, ОСОБА_2 має право брати участь у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 , наступними способами: систематичних побачень, які відбуватимуться щотижнево в неділю з 10-00 до 19-00 години без присутності ОСОБА_1 , у місцях, які визначить ОСОБА_2 ; побачень в дошкільному чи навчальному закладі з врахуванням режиму роботи та розкладу занять, встановлених дошкільним чи навчальним закладом; організації щорічного відпочинку протягом семи діб безперервно без присутності ОСОБА_1 в межах України у місцях, які визначить ОСОБА_2 .
Отже, для цілей вказаної вище Конвенції: a) "права піклування" включають права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини.
Посилання адвоката на те, що ОСОБА_1 направлявся відповідачу лист-повідомлення про намір виїхати за кордон на певний період, який направлявся за старим місцем реєстрації відповідача, та був ним отриманий особисто 13.03.2020, про що свідчить власноруч поставлений підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 107), колегія суддів оцінює критично, оскільки з наявних в матеріалах справи копій чеків про відправлення кореспонденції від 06.11.2020, копії чека від 25.02.2020 (а.с. 106) та копії повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримане ОСОБА_2 13.03.2020 (а. с. 107) не вбачається самого змісту листа-повідомлення, який направлявся останньому.
Враховуючи висновок, зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2021 у справі № 523/5462/19, апеляційний суд вважає, оскільки дитина на даний час перебуває за межами України (навчається у третьому класі початкової школи УНЗ «Школа Матери,
Республіка Польща), тому вирішувати питання щодо надання дозволу на її виїзд можливо тільки після її повернення до України, тобто, з визначенням конкретної дати виїзду та повернення до України.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано, що навчання доньки в іноземній школі відповідає найкращим інтересам дитини є необґрунтованим, оскільки питання про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька у цій справі є недоцільним, оскільки встановленим є факт перебування на час розгляду справи судом, малолітньої ОСОБА_7 у Республіці Польща разом з матір'ю ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки дитина не перетинала кордон України, тому вирішення питання щодо надання їй дозволу на виїзд за кордон є передчасним, і може бути вирішено у судовому порядку у разі повернення малолітньої ОСОБА_7 до України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суд першої інстанції, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішення, та переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Котика В. В. в інтересах позивача ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чигиринської міської ради Черкаської області, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон для проживання та навчання без згоди та супроводу батька, надання дозволу на оформлення відповідних дозвільних документів, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 22 квітня 2021 року.
Головуючий
Судді: