22 квітня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/615/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Боднарчуку В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Надзбруччя хліб”, смт. Підволочиськ Тернопільської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “АРТІШОК ТМ”, м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 251679,00 грн.
Представники сторін:
від позивача - Парійчук Ю.Д.
від відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Надзбруччя хліб” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “АРТІШОК ТМ” про стягнення заборгованості в сумі 251679,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №34/19 від 07.10.2019 предметом якого є поставка визначеного товару з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов договору. Проте, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 251679,00 грн.
Ухвалою Господарського суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 23.03.2021.
Ухвалою від 23.03.2021 відкладено розгляд справи на 08.04.2021.
Ухвалою від 08.04.2021 відкладено розгляд справи на 22.04.2021 в зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання та відсутністю доказів отримання відповідачем ухвали суду з повідомленням про судове засідання. Одночасно суд вирішив повідомити відповідача про наступне судове засідання шляхом офіційного оприлюднення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному сайті Господарського суду Чернівецької області.
У судовому засіданні 22.04.2021 представник позивача просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
07 жовтня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІШОК ТМ» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Надзбруччя хліб» (Постачальник) укладено Договір поставки №34/19, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві Товар у встановлені строки, а Покупець зобов'язується приймати такий Товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору.
Згідно п. 1.2 Договору, предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях та/або інших документах згідно умов Договору, підписаних Постачальником та Покупцем.
Відповідно до п.2.7. Договору, сторони визначили наступні адреси пунктів доставки товару Постачальником за замовленнями Покупця: м.Чернівці, проспект Незалежності,78; м.Чернівці, вул.Комарова,31.
Ціни на товар вказуються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (п.81. Договору).
Згідно п.9.1 Договору, оплата здійснюється у розмірі повної вартості партії поставленого Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в Договорі.
Згідно п.9.2. Договору, оплата за поставлений Постачальником Товар здійснюється Покупцем з відтермінуванням 21 календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем.
Додатковою угодою №1 від 01.12.2019 сторони виклали пункт 9.2. Договору в новій редакції: «оплата за поставлений Постачальником Товар здійснюється Покупцем з відтермінуванням 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем».
Відповідно до п.12.1. Договір вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє дот 31.12.2019. Сторони домовились, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із Сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки №34/19 від 07.10.2019, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки позивач поставив відповідачу в період з 04.06.2020 по 30.12.2020 товар на загальну суму 251679,00 грн., що підтверджується накладними доданими до позовної заяви.
Виходячи з умов п.9.2. Договору поставки, строк остаточної оплати грошових коштів за поставлений товар сплив, однак відповідач не оплатив вищевказаний товар.
Таким чином, станом на момент звернення до суду з відповідним позовом, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІШОК ТМ» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Надзбруччя хліб» за Договором поставки №34/19 від 07.10.2019 становить 251679,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач 04.01.2021 та 19.01.2021 направляв на адресу відповідача претензії вих. №157 від 04.01.2021, №3 від 19.01.2021 з вимогами погасити заборгованість в розмірі 251679,00 грн.
Однак, як стверджує позивач, відповідач заборгованість у розмірі 251679,00 грн. не погасив, у зв'язку з чим той звернувся до суду з вимогами про стягнення основного боргу.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені Договором поставки №34 від 07.10.2019 чи повернення товару позивачу, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 251679,00 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АРТІШОК ТМ” (58000, м.Чернівці, провул. Складський, 3А, код 41953736) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Надзбруччя хліб” (47801, Тернопільська область, смт.Підволочиськ, вул.22 січня, 7, код ЄДРПОУ 31273795) заборгованість 251679,00 грн., судовий збір 3775,18 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2021.
Суддя В.В.Дутка