Справа №640/8753/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Ключковича В.Ю.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ГРУПП» до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправними протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ГРУПП» з позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати ППР №05762615050105 від 07.04.2020 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 210 529,00 грн, штрафні санкції - 105 265,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати ППР №05792615050105 від 07.04.2020 про відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних за основним платежем 233 931,32 грн, штрафні санкції - 116 961,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати ППР №05802615050105 від 07.04.2020 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за основним платежем - 233 923,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати ППР №00004184207 від 07.04.2020 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 308 088,39 грн., штрафні санкції - 216 824,84 грн.;
- визнати протиправним та ППР №00004194207 від 07.04.2020 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем - 21 052,99 грн., штрафні санкції - 14 816,56 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги дублює акт перевірки та відзив на позовну заяву від 24.07.2020 року.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 20.02.2020 за №265/26-15-05-01-05, від 20.02.2020 за №299/26-15-05-06-05, від 20.02.2020 за №325/26-15-05-03-05, від 21.02.2020 за №1406/26-15-05-09-01, від 25.02.2020 за №314/26-15-42-07, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві та відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ГРУПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2019 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено Акт від 19.03.2020 №210/26-15-05-01-05-14/37142886.
Згідно з висновками Акту, перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ГРУПП»:
- п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2., п. 2.4., п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п. 3 розд. 3 Положення (Стандарту) Бухгалтерського Обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, п. 6 п. 18 п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого в періоді, що перевірявся занижено податок на прибуток на загальну суму 280 062 грн., в тому числі за 3 квартал 2018 року на суму 26 065 грн., за 4 квартал 2018 року на суму 45 764 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 45 861 грн., за 2 квартал 2019 року на суму 47 742 грн., за 3 квартал 2019 року на суму 114 630 гривень;
- п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, а саме встановлення строків сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1,85 грн. при затримці більше 30 календарних днів включно згідно податкового повідомлення-рішення контролюючого органу №0976661212 від 26.12.2018 року;
- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого в період, що перевірявся, завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду на загальну суму 233 923 грн., в тому числі за вересень 2019 на суму 233 923 гривень;
- п. п. 16.1.6. п. 16.1 ст. 16, п. 30.6 ст. 30, п. 46.1 ст. 46., п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ГРУПП» не подано до контролюючого органу звіти про суми податкових пільг за ф.1-ПП за 2017 рік та за 1 квартал 2018 року;
- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині відсутності виписки податкових накладних та порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 233 921, 32 гривень;
- пп. 141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб в загальній сумі 9 125 грн., в т.ч. за 2017 рік - 1 911, 00 грн., за 2018 рік - 7 214 грн.;
- п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176, ст. 119 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податки, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом №4 Мінфіну України від 13.01.2015, подання з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку (форма №1ДФ) за I квартал 2017 року;
- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. «а» 164.2.17, пп. «г» 164.2.17 та пп. «е» 164.2.17 п. 164.2. ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21 052, 99 грн.;
- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» що призвело до заниження зобов'язань по єдиному внеску за жовтень 2014 року на суму 500,54 грн.
Акт перевірки позивачем було підписано з зауваженнями.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.04.2020 року:
№05762615050105 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 210 529,00 грн, штрафні санкції - 105 265,00 грн;
№05792615050105 про відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних за основним платежем 233 931,32 грн, штрафні санкції - 116 961,00 грн;
№05802615050105 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за основним платежем - 233 923,00 грн;
№00004184207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 308 088,39 грн, штрафні санкції - 216 824,84 грн;
№00004194207 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем - 21 052,99 грн, штрафні санкції - 14 816,56 грн.
Прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень було мотивовано наступним.
Як слідує зі змісту Акту перевірки, висновки щодо встановлених позивачем порушень податкового законодавства в частині правильності та своєчасності перерахування податків, зроблено з підстави недотримання товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ГРУПП» форми укладення договорів позички автомобілів згідно з ч. 4 ст. 828 ЦК України.
Так, у ході перевірки було досліджено повноту визначення витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 року. До перевірки позивачем надавалися договори позички транспортних засобів, які були укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРАЛ ГРУПП» (Користувачем) та фізичними особами (Позичкодавцями). На виконання умов вказаних договорів позички, позивачем списано в періоді, який перевірявся, вартість паливно-мастильних матеріалів, згідно списання палива на загальну суму 1 403 527,79 грн., в тому числі ПДВ - 233 921, 30 грн.
Відповідачем, зокрема, в акті перевірки зазначено, що у випадку укладення договору позички транспортного засобу юридичної особи у фізичної особи, то така операція має бути підтверджена відповідним договором позички транспортного засобу, крім наземного самохідного транспортного засобу, який обов'язково складається письмово і посвідчуються нотаріально (ч. 4 ст. 828 Цивільного кодексу). Якщо такий договір не було нотаріально посвідчено, він вважається недійсним.
З урахуванням вказаного, контролюючий орган дійшов висновку, що за сукупністю вищевикладених фактів перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій позивачем по списанню паливно-мастильних матеріалів згідно договорів позички транспортних засобів, укладених з фізичними особами - співробітниками підприємства в перевіряємому періоді та зазначив, що перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.
Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договори позички не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Також при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції використав правову позицію Верховного Суду у справах №812/1823/17 та №640/1834/19.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПК України.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Щодо оподаткування доходів нерезидента, то згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 ПК України. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його доходження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 та 141.11 п. 141.4 ст. 141 ПК України), їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України).
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.5. ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
При цьому під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно із п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Надання позивачем до перевірки первинних документів по оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях сторонами не заперечується. Також сторонами не заперечується відсутність нотаріального посвідчення договорів позички транспортних засобів, укладених між позивачем та його співробітниками.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посвідчення договору позички автомобіля, укладеного між фізичною та юридичною особою не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 828 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Слід зазначити, що ч. 4 ст. 828 ЦК України після слів «позички» транспортного засобу» була доповнена словами «(крім наземних самохідних транспортних засобів)» відповідно до п. 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 №3565-VI, прийняття якого, як свідчить Пояснювальна записка до вказаного Закону, мало на меті саме усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Пункт «b» ст. 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначає, що «автомобіль» - це будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а тому допускається можливість укладення між фізичною особою та юридичною особою договору позички автомобіля для передачі його в користування юридичній особі без нотаріального посвідчення.
Також колегія суддів вважає вірним застосування судом першої інстанції правової позиції, висловленої у постановах Верховного суду від 18.11.2019 у справі №812/1823/17 та від 09.07.2020 у справі №640/1834/19.
Отже, суд першої інстанції вірно прийняв рішення про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.04.2020 ГУ ДПС у м. Києві №05762615050105 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 210 529,00 грн, штрафні санкції - 105 265,00 грн., №05802615050105 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за основним платежем - 233 923,00 грн. та №00004184207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 308 088,39 грн., штрафні санкції - 216 824,84 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №00004194207 від 07.04.2020 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем - 21 052,99 грн., штрафні санкції - 14 816,56 грн. та податкове повідомлення-рішення №05792615050105 від 07.04.2020 про відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних за основним платежем 233 931,32 грн, штрафні санкції - 116 961,00 грн., також підлягають визнанню протиправними та скасуванню, так як винесені на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи ГУ ДПС в м. Києві не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан