Справа № 580/1651/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року, -
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області) про визнання протиправної бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити такий перерахунок.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року в задоволенні позову відмолено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року зазначене рішення скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 травня 2019 року на підставі довідки ГУ ДФС у Черкаській області від 15 квітня 2019 року у відповідності до статей 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зобов'язано здійснити такий перерахунок та виплатити 100% суми підвищення пенсії.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області протягом тридцяти днів з дня отримання копії даної ухвали подати звіт про виконання постанови апеляційного суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року за результатами розгляду поданого відповідачем звіта установлений новий строк для його подання та відмовлено в задоволенні заяви позивача про накладення штрафа на керівника органа Пенсійного фонду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання про накладення штрафа та постановити нову ухвалу, якою таке клопотання задовольнити.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд безпідставно врахував положення постанови Кабінета Міністрів України від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», оскільки затверджений такою Порядок виплати скасований з 22 липня 2020 року. Отже, відповідач у позасудовому порядку зупинив виконання постанови суду апеляційної інстанції, що свідчить про наявність підстав для накладення штрафа.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим. Наголошує, що ним вчинені всі дії щодо виконання судового рішення.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 22 листопада 2019 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 травня 2019 року, розмір пенсії склав 14669,85 грн. За період з 01 травня по 30 листопада 2019 року нарахована доплата у сумі 49418,71 грн., із якої 6191,84 грн. виплачені 05 грудня 2019 року, а 43226,87 грн. обліковано у реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, визначеному постановою Кабінета Міністрів України від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», за реєстраційним номером 55449 і на час подання звіту позивачу не виплачені.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями перерахунку пенсії від 22 листопада 2019 року, розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії від 22 листопада 2019 року, розрахунку на доплату пенсії у сумі 49418,71 гривень, витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Згідно заяви відповідача від 09 лютого 2021 року та витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 08 лютого 2021 року погашено заборгованість із пенсійних виплат за рішеннями суду, які надійшли до ГУ ПФУ в Черкаській області до 13 грудня 2018 року включно, останній реєстраційний номер рішення в реєстрі 40348.
Згідно з копією Бюджету відповідача на 2020 рік зі змінами за програмою КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» виділено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 6383197,61 грн.
ГУ ПФУ в Черкаській області звернулось до Пенсійного фонду України з листом від 31 грудня 2020 року №2300-0801-9/66882, яким просило сприяння у вирішенні питання про фінансування 43226,87 грн. для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми пенсії позивачу.
У відповідь на запит відповідача Пенсійний фонд України листом від 21 січня 2021 року повідомив, що виплата коштів на виконання постанови суду здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
За результатами вивчення зазначених документів місцевий суд дійшов висновку про часткове виконання постанови апеляційного суду, а тому встановив новий строк для подання звіту. При цьому, суд не встановив підстав для застосування штрафа на керівника ГУ ПФУ в Черкаській області, оскільки не встановив, що невиконання рішення суду обумовлено саме його діями або бездіяльністю.
Колегія суддів уважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини 1 цієї правової норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зокрема, в постанові від 03 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, зокрема, щодо визнання поданого відповідачем звіту про виконання рішення суду таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на момент розгляду такого повної виплати перерахованої суми пенсії здійснено не було.
Надаючи правову оцінку висновкам місцевого суду про відсутність правових підстав для накладення штрафа на начальника ГУ ПФУ в Черкаській області за невиконання постанови апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункта 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим з військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
На момент набрання постановою апеляційного суду законної сили, тобто станом на 07 листопада 2019 року, діяв Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктами 4, 5 Порядку № 649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:
документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;
копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;
розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Як убачається із матеріалів справи, на момент проведення перерахунку пенсії позивача, відповідачем дотримано наведені положення Порядка №649.
У подальшому такий порядок постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року було скасовано.
З метою виконання рішення суду відповідачем направлено на адресу Пенсійного фонду України відповідне звернення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що керівником відповідача вчинялися залежні від нього дії, направлені на виконання рішення суду.
Фактична невиплата нарахованих 43226,87 грн. зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються останнім на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості їх прийняття боржником. За умови дотримання відповідачем встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та від 28 квітня 2020 року у справі №752/20319/13-а (№752/2837/16-а).
Колегія суддів ураховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність таких підстав у даній справі.
Зважаючи на те, що відповідач виконав конкретні заходи, спрямовані на виконання постанови апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, колегія суддів доходить до висновку, що підстави для застосування до начальника Головного управління штрафа за несвоєчасне виконання судового рішення відсутні.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька