Справа № 761/24377/20
Провадження № 2/761/2841/2021
10 березня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Гриб Д.В.,
за участі позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
07 серпня 2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача вартість завданих внаслідок ДТП матеріальних збитків у розмірі 14 136,84 грн. з яких: 12 936,84 грн. матеріальна шкода та 1 500,00 грн. вартість оцінки пошкоджень автомобіля, моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Шкода», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який в порушення ПДР України здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу. Крім того, після ДТП відповідач залишив місце пригоди. Постановою суду відповідача визнано винним в порушенні ПДР України які призвели до пошкодження автомобіля позивача.
Внаслідок порушень ПДР України відповідачем позивачу, як зазначено в позові було спричинено майнову шкоду в сумі 12 936,84 грн., що підтверджується Звітом від 23.01.2020 року за складання якого позивач сплатила 1 500,00 грн.
Як зазначає позивач, 25.10.2019 року працівники поліції повідомили її що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_1 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре».
Позивач направила лист до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, проте останній повернувся з відміткою «вибули», а тому позивач вважає що шкоду має відшкодувати саме винувата особа.
Крім того позивач зазначає, що діями відповідача їй була спричинена моральна шкода яку вона оцінила в сумі 10 000,00 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги не направив.
Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила, хоча належним чином повідомлялась про час та місце слухання справи.
А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність відповідача та третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено в судовому засіданні, 17.10.2019 року в м.Києві по вул.Сім?ї Хохлових, 8 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Шкода», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу.
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 11.11.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Як зазначено в постанові, 17.10.2019 о 15 год. 00 хв. по вул. Сім'ї Хохлових, 8 в м. Києві ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Skoda» н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом, не переконався у безпечності свого маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai» д.р.н. НОМЕР_3 , що призвело до пошкоджень транспортних засобів, після чого ОСОБА_3 залишив місце ДТП. Таким чином, ОСОБА_3 порушив п. 2.3 (б), п.10.9, п.2.10 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набрала законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ «СК «Київ РЕ»згідно з полісом №АО/529910. Полісом встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну в сумі 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
При цьому, як повідомила позивач, вона зверталася до страховика відповідача - ТДВ «СК «Київ РЕ» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте конверт повернувся без вручення так як страхова компанія «вибула». Тому позивач наполягала що саме винувата особа має відшкодувати шкоду.
Згідно із Звітом №01-20-М007 від 23.01.2020 року, складеного ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_2 в результат його пошкодження становить 12 936,84 грн., включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування.
За складання Звіту, 22.01.2020 року ОСОБА_1 сплатила 1 500,00 грн., що підтверджується копією квитанції.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилалась на положення статей 1166, 1187, 1192 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В той же час, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують транспортним засобом.
На підставі ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у зобов'язанні у межах суми страхового відшкодування - виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Отже, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов'язання, бере на себе виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, в межах суми страхового відшкодування.
Так, вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача, на момент ДТП була застрахована, про що свідчить відповідний діючий поліс, а отже, в даному випадку, згідно вимог закону, відповідальність за шкоду, завдану майну в дорожньо-транспортній пригоді за участю транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована, покладається на страхову компанію, а тому, саме страхова компанія повинна відшкодувати матеріальну шкоду, завдану позивачу в межах ліміту відповідальності, в зв'язку з чим суд в даному випадку, не вбачає порушень прав позивача з боку відповідача.
Зазначений висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2020 року, справа № 522/1251/15-ц, провадження № 61-9573св18.
В судовому засіданні не встановлено, що страховиком виконані власні зобов'язання належним чином, що є підставою для звернення із позовом до винуватої особи. Також варто зазначити, що позбавлення страхової компанії членства МТСБУ не є підставою для невиконання власних зобов'язань за договором, який не визнаний недійсним чи розірваний до закінчення строку його дії.
При цьому, звернення в позасудовому порядку до страховика відповідача, не позбавляє можливості позивача звернутися до нього з тими самими вимогами, подавши відповідну позовну заяву до суду.
Водночас варто зауважити, що 23.09.20 на сайті Моторно-транспортного страхового бюро була розміщена інформація про те що МТСБУ розпочинає врегулювання страхових випадків за зобов'язаннями ТДВ «СК «Київ РЕ». Тобто позивач не позбавлена можливості звернутися до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.
Крім того, як зазначає позивач, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, пошкодженням транспортного засобу, вона зазнала моральних страждань, так як вона перебувала на останніх місяцях вагітності, вимушена була тривалий час чекати виїзду працівників поліції, а тому така ситуація вплинула на її стан здоров'я та виношуваність вагітності, адже дитина народилась передчасно. Внаслідок пошкодження автомобіля було створено безліч проблем, було порушено звичайний уклад життя позивача, а тому в даному випадку вона просить стягнути з відповідача моральну шкоду.
Так, відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Так, з наданих матеріалів справи, вбачається, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень, в даному випадку - не є обґрунтованою та доведеною, адже суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин справи, на яких ґрунтується її вимога та конкретна визначена нею сума моральної шкоди.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, заявлені вимоги, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.4, 77-81, 264, 265, 354 ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2021 року
Суддя: Н.Г.Притула