Справа № 600/442/21-а
Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
21 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Іваненко Т.В. Гонтарука В. М.
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Вакарчука В.І.,
представника відповідача: Покотило Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
в лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила зупинити стягнення Глибоцьким РВДВС Південно-Західного МУМЮ (м.Івано-Франківськ) виконавчого провадження № 62103984, яке провадиться на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області № Ф-778/50089-55 від 10.10.2019 р., якою ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8448 грн, до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 600/422/21-а.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що предметом оскарження у справі № 600/422/21-а є, в т.ч.: вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області № Ф-778/50089-55 від 10.10.2019 р., якою ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8448 грн.
Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому вона просить зупинити стягнення Глибоцьким РВДВС Південно-Західного МУМЮ (м.Івано- Франківськ) виконавчого провадження № 62103984, яке провадиться на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області № Ф-778/50089-55 від 10.10.2019 р., якою ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8448 грн, до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 600/422/21-а. Вказана заява обґрунтована наявністю відкритого Глибоцьким РВ ДВС Південно-Західним МУМЮ (м. Івано-Франківськ) виконавчого провадження № 62103984 в рамках якого здійснюється щомісячне стягнення з пенсії позивача на підставі вимоги про сплату боргу по єдиному соціальному внеску № Ф-778/50089-55 від 10.10.2019 року.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами, визначеними у ч.ч.1 та 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
При розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом оскарження у справі № 600/442-21-а є вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області № Ф-778/50089-55 від 10.10.2019 року.
Судом встановлено, що Глибоцьким РВДВС Південно-Західного МУМЮ (м.Івано- Франківськ) відкрито 19.05.2020 виконавче провадження № 62103984.
У заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскільки відкриття провадження по цій справі не зупиняє примусове стягнення за спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки) Ф-778/50089-55 від 10.10.2019 року, яка звернута відповідачем до стягнення, невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку до вирішення справи по суті, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів заявника.
У абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Пунктом другим частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Положеннями ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Також, Закон України "Про виконавче провадження" покладає на боржника низку обов'язків:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. (ч. 5 ст. 19)
Відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження обставин, зазначених у ч. 2 ст. 150 КАС України для забезпечення даного адміністративного позову.
Колегія суддів вважає хибним таке твердження суду, оскільки предметом позову є скасування вимоги відповідача, як виконавчого документу, на підставі якого ініційоване стягнення в межах виконавчого провадження № 62103984.
Також, колегія суддів вказує, що відкриття провадження у цій справі не зупиняє примусове виконання спірної вимоги.
При цьому суд першої інстанції не був позбавлений можливості перевірити наявність відкритого виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, яка знаходиться у відкритому доступі.
Так, за визначенням п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено в спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення у безспірному порядку, як і просив позивач.
Колегія суддів вважає, що стягнення на підставі спірної вимоги, може призвести до того, що у разі задоволення позову для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат.
Крім того, позивач фактично просив суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі спірної вимоги, за якою стягнення здійснюється у безспірному порядку, а не зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 62103984.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Враховуючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-778/50089-55 від 10.10.2019 р. є виконавчим документом, що оскаржується, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку та виконавчою службою відкрито виконавче провадження, доведеність існування обставин, визначених у статті 150 КАС України, для забезпечення позову, зокрема, що невжиття заходів забезпечення позову може завдати значних матеріальних збитків позивачу та істотно ускладнить поновлення його порушених прав, обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову, колегія суддів вважає належним, допустимим, співмірним з заявленими позовними вимогами та адекватним.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у спірних відносинах.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року по справі №600/442/21-а через порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову, підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 62103984, відкритому Глибоцьким РВДВС Південно-Західного МУМЮ на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області №Ф-778/50089-55 від 10.10.2019 р. до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 600/442/21-а.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2021 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Іваненко Т.В. Гонтарук В. М.