Справа № 580/5550/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття за заявою ОСОБА_1 від 15 вересня 2020 року розпорядження по розрахунку (перерахунку) її основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як суб'єкта владних повноважень усунути порушення права ОСОБА_1 на розмір основної та додаткової пенсії по Інвалідності відповідно до норм статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке підтверджено постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2011 року по справі № 2-а-8495/11 на момент виникнення спірних правовідносин, прийнявши для цього відповідне розпорядження.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що звернулась до відповідача із письмовою заявою щодо розрахунку пенсії у відповідності до розмірів, встановлених статтями 49, 50, 54, 67 Закону № 796-ХІІ та підтверджених постановою суду від 17.10.2011 по справі № 2-а-8495/11 на момент виникнення спірних правовідносин.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неприйняття за заявою ОСОБА_1 від 15 вересня 2020 року рішення, передбаченого частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року в розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.
Також, не погоджуючись з рішенням суду від 21.01.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2021 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 21.04.2021.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою позивача.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 17.10.2011 по справі № 2-а-8495/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі здійснити перерахунок та виплату позивачу основної та додаткової пенсії по інвалідності з 17.02.2011 року відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік з урахуванням сум проведених виплат.
Постанова набрала законної сили 15.10.2013.
У вересні 2020 року позивач звернулась до Головного управління з заявою щодо розрахунку пенсії у відповідності до розмірів, встановлених рішенням суду, в якій просила прийняти розпорядження по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до розмірів, встановлених наведеною постановою Тальнівського районного суду Черкаської області.
Головне управління направило позивачу лист № 5442-5918/П-02/8-2300/20 від 24.09.2020, в якому зазначило, що перерахунок пенсії позивача згідно з прийнятою Тальнівським районним судом Черкаської області поставою від 17.10.2011 у справі №2-а-8495/11 Головним управління проведено за період із 25.02.2011 до 22.07.2011. Отже, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивача Головне управління виконало в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління.
Відповідач, зокрема, послався на те, що пенсія позивачеві у подальшому обчислена у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи вказані дії пенсійного органу протиправними та такими, що порушують надані законом права та інтереси, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року виплата позивачу пенсії по інвалідності мала здійснюватись відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на перерахунок основної і додаткової пенсії лише з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки у вказаний період визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не було делеговано Кабінету Міністрів України, а з 03 серпня 2014 року, Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50-54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідач у апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, адже рішення суду від 2011 року щодо позивача було виконано у повному обсязі, а зміни в законодавстві змінили в подальшому правове регулювання спірних правовідносин. Крім того, апелянт вказує на пропуск позивачем строку на звернення до суду з вказаним позовом.
Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Держава взяла на себе відповідальність за шкоду, завдану громадянам, та зобов'язалася відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що визначено в статті 13 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до вимог частини 3 статті 67 Закону України № 796-ХІІ (яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 50, 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і такий перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Для здійснення такого перерахунку не вимагається подання будь-яких заяв про його здійснення. При цьому, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.
14 червня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011.
Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інший, ніж передбачений статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розмір пенсії по інвалідності та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Слід врахувати, що на виконання пункту 7 Закону № 3491-VI, 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Тож, з наведеного слідує, що оскільки, 23 липня 2011 року набрала чинності постанова № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, положення статей 50, 54 Закону № 796-XII підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та постанови № 745, на що цілком обґрунтовано звернув увагу і суд першої інстанції.
У подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 1 січня 2012 року) було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 21-3696а15 міститься правовий висновок про те, що з 1 січня 2012 року нарахування і виплата пенсії має здійснюватися у розмірі, встановленому Законом України від 22 грудня 2011 року № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки Закон № 4282-VI був прийнятий пізніше Закону № 796-XII, а на виконання Закону № 4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, то саме положення Закону № 4282-VI та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.
Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон № 5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50 - 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.
Наведена норма Закону № 5515-VI також неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.
Водночас, слід врахувати те, що з 01 січня 2014 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-VII, Прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями Закону № 796-ХІІ, передбачено не було.
Та, лише Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 січня 2014 року №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
У подальшому, згідно зі статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ в редакції, що діяла з 28.12.2014, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, призначається у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Установлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Ці норми Закону №796-ХІІ не визнані неконституційними.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок основної і додаткової пенсії лише з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки у вказаний період визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не було делеговано Кабінету Міністрів України, а тільки з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50-54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В цій частині рішення суду є обґрунтованим та законним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, виплата позивачу пенсії по інвалідності мала здійснюватися відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII.
Щодо тверджень апелянта (відповідача) про порушення позивачем строку звернення до суду.
Спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме, стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
За таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18, а також у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16-а та від 26 січня 2021 року у справі № 520/11178/20.
До того ж, відповідно до принципу «належного врядування» пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.
Згідно з вимогами ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більм як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тож, у наведеній статті є два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки виплата позивачеві підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відбулася з вини відповідача, то до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко