Справа № 320/12493/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Пилипенко О.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі- відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 27 грудня 2019 року пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити з 27 грудня 2019 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- встановити негайне виконання судового рішення відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, а також судовий контроль за виконанням судового рішення.
Позов вмотивовано тим, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, має ІІ групу інвалідності як інвалід війни. Рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян 13-19 від 27.12.2019 року позивач позбавлена статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у неї вилучено посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Надалі, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року у справі №320/2681/20, рішення комісії від 27.12.2019 року визнано протиправним та скасовано.
Позивач зазначає, що Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради поновило всі виплати та пільги, якими користувалася позивач до ухвалення протиправного рішення, але лише з 01.02.2020 року. Тому, на підставі судового рішення, позивач звернулась до Білоцерківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Київській області із заявою про поновлення виплати їй пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримала відповідь, що її переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.12.2019 року через визнання безпідставно виданим посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та посвідчення інваліда війни, а в рішенні суду відсутнє зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області щодо поновлення виплати пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 07 серпня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області поновити з 07 серпня 2020 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 05 лютого 2021 року, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що судом першої інстанції невірно визначено дату, з якої необхідно поновити виплату їй пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки суд вирішив, що такі виплати слід поновити з дати набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 року у справі № 320/2681/20, а не з дати винесення протиправного рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян.
Окрім того, позивач наполягає на наявності підстав для негайного звернення до виконання судового рішення та встановлення судового контролю за його виконанням, у зв'язку з чим, посилаючись на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду від 05 лютого 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15 березня 2021 року.
ГУ ПФУ у Київській області відзиву на апеляційну скаргу не подавалося, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього від 09.04.1998 № НОМЕР_2 .
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.02.1993 року позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2.
Відповідно до експертного висновку №26/94 від 21.12.1994, витягу із акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ №206488, довідки серії МСЕ №206488, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 2-18 АГ, позивачу встановлено з 01.03.1995 року безстроково другу групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, прийнято рішення, оформлене протоколом від 27.12.2019 року №13-19, яким не підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 та вирішено визнати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, такими, що видані безпідставно.
Разом з тим, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року у справі №320/2681/20 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №13-19 від 27.12.2019 року про визнання посвідчення ОСОБА_1 , учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно.
Зазначене судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
З урахуванням наявного судового рішення у справі №320/2681/20 позивач звернулася до УСЗН Білоцерківської міської ради з заявою про поновлення пільг та виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яке отримала відповідь про те, що їй поновлено право на перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як «особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни» та як «особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1» з 01 лютого 2020 року; виплата компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування відновлена з 01 лютого 2020 року; нараховано щорічну допомогу на оздоровлення за 2020 рік в розмірі 120 грн.
Виходячи з такого, 12.10.2020 року позивач звернулася до Білоцерківського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області із заявою про поновлення їй виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як ліквідатору, інваліду другої групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, та виплатити борг по пенсії з квітня 2020 року. У відповідь ГУ ПФУ у Київській області направило лист від 18.11.2020 року за №12027-16823/Л-02/8-1000/20, у якому зазначено, що з 06.03.1995 року позивач отримувала пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки, 09.03.2020 року до ГУ ПФУ у Київській області надійшов лист УСЗН Білоцерківської міської ради від 03.02.2020 року №1296 щодо визнання безпідставно виданим позивачці посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та посвідчення інваліда війни та додано до листа копію витягу з протоколу від 27.12.2019 №13-19 засідання комісії Київської обласної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, з 27.12.2019 позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Окрім того відповідач наголосив, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року у справі №320/2681/20 не містить будь-яких зобов'язань стосовно ГУ ПФУ у Київській області по виплаті пенсії.
Такі обставини стали передумовою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за результатами розгляду якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 05 лютого 2021 року.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регулюється нормами Конституції України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" тощо.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлений статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2, особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією 13.05.1997 року.
Відповідно до вимог стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
У зв'язку з наявністю у позивача статусу особи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи та особи з інвалідністю ІІ групи, інвалідність якої, пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 06.03.1995 їй встановлена та виплачувалася пенсія по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, у зв'язку з прийняттям рішення комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформленого протоколом №13-19 від 27.12.2019 про визнання посвідчення ОСОБА_1 , як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно, відповідачем переведено позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.12.2019 року.
Разом з тим, рішенням суду від 29.05.2020 року у справі №320/2681/20 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №13-19 від 27.12.2019 року про визнання посвідчення ОСОБА_1 , як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно.
Проте, з відповіді ГУ ПФУ у Київській області №12027-16823/Л-02/8-1000/20 від 18.11.2020 року у даній справі вбачається, що відповідач не заперечує наявності у позивача права на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак свою відмову у призначенні даного виду пенсії пов'язує з відсутністю судового рішення щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області поновити нарахування пенсії.
В зазначеній частині суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності обґрунтованих підстав вважати бездіяльність пенсійного органу, яка полягає у ненарахуванні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною, оскільки станом на день розгляду звернення позивача із заявою від 12.10.2020 року про поновлення виплати пенсії, рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №13-19 від 27.12.2019, яке стало підставою для переведення позивача з пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію по інвалідності на загальних підставах, було скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року у справі №320/2681/20.
Водночас, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно визначено дату, з якої порушене право позивача підлягає поновленню, а саме: з дати набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року у справі №320/2681/20 та зазначає у цій частині, що право ОСОБА_1 на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає поновленню з дати ухвалення протиправного рішення комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформленого протоколом №13-19 від 27.12.2019 року, скасованого у подальшому відповідно до судового рішення від 29.05.2020 року.
Судом першої інстанції в зазначеній частині необґрунтовано застосовані положення частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У даному випадку йдеться не про оскарження нормативно-правового акту, а про оскарження акту індивідуальної дії, зокрема рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №13-19 від 27.12.2019 стосовно ОСОБА_1 .
За таких обставин, відповідача слід зобов'язати поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27 грудня 2019 року.
Щодо вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Виходячи з того, що предметом спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, позивачем не ставиться питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити дії по виплаті пенсії, вимоги щодо звернення рішення до негайного виконання є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В цій же частині колегія суддів звертає увагу, що самим позивачем зазначається, що з 01.02.2020 року Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради поновлено всі виплати та пільги, якими користувалася позивач до ухвалення протиправного рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.
Отже, колегія суддів виходить з того, що виплати позивачу поновлено, проте не з дати 27 грудня 2019 року, а з 01 лютого 2020 року, що є додатковою підставою для висновку про відсутність підстав для звернення даного рішення до негайного виконання.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Водночас, як вже встановлено колегією суддів вище, відповідачем поновлено виплати позивачу з 01 лютого 2020 року, тому наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення, у зв'язку із чим, колегія суддів не вбачає необхідності у встановлені зазначеного виду судового контролю за виконанням рішення суду.
Частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вбачає підстави для зміни рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року в частині дати, з якої підлягає поновленню порушене право позивача на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому зазначає, що відсутні підстави для перерозподілу судових витрат у даній справі.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини у наступній редакції:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) поновити з 27 грудня 2019 року нарахування та виплату ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі №320/12493/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
О.Є. Пилипенко