Справа № 580/54/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просив:
1) визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду: проходження строкової військової служби з 04.05.1975 року до 11.05.1977 року тривалістю 2 роки 0 місяців 8 днів; половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1977 року до 22.06.1981 року тривалістю 3 роки 9 місяців 22 дня, тобто - 1 рік 10 місяців 26 днів; роботи на посадах слідчого з 31.07.1981 року до 17.07.2003 року тривалістю 21 рік 11 місяців 15 днів; загалом - 25 років 10 місяців 18 днів.
2) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу, як судді у відставці до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоди: проходження строкової військової служби з 04.05.1975 року до 11.05.1977 року тривалістю 2 роки 0 місяців 8 днів; половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1977 року до 22.06.1981 року тривалістю 3 роки 9 місяців 22 дня, тобто - 1 рік 10 місяців 26 днів; роботи на посадах слідчого з 31.07.1981 року до 17.07.2003 року тривалістю 21 рік 11 місяців 15 днів; загалом - 25 років 10 місяців 18 днів;
3) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з 13 квітня 2020 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із стажу 25 років 10 місяців 18 днів, включаючи періоди: проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посадах слідчого, із урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що вказане рішення прийнято судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 16 років 08 місяців. Призначення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 16 років 8 місяців Законом №1402-VIII не передбачено. Для зарахування позивачу до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періоду навчання, проходження строкової військової служби, роботи на посадах слідчого немає підстав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що при постановленні рішення судом першої інстанції було повно досліджено усі обставини справи та дано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.04.2020 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ з урахуванням стажу роботи на посаді судді 16 років 8 місяців, у розмірі 50% суддівської винагороди.
В копії трудової книжки позивача містяться такі записи про роботу:
- з 04.05.1975 по 11.05.1977 проходив службу в лавах Радянської Армії;
- з 31.07.1981 до 10.08.1998 працював слідчим, старшим слідчим та начальником слідчого відділу Канівського МРВ в Черкаській області;
- з 13.08.1998 до 17.07.2003 працював слідчим Канівської міжрайонної прокуратури Черкаської області.
Навчання у вищому юридичному навчальному закладі підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , відповідно до якого у період з 01.09.1977 до 22.06.1981 позивач навчався на денній формі в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е Дзержинського.
Указом Президента України від 12 червня 2003 року № 525/2003 позивача призначено на посаду судді Канівського міського суду Черкаської області строком на п'ять років.
Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 позивача переведено на роботу на посаді судді до новоутвореного Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
Постановою Верховної Ради України від 15 січня 2009 року № 887-VІ позивач обраний суддею Канівського міськрайонного суду Черкаської області безстроково.
09 квітня 2020 року Вища рада правосуддя рішенням № 912/0/15-20 звільнила позивача з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
13 квітня 2020 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці.
25 жовтня 2020 року через веб-портал Пенсійного фонду України позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з проханням надати інформацію про трудовий стаж, який враховано до стажу судді для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці.
Ознайомившись з листом та доданими до нього документами, позивачу стало відомо, що відповідачем не враховано до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: часу проходження військової служби; половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі; часу роботи на посадах слідчого.
З метою досудового врегулювання спору, через веб-портал Пенсійного фонду України позивач звернувся до відповідача з проханням провести з 13 квітня 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема: часу проходження військової служби, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та часу роботи на посадах слідчого.
Листом від 14 грудня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що підстав для зарахування до стажу судді зазначених періодів немає, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини терміну навчання в юридичному вищому навчальному закладі, строкової військової служби, часу роботи слідчим, старшим слідчим та начальником слідчого відділу.
Не погоджуючись з такими діями відповідач, позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який діяв на дату звільнення позивача з посади судді.
Згідно ч. 1 ст. 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 20 років (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, період проходження строкової військової служби та робота слідчим.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді календарний період проходження строкової служби (2 роки 8 днів), половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 10 місяців 26 днів) та роботу на посаді слідчого (21 рік 11 місяців 15 днів).
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та робота на посаді слідчого, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
Доводи апелянта про те, що врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання період проходження строкової військової служби, половина строку навчання та робота на посаді слідчого у чинній на момент відставки позивача редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, за приписами пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VІ (у редакції Закону від 07.07.2010 р.) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
Є.О. Сорочко