Справа № 553/608/21 Номер провадження 33/814/316/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
Категорія ч.1 ст.44-3 КУпАП
22 квітня 2021 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Панченко О.О.,
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
його захисника - Чередніченка Б.І.,
секретаря Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм у ФОП « ОСОБА_2 », визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що він 11 березня 2021 року о 16:08 год. в районі будинку № 167 по вул. Сакко в м. Полтаві керував транспортним засобом «ПАЗ 4234», д.н. НОМЕР_1 , здійснюючи регулярні пасажирські перевезення на приміському маршруті «Критий Ринок - с. Божківське», перевозив 41 пасажира при передбаченій технічною характеристикою даного транспортного засобу та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 кількістю місць для сидіння 31 разом із місцем водія.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив пп. 8 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09 грудня 2020 року, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи та недотримання норм статей 22, 23 та 33 КУпАП при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, просив скасувати постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року щодо визнання його винним за ч.1 ст.44-3 КУпАП, а провадження по справі закрити у зв'язку з наявністю по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення (п.8 ст.247 КУпАП). У разі можливості звільнення його від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, просив оголосити усне зауваження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував усі обставини справи, що мають значення для справи, зокрема, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн., суддею місцевого суду не враховано те, що останній раніше не притягався до адміністративної відповідальності, не заперечує та засуджує свою протиправну поведінку, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні матір похилого віку, запевняв, що зробив належні висновки та не допускатиме подібних порушень у майбутньому, вчинення самого правопорушення сталося від незалежних від нього причин, а тому просив визнати вчинене ним адміністративне правопорушення малозначним. Також, звертає увагу суду на те, що цього ж дня він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-2 КУпАП (порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів), а тому не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Крім того, 19 квітня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від ФОП « ОСОБА_2 », у якому остання просила звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передавши матеріали про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу ФОП, яке у судовому засіданні підтримав ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані в повному обсязі.
Диспозиція ч.1 ст.44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, норма ч.1 ст.44-3 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону та інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що регулюють та встановлюють певні санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, законодавчого акту, який регламентує діяльність у вказаній сфері.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09 грудня 2020 року (в редакції, яка діяла на час складання протоколу) постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09 грудня 2020 року (в редакції яка діяла на час складання протоколу) залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м.Києва, м.Севастополя) встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.
В пп. 8 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09 грудня 2020 року (в редакції яка діяла на час складання протоколу) визначено, що з 24 лютого 2021 року на території України встановлюється «жовтий» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Саме по факту порушення пп.8 п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09 грудня 2020 року, відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 648881 від 11 березня 2021 року.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП ґрунтуються на сукупності досліджених суддею доказів. Зокрема, такі висновки ґрунтуються на даних, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення від 11 березня 2020 (а.с.1); додатках до протоколу (а.с.2-6); відеозапису нагрудної камери поліцейського (а.с.9).
Не заслуговують на увагу суду заперечення апелянта про те, що того ж дня він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-2 КУпАП (порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів), а тому не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, в якому збігається суб'єкт відповідальності, вид порушення та вид накладеного стягнення за нього.
Так, відповідно до положень п.8 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.
Апеляційний суд зазначає, що нормами ч.1 ст.44-3 та ч.1 ст.121-2 КУпАП визначені абсолютно різні адміністративні правопорушення з відмінними один від одного складами: у першому випадку - це порушення правил щодо карантину людей, у другому випадку - порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів, а тому твердження ОСОБА_1 стосовно ідентичності вказаних правопорушень, є помилковим.
Також, відповідно до положень ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. У даному випадку справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.121-2 КУпАП, розглядають органи Національної поліції, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, - судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, апеляційний суд виходить з такого.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Диспозиція ст.44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Положеннями пп. 8 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09 грудня 2020 року (в редакції яка діяла на час складання протоколу) заборонено здійснювати регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП є правом, а не обов'язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з'ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Враховуючи те, що об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я населення, а об'єктивна сторона виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такі дії завдають шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам громадян.
Також апеляційний суд враховує, що невиконання ОСОБА_1 вимог закону ставило під загрозу життя та здоров'я усіх осіб, які перебували на час виявлення правопорушення у салоні автобусу. Не виконавши встановленні Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, ОСОБА_1 свідомо поставив під загрозу життя та здоров'я інших людей, адже здійснення контролю за кількістю пасажирів, які знадяться в салоні автобусу, забезпечення безпеки їх життя та здоров'я є безпосереднім обов'язком водія транспортного засобу, який особисто здійснює пасажирські перевезення.
Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги суспільну небезпеку вказаних дій у період карантину в країні, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, апеляційний суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.
Отже, висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.
При цьому вважаю за можливе передати матеріали справи щодо ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу ФОП « ОСОБА_2 » для застосування щодо нього заходів громадського впливу з огляду на наступне.
Відповідно до ст.21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався та адміністративні правопорушення не вчиняв, має позитивну характеристику з місця роботи, трудовий колектив у повному складі одностайно вказав на добросовісне виконання ОСОБА_1 своїх професійних обов'язків та особу правопорушника охарактеризував позитивно, суспільно-шкідливі наслідки внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення відсутні, а також має на утриманні матір похилого віку, яка часто хворіє та потребує фінансової допомоги.
За таких обставин приходжу до висновку про доцільність застосування трудовим колективом ФОП « ОСОБА_2 » заходів громадського впливу щодо ОСОБА_1 та передачі матеріалів щодо нього на розгляд вказаного трудового колективу.
Згідно з ч.2 ст.284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
У зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне задовольнити клопотання ФОП « ОСОБА_2 » щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу та скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі ч.2 ст.284 КУпАП, матеріали справи передати на розгляд трудового колективу ФОП « ОСОБА_2 ».
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити.
Клопотання ФОП « ОСОБА_2 » про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу ФОП « ОСОБА_2 » задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передавши матеріали на розгляд трудового колективу ФОП « ОСОБА_2 » для застосування заходів громадського впливу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду О.О. Панченко