Справа № 640/2135/19
22 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року, суддя Донець В.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Філкон" до Головне управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Філкон" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2018 №0055601212 (форма "Ш") та №0055641212 (форма "Ш").
Позовні вимоги обґрунтувано тим, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки є помилковими, оскільки задекларовані позивачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств в поданих ним податкових деклараціях №9211856484 від 08.11.2016, №9269869564 від 09.02.2017, №9092522445 від 19.05.2017, №9156131580 від 08.08.2017 сплачені в строки, визначені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, в порядку статті 76 та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ "Фабрика Філкон" з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов'язання) по податку на прибуток.
За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов'язання) по податку на прибуток від 04.01.2018 №37/26-15-12-12-12- 23152014.
В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ "Фабрика Філкон" термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток задекларованих в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2016-2017 роки.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.01.2018 №0055601212 (форма "Ш"), яким визначено штраф у розмірі 88499,28 грн, та від 23.01.2018 №0055641212 (форма "Ш"), яким визначено штраф у розмірі 9389,12 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протипраними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з статтею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Колегія суддів зазначає, що підставою для застосування штрафу, за висновком контролюючого органу, стало порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання.
За змістом пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У відповідності до пункту 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пункт 203.2 статті 203 ПК України, передбачає, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Колегія суддів зазначає, що підставою для застосування штрафу, за висновком контролюючого органу, стало порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за 2016-2017 роки.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток №9211856484 від 08.11.2016, №9269869564 від 09.02.2017, №9092522445 від 19.05.2017, №9156131580 від 08.08.2017.
Податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9092522445 від 19.05.2017 подана позивачем 19.05.2017, що підтверджується квитанцією №2. В декларації позивачем задекларовано до сплати податок на прибуток в розмірі 389862,00 грн. Задекларована сума податку на прибуток підприємств в розмірі 389862,00 грн. сплачена позивачем 22.05.2017 згідно з платіжним дорученням №403 від 22.05.2017 та випискою з банківського рахунку ТОВ "Фабрика Філкон" в ПАТ "ПУМБ" за 22.05.2017.
Податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9269869564 від 09.02.2017 подана позивачем 09.02.2017, що підтверджується квитанцією №2. У декларації позивачем задекларовано до сплати податок на прибуток у розмірі 704779,00 грн. Задекларована сума податку на прибуток підприємств в розмірі 704779,00 грн. сплачена позивачем 14.02.2017, на підтвердження чого додано платіжне доручення №228 від 14.02.2017 та виписку з банківського рахунку ТОВ "Фабрика Філкон" в ПАТ "Вернум Банк" за 14.02.2017.
Податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9211856484 від 08.11.2016 подана позивачем 08.11.2016, що підтверджується квитанцією №2. У декларації позивачем задекларовано до сплати податок на прибуток в розмірі 123148,00 грн. Задекларована сума податку на прибуток підприємств у розмірі 123148,00 грн. сплачена позивачем 14.12.2016, що підтверджується платіжним дорученням №205 від 14.12.2016 та випискою з банківського рахунку ТОВ "Фабрика Філкон" в ПАТ "Вернум Банк" за 14.12.2016.
Податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9156131580 від 08.08.2017 подана позивачем 08.08.2017, що підтверджується квитанцією №2. У декларації позивачем задекларовано до сплати податок на прибуток в розмірі 335862,00 грн. Задекларована сума податку на прибуток підприємств у розмірі 335862,00 грн. сплачена позивачем 15.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням №844 від 15.08.2017 та випискою з банківського рахунку ТОВ "Фабрика Філкон" в ПАТ "ПУМБ" за 15.08.2017.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що задекларовані ТОВ "Фабрика Філкон" зобов'язання з податку на прибуток підприємств у поданих податкових деклараціях №9211856484 від 08.11.2016, №9269869564 від 09.02.2017, №9092522445 від 19.05.2017, №9156131580 від 08.08.2017 сплачені в строки, визначені пунктом 57.1 статті 57 ПК України.
Крім того, відповідачем не спростовано доводів позивача про неподання та нескладання декларації з податку на прибуток підприємств №9092522446 від 19.05.2017.
Таких доказів не надано контролюючим органом і до суду апеляційної інстанції. Також жодних доводів і міркувань щодо зазначеної декларації відповідачен не наведено в апеляційній скарзі.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що узгоджені податкові зобов'язання перераховані позивачем до бюджету в межах визначених законодавцем строків, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Передбачена даною нормою Закону штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2019 року у справі №826/10955/16.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2018 №0055601212 (форма "Ш") та №0055641212 (форма "Ш").
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.