Справа № 948/675/20 Номер провадження 22-ц/814/1009/21Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
21 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників процесу апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг, відповідач підписала заяву без номера від 07.11.2011, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Оскільки відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, а тому утворилася заборгованість. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 133 373,79 грн, яка виникла станом на 25.05.2020, та судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Позивач АБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що cуд першої інстанції ухвалюючи рішення помилково дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності. Вказує, що відповідачу було видано дві картки № НОМЕР_1 зі строком дії до 05/15 та № НОМЕР_2 , зі строком дії до 11/17, тобто 30.11.2017 року.
Посилаючись на правові висновку, висловлені у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №743/150/17 та Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, позивач зазначає, що оскільки строк дії картки визначений до 30.11.2017 року, а з позовом до суду банк звернувся у липні 2020 року, то строк позовної давності пропущений не був.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2011 відповідач ОСОБА_3 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої своїм підписом погодилась на те, що дана заява з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 20).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 25.05.2020 заборгованість відповідача за даним кредитним договором перед банком становить 133 373,79 грн., з яких: 14 996,67 грн - заборгованість за тілом кредиту; 118 377,12 грн - заборгованість за відсотками за період з 07.11.2011 по 31.07.2017 (а.с. 7-8).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, а також витяг з тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем. Разом з цим, оскільки відповідач останній платіж здійснила 28.04.2015 року, а тому через місяць після припинення відповідачем оплати по кредитному договору, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свої порушених прав в частині невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по кредитному договору. Станом на 30.07.2020 року сплив загальний строк позовної давності, що є підставою для застосування ч. 4 ст. 267 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу».
Колегія суддів звертає увагу на те, що «Умови та правила надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», якими встановлено порядок повернення коштів черговими платежами та те, що кінцевий термін повернення коштів відповідає строку дії картки, не були підписані ОСОБА_1 , відповідно вони не є частиною кредитного договору б/н від 07.11.2011року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, анкета-заява позичальника від 07.11.2011 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно визначив момент перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором - з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, та вірно визначив, що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу відповідача по кредиту, тобто з 28.04.2015 року.
Встановивши, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 внесла 28.04.2015 року, а з позовом до суду банк звернувся 30 липня 2020 року, суд дійшов правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 697/1307/17-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 314/5082/17, від 15 січня 2021 року у справі №494/366/19.
Посилання у апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 19 березня 2014 року №6-14цс14, про те, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, безпідставні, оскільки стосуються інших фактичних обставин.
Зокрема у вказаній справі, судами було встановлено, що сторонами було погоджено правила користування платіжною карткою..
У даній справі між сторонами кредитного договору не було погоджено графік погашення чергових платежів та те, що кінцевий строк погашення відповідає строку дії картки.
Таким чином доводи апеляційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 3 лютого 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов