Справа № 530/1740/16-ц Номер провадження 22-ц/814/721/21Головуючий у 1-й інстанції Дем'янченко С. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
20 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агроекологія" на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 31 грудня 2020 року, постановлену суддею Дем'янченко С.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "Агроекологія" про визнання правочину недійсним.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 31 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника ПП “Агроекологія” за довіреністю Мельникова Д.О. про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агроекологія", треті особи реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про визнання правочину недійсним - відмовлено.
З цією ухвалою місцевого суду не погодився відповідач ПП «Агроекологія», оскарживши її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі ПП «Агроекологія», посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, прохає скасувати оскаржувану ухвалу та стягнути з позивача судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ПП «Агроекологія» вказує, що правовий висновок щодо порядку розподілу судових витрат за наслідками справи по суті викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2020 р. у справі №530/1731/16-ц, який є обов'язковим для застосування апеляційним судом, проте, був проігнорований під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
У вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.04.2019 р. у справі №756/2157/15-ц, та прийшов до висновку, що після остаточного ухвалення судового рішення у справі особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи.
Ухвалою суду першої інстанції позов ОСОБА_1 залишений без розгляду через несумлінну поведінку позивача, який не з'явився в судове засідання 12.10.2020 р., 13.11.2020 р. та 23.12.2020 р., як і його представник, без поважних причин; хоча були повідомлені належним чином про день, час і місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомили; тривалий час не проявляли інтересу щодо розгляду справи; заяву про залишення позову без розгляду не подавали.
Очевидно, що дії позивача є наслідком звернення до суду з безпідставним позовом.
Спір виник внаслідок неправильних дій позивача, що вбачається з усталеної практики Верховного Суду.
З огляду на залишення позову без розгляду за ініціативою позивача суд зобов'язаний покласти на нього усі судові витрати.
Норма ч. 1 ст. 141 ЦПК України є імперативною і не містить жодного іншого способу розподілу судових витрат у частині сплаченого судового збору, окрім повного його покладення на позивача.
Вважає, що відповідач має право на компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі понесених у суді касаційної інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Агроекологія", треті особи реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про визнання правочину недійсним.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 23.12.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Агроекологія", треті особи реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про визнання правочину недійсним залишено без розгляду.
30.12.2020 року до суду надійшла заява представника ПП “Агроекологія” за довіреністю Мельникова Д.О. про компенсацію судових витрат здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У поданій заяві представник ПП “Агроекологія” просив розподілити судові витрати пов'язані з розглядом справи № 530/1740/16-ц, покласти їх на позивачку та стягнути на користь ПП “Агроекологія”, посилаючись на те, що тривалий час ОСОБА_1 інтересу щодо розгляду справи за її позовом не проявляла, а при ухваленні судового рішення суд не врахував, що судові витрати ПП “Агроекологія”, окрім витрат на подання апеляційної скарги, також поніс витрати за подання касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року у сумі 2102 грн., касаційної скарги на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року у сумі 2102 грн., апеляційної скарги на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.03.2017 року про забезпечення позову у сумі 2102 грн.
Як вказувалося вище, ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 31 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника ПП “Агроекологія” за довіреністю Мельникова Д.О. про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агроекологія", треті особи реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про визнання правочину недійсним - відмовлено.
При постановленні вказаної ухвали суд першої інстанції виходив із того, що залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість; рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами, не приймалося; тому суд не знайшов підстав для задоволення заяви та компенсацію за рахунок позивача понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, законодавцем у ст. 142 ЦПК України чітко визначено порядок вирішення питання про розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду.
За змістом ст. 142 ЦПК України питання про розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду вирішується, по-перше, на підставі відповідної заяви відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, по-друге, за обов'язкової наявності необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Аналіз вказаних положень цивільного процесуального законодавства свідчить про те, що підставою для компенсації відповідачу здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, є встановлення факту необґрунтованих дій позивача.
Водночас, у ЦПК України не визначено, що розуміється під необґрунтованими діями позивача.
Поряд з цим, перелік дій сторони, які можуть визнаватися зловживанням процесуальними правами, наведений у ст.44 ЦПК України, в переліку якої відсутні як зловживання процесуальними правами повторна неявка позивача у судове засідання.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Крім цього, ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, суд першої інстанції правильно послався на те, що залишення позовної заяви без розгляду є формою закінчення розгляду справи без ухвалення рішення по суті.
На цій стадії судового процесу суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки,оскільки спір по суті не розглядається.
Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті.
При розгляді цієї справи місцевим судом не ухвалювалися рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що залишення позову без розгляду внаслідок неявки позивача не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими, та, відповідно, відсутні підстави для задоволення заяви про компенсацію відповідачу судових витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Доводи апеляційної скарги відповідача, які дублюють вимоги заяви про компенсацію судових витрат, не спростовують правильних висновків місцевого суду, тому на увагу колегії не заслуговують.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. Підстав для її скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга ПП «Агроекологія» залишається колегією суддів без задоволення, а ухвала місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агроекологія» залишити без задоволення.
Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 31 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Т.О.Кривчун