Справа № 541/1624/20 Номер провадження 22-ц/814/685/21Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
22 квітня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Лобова О.А., Пікуля В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року, ухваленого у складі головуючого судді Городівського О.А., повний текст судового рішення виготовлено - дата не вказана, у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Зміст позовних вимог
У серпні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 24 лютого 2018 року відповідач звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», назву якого змінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), з метою укладення договору про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг.
Згідно вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому був збільшений до 29000 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 16 липня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 34912,73 грн., яка складається з 25471,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 25471,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9440,97 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит, згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія.
Вказану заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 24 лютого 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути в судовому порядку з ОСОБА_1 на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року, позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 25471,76 грн. за кредитним договором №б/н від 24 лютого 2018 року та судові витрати у розмірі 1534,46 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти за тілом кредиту в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а тому суд прийшов до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що долучені до матеріалів справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг і Витяг з Тарифів не містять підпису позичальника, а тому АТ КБ «ПриватБанк» не доведено, що ОСОБА_1 під час підписання анкети-заяви ознайомлювалася саме з цими Умовами та правилами і Тарифами.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимогах щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується наявність між сторонами домовленості про розмір базової відсоткової ставки за прострочення оплати по кредиту та про відповідальність боржника у вигляді штрафів, у разі неналежного виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів. Підстави, розмір та порядок нарахування відсотків та штрафів визначені в паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 .
Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі наполягало на неправильному застосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, та неврахування висновків постанов Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №750/6058/17-ц та від 19 вересня 2019 року у справі №127/7543/17.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Будучи належним чином повідомленими, сторони неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
У зв'язку з відсутністю відповідача за місцем проживання, його повідомлено про час і місце судового розгляду в порядку, визначеному ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
На неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився. За даними акціонерного товариства «Укрпошта» за адресою місця проживання відсутній. За таких обставин був повідомлений в установленому Цивільним процесуальним кодексом України порядку про дату, час і місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Встановлено, що 24 лютого 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.18).
До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с.21), а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.22-66).
Також, як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна» та «Універсальна GOLD» від 24 лютого 2018 року (а.с.19-20), в якому сторонами, зокрема, було погоджено розмір відсоткової ставки та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, а також відповідальність боржника у вигляді штрафу за прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за кредитним договором.
На виконання кредитного договору, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньому була надана кредитна картка № НОМЕР_1 зі строком дії до 10/21 (а.с.17).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 16 липня 2020 року, утворилась заборгованість у розмірі 34912,73 грн., з яких: 25471,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 25471,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9440,97 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит, згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія, що підтверджується відповідним розрахунком АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.7-10).
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 25471,76 грн. за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання по поверненню отриманих кредитних коштів ОСОБА_1 не виконав, фактично користуючись ними у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача прострочених відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не доведено факту ознайомлення ОСОБА_1 , під час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, саме з тими Тарифами і Умовами та правилами, які АТ КБ «ПриватБанк» надав до суду.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини 2 статті 1046 ЦК України).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 24 лютого 2018 року (а.с.18) у сукупності з випискою про рух коштів по рахунку (а.с.11-15), з якої вбачається активне користування позичальником кредитними коштами шляхом зняття готівки в банкоматах відділень банку, перерахування коштів на інші рахунки, повернення кредитних коштів позивачу (погашення обов'язкових платежів), поповнення рахунку мобільного оператора, оплати послуг за придбані товари в закладах торгівлі, підтверджують факт визнання ОСОБА_1 договірних кредитних відносин з АТ КБ «ПриватБанк».
Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
АТ КБ «Приватбанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Обґрунтовуючи право вимоги у частині розміру і порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, АТ КБ «Приватбанк» посилався на витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання батьківських послуг розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідну анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15).
Таким чином, відмовляючи в частині стягнення прострочених відсотків за кредитом, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що долучений до матеріалів справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підписів позичальника, а тому факт ознайомлення ОСОБА_1 саме з цими Умовами та правилами АТ КБ «Приватбанк» не доведено, внаслідок чого їх неможна вважати частиною кредитного договору.
Також місцевий суд вірно встановив, що і в анкеті-заяві від 24 лютого 2018 року, підписаній позичальником, не зазначені умови договору про встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність боржника за порушення зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів).
У свою чергу, посилання в апеляційній скарзі на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту (а.с.19-20) є безпідставним, оскільки у розділі сьомому цього паспорту зазначено, що наведені у ньому правила (інформація) є чинними до 11 березня 2018 року (а.с.20 зворот), тобто фактично до початку нарахування ОСОБА_1 процентів та неустойки за користування кредитними коштами.
Отже, за таких обставин, саме по собі підписання ОСОБА_1 паспорта споживчого кредиту не підтверджує наявність домовленості сторін щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Як видно з матеріалів справи, інших документів, які б обумовлювали розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та були підписані ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» не було надано, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами є безпідставними.
Суд критично оцінює позицію АТ КБ «ПриватБанк», який у своїй апеляційній скарзі наполягає на неправильному застосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, оскільки позивачем так і не було доведено факту ознайомлення відповідача саме з тими Тарифами і Умовами та правилами надання банківських послуг, які долучені до матеріалів справи.
Натомість доводи апелянта щодо неврахування висновків постанов Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №750/6058/17-ц та від 19 вересня 2019 року у справі №127/7543/17 є неспроможними, а вказані правові позиції не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не враховують конкретні обставини даної справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 квітня 2021 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді О.А. Лобов
В.П. Пікуль