Справа № 554/1451/21 Номер провадження 11-сс/814/297/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія:ухвала сл.судді
15 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у порядку письмового апеляційного провадження в приміщенні Полтавського апеляційного суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 42021220000000049 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 03 березня 2021 року про арешт майна,-
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 30 березня 2021 року клопотання слідчого задоволено частково.
Накладено арешт на майно, яке вилучене 17.02.2021 під час затримання ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти номіналом 100 доларів США АВ 14449546К; номіналом 500 грн.серія ХЖ 1624271, ХБ 3306031; мобільний телефон чорного кольору «Xiaomi», який перебував у володінні ОСОБА_6 ; банківські картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , шляхом заборонення відчуження, розпорядження, використання та скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку. Визначено місцем зберігання вилученого майна камеру речових доказів ТУ ДБР, розташований в м.Полтаві.
У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
В обгрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що вважає не доведеним твердження захисника ОСОБА_5 про те, що вилучений мобільний телефон чорного кольору не має зв'язку з кримінальним правопорушенням, та захисником не спростовано того, що вказаний мобільний телефон не може бути речовим доказом.
В апеляційній скарзі, адвокат просить ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно скасувати зобов'язати уповноважених осіб негайно повернути майно, на яке накладено арешт.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що в клопотанні про арешт майна, слідчий не вказує, яким саме критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України, відповідая зазначене в клопотанні майно, та нічим не обгрунтовує наявність таких критеріїв, що суперечить вимогам законодавства.
На адресу апеляційного суду від прокурора ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном , щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати , що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб , конфіскації у юридичної особи , для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Розглядаючи клопотання про арешт майна, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для такого арешту або відмови у задоволенні клопотання.
Також, при вирішенні питання щодо можливості застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
В ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві перебувають матеріали досудового розслідування № 42021220000000049 від 05.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України.
У вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 .
17.02.2021 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
З протоколу затримання особи від 17.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_6 був затриманий 17.02.2021 року о 13 год.06 хв. Під час особистого обшуку затриманого було виявлено та вилучено : грошові кошти номіналом 100 доларів США АВ 14449546К; номіналом 500 грн.серія ХЖ 1624271, ХБ 3306031; мобільний телефон чорного кольору «Xiaomi», який перебував у володінні ОСОБА_6 ; банківські картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 .
Постановою слідчого від 18.02.2021 року вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_6 мобільний телефон чорного кольору «Xiaomi», який перебував у володінні ОСОБА_6 ; банківські картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021220000000049.
18.02.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст.190 КК України.
Відповідно до статей 7 та 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, є законним та обґрунтованим.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів Полтавського апеляційного суду.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України.
Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини ухвали вказівку слідчого судді " у задоволенні іншої частини клопотання - відмовити", так як слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого про накладення арешту на все майно, і іншої частини клопотання немає, а конфіскація майна є тільки частиною обгрунтування мети накладення арешту на майно, а не самим майном.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422 КПК України колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 03 березня 2021 року про накладення арешту на майно вилучене 17.02.2021 року під час затримання ОСОБА_8 - без змін.
В порядку ст. 404 КПК України виключити з резолютивної частини ухвали слідчого судді вказівку « у задоволенні іншої частини клопотання - відмовити».
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 . ОСОБА_9 .