Справа № 285/4520/20
Головуючий у 1-й інстанції: Сташків Т.Б.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
21 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківський області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківський області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції серії ДП18 № 477187 від 21.06.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закриття провадження у справі.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення без жодного доказу виключно на підставі оскаржуваної постанови. Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано поклав обов'язок доказування на позивача і неправильно застосував правові висновки Верховного Суду.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч.5 ст.286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ДП18 № 477187 21.06.2020 року о 7 год. 00 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Форд Фокус, д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Перемоги, 87 у м. Харкові, здійснив виїзд та рух трамвайними коліями, відокремленими від проїзної частини, та на законну вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.п. 11.9 та п.п. 2.1. ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував того факту, що він не пред'явив працівнику поліції посвідчення водія, що є порушенням вимог п. 2.4. ПДР України та ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", а тому працівником поліції правомірно винесено постанову про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Обов'язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно зі ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР в редакції, чинній на момент складання оскаржуваної постанови) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
П.1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з оскаржуваною постановою серії ДП18 № 477187 від 21.06.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за виїзд і рух трамвайними коліями, відокремленими від проїзної частини, та непред'явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом на законну вимогу поліцейського.
Відповідно до п.11.9 ПДР забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу.
Ч.2 ст.122 КУпАП в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пп. "а" п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Відповідно до п.2.1 "а" ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З урахуванням вказаних вище положень законодавства до позивача застосовано стягнення згідно з ч.1 ст.126 КУпАП.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів виходить з наступного.
Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення визначені в Розділі IV КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ч.3 ст.79 КАС України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не надав до суду першої інстанції відзиву на позов та доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року витребувано в Управління патрульної поліції в Харківський області Департаменту патрульної поліції матеріали притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з відповідними доказами, в тому числі відеозаписами з бодікамер поліцейських.
З урахуванням положень ст.268 КАС України копія вказаної ухвали направлена на офіційну електронну адресу відповідача та отримана останнім 08.04.2021, що підтверджується електронним звітом про доставлення електронного листа (а.с.74-75).
Водночас, станом на момент апеляційного перегляду даної справи матеріали притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з відповідними доказами або повідомлення про неможливість подати вказані докази до Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходили.
Отже, єдиною підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є оскаржувана постанова серії ДП18 № 477187 від 21.06.2020 року.
При цьому висновок суду першої інстанції про те, що у позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував факту непред'явлення працівнику поліції посвідчення водія, є необґрунтованим, оскільки згідно з доводами позовної заяви та апеляційної скарги позивач заперечує сам факт вчинення адміністративного правопорушення та вказує на відсутність доказів його вчинення.
З урахуванням наведеного, оскільки позивач не погоджується з фактом порушення ним ПДР та наявністю підстав для накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП, склад вказаного адміністративного правопорушення підлягає доказуванню в суді.
При цьому з урахуванням ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доказування наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення покладається на Управління патрульної поліції в Харківський області Департаменту патрульної поліції.
Водночас, відповідач не надав суду доказів, які підтверджують об'єктивну сторону правопорушення, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не довів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, тому постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 477187 від 21.06.2020 року є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.
Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ч.6 ст.139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 420,40 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1924823820.1 від 30.11.2020 (а.с.21). Відповідно до квитанції №0.0.2026317331.1 від 22.02.2021 за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 630,60 грн (а.с.47).
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 1051 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківський області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції серії ДП18 № 477187 від 21.06.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківський області в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048, ЄДРПОУ - 40108646) суму понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1051 грн (одна тисяча п'ятдесят одна гривня).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 квітня 2021 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.