Справа № 620/5237/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
22 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (повний текст складено 17 грудня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача по позбавленню позивача пільг для газового водонагрівача з 01.01.2019 по 30.09.2020 та по заниженню пільгової норми об'ємів природного газу, шляхом не врахування пільги для газового водонагрівача, заниження соціального нормативу пільги на опалення в період з 01.01.2019 по 31.12.2019;
- зобов'язати відповідача поновити позивачу пільгу для газового водонагрівача з 01.01.2019 та провести позивачу перерахунок пільгової норми природного газу за послуги газопостачання (доставку, постачання) в період з 01.01.2019 з перерахуванням недоотриманих коштів за постачання природного газу в період з 01.10.2019 по 30.09.2020 на поточний рахунок позивача і провести перерахунок пільгової норми природного газу з 01.01.2019 по 31.12.2019 з перерахуванням недоотриманих коштів за доставку природного газу в період з 01.01.2020 по 30.09.2020 на поточний рахунок позивача;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач має право на 100% знижку плати за користування послугами газопостачання в межах середніх норм споживання, при цьому пільгова норма об'ємів природного газу за період з 01.10.2018 по 30.09.2019 для позивача становить 3396,36 м3, тому місячна пільга у 2020 році має становити 283,03 м3, а зазначені в довідках відповідача місячні пільгові норми різняться між собою та не базуються на пільгових об'ємах попереднього періоду.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг встановлені постановою Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014, якою не передбачено соціального нормативу для користування послугами газового постачання тільки для водонагрівача, тому такий норматив не може бути застосований до відповідача, оскільки з 16.01.2018 він не користується газовою плитою. Соціальний норматив за користування газом для опалювання житла з 01.01.2019 по 30.09.2020 на газопостачання становить 476,28 м3 = (42 м2 х 2 особи + 21 м2) х 4 м3 х k 1,134. Крім того, до 01.10.2019 житлово-комунальні пільги нараховували організації-надавачі послуг.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.12.2004 (а.с.14).
Відповідно до довідки Корюківської міської ради від 21.10.2020 № 6500 позивач разом з дружиною, ОСОБА_2 , яка є пенсіонером за віком, зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16-17).
Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області від 03.12.2020 № 01-22/5240 помісячна пільгова норма споживання природного газу та послуги доставки в період з 01.01.2019 по 30.09.2020 для сім'ї позивача становила: газопостачання: в січні, лютому, березні 2019 року - 556,815 м3, в квітні 2019 року - 267,9075 м3, в жовтні 2019 року - 245,8224 м3, в листопаді 2019 року - березні 2020 року - 476,28 м3, в квітні 2020 року - 238,14 м3; розподіл газу: січні - березні 2020 року - 476, 28 м3, в квітні 2020 року - 238,14 м3.
У вказаній довідці зазначено, що соціального нормативу, в межах якого держава надає громадянам пільги для користування послугами з газопостачання тільки для водонагрівача, не визначено (а.с. 59).
Не погоджуючись із визначеними йому помісячними пільговими нормами споживання природного газу та послуги доставки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що соціального нормативу для користування послугами з газопостачання за наявності лише газового водонагрівача чинним законодавством не встановлено, а чинні з 01.05.2019 норми передбачають соціальний норматив у разі використання природного газу для індивідуального опалення - 4 м3 природного газу на 1 м2 опалюваної площі на місяць в опалювальний період, а для визначення соціального нормативу за розподіл газу відповідачем правомірно використано саме об'єми соціального нормативу постачання природного газу для індивідуального опалення, які отримував позивач, за аналогічні місяці попереднього періоду.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положення якого розповсюджуються на позивача.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.13 наведеного Закону особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).
Згідно з п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень Кабінету Міністрів України належать встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До державних соціальних нормативів належать, зокрема, соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам.
Таким чином, до повноважень Кабінету Міністрів України належить визначення державних соціальних стандартів та гарантій, з метою встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій.
З метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (далі - Постанова № 409), пп.5 п.3 якої установлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком: для користування послугами з газопостачання:
- за наявності газової плити та централізованого гарячого водопостачання - 3,3 куб. метра на одну особу на місяць;
- за наявності газової плити в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 5,4 куб. метра на одну особу на місяць;
- за наявності газової плити та газового водонагрівача - 10,5 куб. метра на одну особу на місяць.
Таким чином, Кабінетом Міністрів України встановлено соціальні нормативи для користування послугами з газопостачання за наявності газової плити трьох видів: 1) з централізованим гарячим водопостачанням; 2) в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача; 3) за наявності газового водонагрівача.
Тобто, наявність газової плити для визначення відповідного соціального нормативу є обов'язковою умовою та іншого положеннями законодавства, що регулює спірні правовідносини, не передбачено.
В той же час, відповідно до листа ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» від 25.03.2019 № 14007.1-Сл-6332-0319 позивач з 16.01.2018 не користується газовою плитою (а.с.58).
Зазначена обставина не заперечується позивачем.
При цьому, пп.5 п.3 Постанови № 409 не встановлено соціального нормативу на газовий водонагрівач за відсутності газової плити, а тому розрахунок позивача щодо встановлення соціального нормативу для водонагрівача в розмір 7,2 м3 не базується на нормах чинного законодавства, які такий соціальний норматив не передбачають.
Крім того, відповідно до абз.3 пп.1 п.3 Постанови №409 (в редакції, що була чинна з 01.05.2018) установлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком для централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) у разі використання природного газу для індивідуального опалення - 4,5 куб. метра природного газу на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1176 були внесені зміни до Постанови №409, установивши соціальний норматив, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком для централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) у разі використання природного газу для індивідуального опалення - 4 куб. метра природного газу на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період.
Отже, посилання апелянта на незаконне зниження відповідачем вказаного соціального нормативу при визначенні пільгової норми об'ємів природного газу є безпідставним та відхиляється судом.
Таким чином, наведені позивачем розрахунки пільгової норми газу (річної та місячної) не відповідають положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, оскільки базуються на застосуванні не передбачених соціальних нормативів, а тому твердження апелянта про заниження відповідачем пільгових норм об'ємів природного газу є необґрунтованими та не можуть бути враховані судом.
Відповідно до п.1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
На період до кінця 2019 року Оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об'єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за період з 01.10.2018 по 30.09.2019.
Отже, з січня 2020 року плата за розподіл газу нараховується не за фактичні обсяги споживання газу, а за визначені обсяги споживання в межах річної замовленої потужності об'єктів, що розраховуються виходячи з обсягів споживання природного газу за попередній «газовий рік», яким для розрахунку визначено період з 01.10.2018 по 30.09.2019. Соціальний норматив розраховується тільки на опалювальний період (6 місяців), а розрахунок плати за розподіл газу згідно Кодексу газорозподільних систем здійснюється, виходячи з обсягів фактичного споживання природного газу за попередній «газовий рік» та сплачується рівномірними частками протягом календарного року (12 місяців).
При цьому, розмір фактичного споживання природного газу за попередній «газовий рік», в даному випадку з 01.10.2018 по 30.09.2019, може не співпадати з соціальним нормативом у разі використання природного газу для індивідуального опалення в аналогічному періоді та може бути як більшим, так і меншим соціального нормативу, що унеможливлює застосування норм Кодексу газорозподільних систем для розрахунку соціального нормативу за розподіл газу.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області при визначенні соціального нормативу за розподіл газу в частині використання об'ємів соціального нормативу постачання природного газу для індивідуального опалення, які отримував позивач, за аналогічні місяці, що було проведено у відповідності до положень п.5 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи, що судом не встановлено порушень у діях відповідача під час визначення пільгових норм об'ємів природного газу з урахуванням соціального нормативу, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення похідних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пільгових норм із виплатою недоотриманих коштів на рахунок позивача та стягнення моральної шкоди.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 22 квітня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма