Справа № 620/1699/20
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючогосудді Ганечко О.М.
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Авто Транс» про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі за апеляційною скаргою Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Авто Транс» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Авто Транс» звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення відповідача у вигляді картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00006 та рішення про коригування митної вартості товарів №/2020/000010/2 від 03.01.2020.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Північна митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби залишено без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 р. залишено без змін.
05.02.2021 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, у якому представник позивача просить стягнути здійснені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Перевіривши матеріали справи, доводи клопотання сторіни позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
За приписами ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ст. 132 КАС України, визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
З наведеного слідує, що судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов'язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та підтверджуватися належними доказами.
Слід звернути увагу на те, що позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом у цій справі в суді апеляційної інстанції надано суду договір про надання правничої допомоги від 30.04.2020 № 71, додаткову угоду № 2 від 01.06.2020 до договору про надання правничої допомоги № 71, додаткову угоду № 3 від 01.09.2020 до договору про надання правничої допомоги № 71, рахунок-фактуру від 03.09.2020 №71/17/2, акт надання послуг від 29.01.2021, банківську виписку, платіжне доручення №2551 від 25.09.2020 на суму 31500 грн.
Так, згідно договору про надання правничої допомоги від 30.04.2020 № 71 та додаткових угод до даного договору, предметом договору є надання правничої допомоги по скасуванню 21 рішення про коригування митної вартості товарів та 21 картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, серед яких і оскаржувані в даній справі.
Згідно рахунку-фактури від 03.09.2020, позивачу надано знижку 3500,00 грн. по витратах на правничу допомогу у даній справі, а платіжним дорученням № 2551 від 25.09.2020 підтверджується оплата позивачем послуг згідно договору від 30.04.2020 № 71 у загальному розмірі 31500 грн.
Однак, у даному випадку, неможливо встановити підтвердження витрат позивача на правничу допомогу саме в даній справі - № 620/1699/20, оскільки не зрозуміло, щодо скількох справ з 21 здійснювався апеляційний розгляд, та, чи дійсно позивачем було сплачено кошти адвокату за перегляд справи № 620/1699/20 в апеляційному порядку.
Згідно рахунку-фактури від 03.09.2020 адвокатом надано наступні послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу (5 год. * 500 грн. = 2500 грн.); участь в судовому засіданні по справі (1 год. *2000 грн. = 2000 грн.); підготовка клопотання про повернення витрат на професійну правничу допомогу (1 год.*500 грн. = 500 грн.). Загальна вартість наданих послуг становить - 5000 грн., знижка - 3500 грн. Всього до сплати - 1500 грн.
При цьому, розгляд апеляційної скарги по суті здійснено Шостим апеляційним адміністративним судом в порядку письмового провадження 03.02.2021. Згідно детального опису робіт (наданих послуг), до нього включено участь у судовому засіданні (2000 грн.), яке не проводилось. Відзив на апеляційну скаргу до суду надійшов в день розгляду справи о 11-21 год., який загалом відображає всі доводи сторони позивача, які були заявлені в позові. Нових доказів та обґрунтувань суду під час розгляду апеляційної скарги надано не було, розгляд справи відбувався на підставі матеріалів справи та доводів апеляційної скарги.
У даному випадку, неможливо встановити підтвердження витрат позивача на правничу допомогу саме в даній справі, оскільки не зрозуміло, щодо скількох справ з 21 здійснювався апеляційний розгляд, та чи дійсно позивачем було сплачено кошти адвокату за перегляд саме цієї справи в апеляційному порядку, а позивачу на загальну вартість наданих послуг 5000 грн. надана адвокатом знижка у розмірі 3500 грн., то стягнення з відповідача оплат послуг за підготовку клопотання про повернення витрат на професійну правничу допомогу (1 год.*500 грн. = 500 грн.) є безпідставним, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат у даній справі.
Тож, з огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для задоволення поданого клопотання для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат з відповідача.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 143, 243, 252, 321, 325, 328, 329 КАС України суд,
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.