Справа № 538/2387/20 Номер провадження 22-ц/814/1046/21Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
21 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників процесу апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 8 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2020року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 02.02.2019 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 18.10.2020 року має заборгованість у розмірі 12070,23грн.
У позові банк просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 02.02.2019 року у розмірі 12070,23 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року позов Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 02.02.2019 року у розмірі 4261 (чотири тисячі двісті шістдесят одна) грн. 86 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 19 коп.
Позивач АБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що cуд першої інстанції провів розгляд справи поверхнево, помилково зробив висновок про те, що відсутні правові підстави для стягнення усіх складових заборгованості через відсутність обов'язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві, тоді як подана до суду анкета-заява містить інформацію щодо персональних даних, адресу поживання та іншу необхідну інформацію необхідну для отримання кредитної картки, також позивач надав до суду копію паспорта споживчого кредиту, особисто підписаний відповідачем. Укладений між сторонами договір відповідачем не оспорювався і недійсним не визнавався.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судове рішення підлягає апеляційному перегляду в частині вимог у задоволенні яких судом відмовлено, тобто в межах поданої позивачем апеляційної скарги, в іншій частині заочне рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 08 лютого 2021 року не переглядається.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 02.02.2019 року (а.с.10).
До позовної заяви банк додав паспорт споживчого кредиту (а.с. 11-12), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 13), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14-55).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 18.10.2020 року становить 12070 грн. 23 коп., і складається з: заборгованості за тілом кредиту - 11250 грн. 62 коп., заборгованості за простроченими відсотками - 819 грн. 61 коп.(а. с. 6-7).
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, а також витяг з тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем.
Стягуючи частину заборгованості за тілом кредиту місцевий суд виходив з того, що згідно з наданої виписки по кредитному рахунку, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.02.2019р. по 18.10.2020р. фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку в сумі 23720,28грн., а внесена сума на погашення заборгованості склала 19458,47грн. Тобто різниця складає 4261,86 грн., та це є саме та сума заборгованості (тіло кредиту), підлягає стягненню на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 02.02.2019 року, підписаній відповідачем, відсутні умови договору про нарахування відсотків і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім простроченого тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та Правил, витяг з Тарифів, паспорт кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19).
Рішення суду вчастині стягнення тіла кредиту сторонами не оскаржується, а тому судом не переглядається.
Не заслуговують на увагу доводи Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на які є посилання в апеляційній скарзі щодо належного ознайомлення відповідача з умовами кредитування шляхом підписання останнім паспорту споживчого кредиту.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 підписав тільки анкету-заяву в частині персональних даних. Будь-яких даних про тип кредитної картки, назви та розміру кредитного ліміту анкета-заява не містить. Паспорт споживчого кредиту, на який посилається позивач, як на підставу належного повідомлення відповідача про умови кредитування містить умови щодо двох типі кредитних карток «Універсальна» та «Уніврсальна Голд». При цьому умови нарахування відсотків та штрафів, визначений для кожного типу карти окремо. Оскільки матеріали справи не містять підтвердження ознайомлення відповідача з інформації щодо типу кредитної карти, виданої на виконання договору від 02.02.2019 року, колегія суддів не приймає вказані доводи до уваги.
Крім того, паспорт споживчого кредиту, що приєднаний позивачем до матеріалів позовної заяви не може бути прийнятий до уваги, оскільки він складений на підставі Умов та правил надання банківських послуг, які відповдачем не підписувались.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наданий позивачем «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить умови щодо чотирьох видів карт «Універсальна». При цьому, в підписаній відповідачем анкеті-заяві не вказана який саме тип платіжної картки видано відповідачу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Заочне рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 8 лютого 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов