Справа № 620/1651/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
21 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Юрковець А.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 89% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 89% від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої пенсії за вислугу років.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років під час її перерахунку з 89% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 89% від відповідних сум грошового забезпечення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, у якій просив - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у місячний строк звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року по справі № 620/1651/20.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року заяву про встановлення судового контролю задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом одного місяця з дати отримання копії вказаної ухвали подати до канцелярії Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 24.06.2020 в адміністративній справі № 620/1651/20.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №800/592/17 від 20.06.2018 у якій зазначено, що встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 6 ст. 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що включення позивача до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою є правомірним, оскільки, на час прийняття рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 була чинна Постанова, прийнята Кабінетом Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі -Постанова №649) не має наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання.
Колегія суддів також звертає увагу на набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі №640/5248/19, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 змінено, а пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Отже, на даний час у відповідача по справі відсутні підстави для невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат із застосуванням приписів Постанови №649, що втратила чинність.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази повного виконання рішення суду, що не заперечується сторонами у справі.
Зважаючи на це, доводи відповідача щодо відсутності фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення.
Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У справі «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.
У справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість поданої заяви, та наявності підстав для її задоволення і встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області строку для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 620/1651/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 321, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма