Справа № 640/27546/20 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство юстиції України, про скасування постанови, за апеляційною скаргою Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року, -
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС МЮ України) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що лист Міністерства юстиції України, боржника у виконавчому провадженні №59955598, він не отримував, а тому підстави для закінчення такого провадження відсутні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не зобов'язує державного виконавця перевіряти направлення на адресу стягувача відповіді, наданої на виконання рішення суду боржником.
Ухвалою апеляційного суду від 15 квітня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Міністерство юстиції України (далі - третя особа, МЮ України).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим. Акцентує увагу, що саме на відповідача покладено обов'язок перевірити виконання боржником судового рішення, яке виконано не було. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Пояснення третьої особи щодо апеляційної скарги не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Судом установлено, що на виконанні державного виконавця Відділа примусового виконання рішень Департамента ДВС МЮ України перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року № 826/8348/17 про зобов'язання МЮ України надати повну відповідь за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13 лютого 2017 року.
06 вересня 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59955598.
Постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року зазначене виконавче провадження закінчено на підставі пункта 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у справі № 640/6063/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, визнано протиправною та скасовано постанову від 03 березня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59955598.
Згідно постанови від 18 серпня 2020 року виконавче провадження № 59955598 відновлено та у цей же день винесено вимогу на адресу боржника виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів, про що повідомити державного виконавця.
23 жовтня 2020 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункта 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
У мотивувальній частині вказаної постанови державним виконавцем зазначено, що департаментом державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України повідомлено про виконання рішення суду. Відповідь ОСОБА_1 надано листом Міністерства юстиції України від 23 липня 2020 року № 32850/1443-9.2.3-20/19.1.1.
Уважаючи таку постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не перевірено направлення на адресу стягувача листа від 23 липня 2020 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 2 цієї правової норми виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно частини 3 статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VIII закріплено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно частини 1 статті 63 Закону України № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 6 статті 26 Закону України № 1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що виконавець зобовязаний перевірити виконання рішення суду.
У спірних правовідносинах рішенням суду, яке підлягає примусовому виконанню, зобовязано третю особу надати позивачу повну відповідь за результатами розгляду його скарги від 13 лютого 2017 року.
Отже, у даному випадку перевірці підлягало не тільки складання боржником належної відповіді, але й направлення її стягувачу.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає помилковим твердження відповідача на те, що положення Закону України № 1404-VIII не зобов'язують державного виконавця перевіряти направлення боржником листа, складеного на виконання рішення суду.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 287, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька