П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/3882/21
Головуючий в І інстанції: Косіцина В.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 04.03.2021 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Шевчук О.А.
за участю секретаря - Коваль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Йорданії ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, -
04 березня 2021 року до суду надійшов позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Йорданії ОСОБА_1 про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 04.09.2021 року, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року позов задоволено частково. Затримано громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 04.09.2021 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання 04 березня 2021 року та не більше 04 вересня 2021 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.
Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2020 року працівниками ГУДМС України в Одеській області виявлено за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 52, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та запрошено до ГУДМС України в Одеській області громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перевіркою іноземця було встановлено, що відповідач порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживає на території України без документів на право проживання.
ГУДМС України в Одеській області встановлено, що відповідач прибув до України 07.07.2018 року, державний кордон України перетинав легально, через пункт пропуску «Аеропорт-Бориспіль», на підставі документу громадянина Йорданії для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , який на момент перевірки відповідача в нього відсутній, у зв'язку з тим, що забув його вдома у м. Харкові. На даний час відповідач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
16.11.2020 року, за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні - проживання без документів на право проживання в Україні, стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 004025 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.11.2020 року ПН МОД № 004065 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 1700 грн.
Також, суд першої інстанції встановив, що 16.11.2020 року ГУДМС України в Одеській області було прийняте рішення № 273 про примусове повернення в країну походження відповідача та зобов'язано його покинути територію України у термін до 14.12.2020 року.
04.03.2021 року громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повторно виявлено співробітниками Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області за адресою: вул. Градоначальницька, 33, м. Одеса.
04.03.2021 року, за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні - ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, стосовно громадянина Йорданії ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 004484 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2021 року ПН МОД № 004529 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 1700 грн.
04 березня 2021 року об 11 годині 08 хвилин громадянин Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий, про що свідчить протокол № 65039 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 263 КУпАП.
04 березня 2021 року ГУДМС України в Одеській області звернулось до суду з позовною заявою про примусове видворення та позовом про затримання з метою ідентифікації і забезпечення примусового видворення.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення, оскільки є підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, що підтверджується його ухиленням від добровільного виїзду, невиконанням рішення про примусове повернення, а також відсутністю документів на повернення.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
Згідно ч. 1 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Таким чином, за наведених правил ст. 289 КАС України, стосовно іноземця, щодо якого поданий позов про його примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання за наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, який вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відповідач прибув на територію України 07.07.2018 року, державний кордон України перетнув легально через пункт пропуску «Аеропорт-Бориспіль» на підставі паспортного документу громадянина Йорданії для виїзду за кордон № НОМЕР_1 та одноразової візи, термін дії з 19.04.2018 року до 17.07.2018 року.
Згідно ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Віза - дозвіл, наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі, необхідний для в'їзду на територію України або для транзитного проїзду через її територію та перебування на території України протягом відповідного строку (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
З матеріалів справи вбачається та визнається відповідачем, що строк дії одержаної ОСОБА_1 візи, тобто, дозволу, необхідного для в'їзду на територію України та перебування на території України, закінчився 17.07.2018 року.
Під час судового розгляду встановлено та визнано відповідачем, що останній не звертався за оформленням документів для продовження строку перебування в Україні, у відповідача відсутні будь-які документи, що дають йому право перебувати/проживати/працювати на території України з 17.07.2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 203 Кодекс України про адміністративні правопорушення порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що останнього двічі було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування в Україні та на підставі вимог ч. 1 ст. 203 КУпАП накладені адміністративні стягнення у вигляді штрафів згідно постанов від 16.11.2020 року та від 04.03.2021 року.
Також, згідно матеріалів справи, 16.11.2020 року ГУДМС України в Одеській області було прийнято рішення № 273 про примусове повернення відповідача в країну походження, яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 14.12.2020 року.
Згідно наявної в матеріалах справи розписки, відповідача ознайомлено із вказаним рішенням із залученням перекладача, видано примірник цього рішення - 16.11.2020 року.
Доказів щодо оскарження рішення про примусове повернення відповідачем не надано.
Згідно ч. 5 ст. 26, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Відповідачем не виконано в установлений строк, тобто, до 14.12.2020 року, без поважних причин рішення про примусове повернення.
Згідно матеріалів справи, 04.03.2021 року відносно відповідача був складений протокол адміністративного затримання.
При цьому, посадовим особам міграційної служби відповідачем не було надано паспортного документу.
04 березня 2021 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про примусове видворення відповідача.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2020 року у справі № 522/3881/21 примусово видворено за межі території України ОСОБА_1 , громадянина Йорданії, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказане рішення суду підлягає негайному виконанню.
Також, 04.03.2021 року ГУДМС України в Одеській області звернулось до суду з даним позовом щодо затримання відповідача.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем був наданий паспортний документ громадянина Йорданії для виїзду за кордон № НОМЕР_1 .
Разом з цим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що строк дії паспорта відповідача закінчився 30.08.2020 року.
За встановлених у справі обставин, враховуючи, що: строк дії одержаної відповідачем візи - дозволу, необхідного для в'їзду на територію України та перебування на території України, закінчився ще 17.07.2018 року; відповідача двічі було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування в Україні згідно вимог ч. 1 ст. 203 КУпАП; відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення, однак, в установлений строк без поважних причин вказане рішення відповідачем не виконано; міграційною службою подано позов про примусове видворення відповідача, який задоволено судом; у відповідача відсутні будь-які документи, що дають йому право перебувати/проживати/працювати на території України з 17.07.2018 року; відповідач не має законних джерел існування; строк дії паспорта відповідача закінчився 30.08.2020 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затримання відповідача з метою забезпечення його видворення за межі території України строком на шість місяців.
В апеляційній скарзі відповідачем жодним чином не спростовуються встановлені судом обставини.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що він неумисно не виконав рішення про примусове повернення, оскільки фактично йому ніхто не розтлумачив наслідки його невиконання.
Відповідач вважає, що матеріали справи свідчать про ненавмисне порушення ним законодавства про правовий статус іноземців, а також відсутні будь-які підтвердження обставин щодо неможливості виконання ним рішення про примусове повернення та його ухилення в цьому.
Відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факту того, що він перешкоджатиме проведенню процедури видворенню або існує ризик втечі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що бажає легалізувати своє перебування на території України, проте, в умовах тимчасової ізоляції він не може самостійно це зробити.
За таких обставин, на думку апелянта, підстави для його затримання з метою забезпечення примусового видворення відсутні.
Проте, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на викладене.
Так, як вже зазначалось судом, відповідач прибув на територію України 07.07.2018 року легально на підставі паспортного документу громадянина Йорданії для виїзду за кордон № НОМЕР_1 та одноразової візи, термін дії з 19.04.2018 року до 17.07.2018 року.
Тобто, відповідачу було достеменно відомо про наявність у нього дозволу для перебування на території України до 17.07.2018 року, однак, відповідач територію України не покинув, не звертався за оформленням документів для продовження строку перебування в Україні та більше двох років проживає на території України за відсутності законних підстав, а тому, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, про ненавмисне порушення ним законодавства про правовий статус іноземців.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач був ознайомлений із рішенням про його примусове повернення в країну походження та зобов'язання покинути територію України у термін до 14.12.2020 року - 16.11.2020 року із залученням перекладача. У розписці, наявній в матеріалах справи, яка підписана відповідачем та перекладачем, чітко вказано, що відповідачу повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців відносно нього прийнято рішення про примусове повернення. Також, у наведеній розписці зазначено, що відповідач зобов'язується не пізніше 14.12.2020 року залишити територію України та він ознайомлений із вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений термін. Окрім цього, згідно вказаної розписки, відповідачу роз'яснено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду в порядку адміністративного судочинства та йому вручено примірник прийнятого рішення. Зазначені обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги відповідача щодо неумисного невиконання рішення про примусове повернення та необізнаності із наслідками невиконання цього рішення.
При цьому, колегія суддів наголошує, що строк виконання рішення про примусове повернення закінчився 14.12.2020 року, однак, відповідач до 04.03.2021 року (дата складання протоколу адміністративного затримання та звернення із заявленим позовом) територію України не покинув та продовжував проживати в Україні за відсутності законних підстав, що також повністю спростовує доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності будь-яких підтверджень обставин щодо неможливості виконання ним рішення про примусове повернення та його ухилення в цьому.
Що стосується посилань відповідача на те, що позивачем не доведено факту того, що він перешкоджатиме проведенню процедури видворенню або існує ризик втечі, а тому, на думку відповідача, підстави для його затримання з метою забезпечення примусового видворення відсутні, колегія суддів зазначає, що у спірному випадку наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення, доведена сукупністю встановлених судом обставин. Крім того, підставою для прийняття рішення суду щодо затримання відповідача з метою забезпечення його примусового видворення є також факт закінчення строку дії паспортного документа відповідача, що цілком відповідає вимогам ч. 1 ст. 289 КАС України.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що він прибув на територію України з метою навчання та бажає легалізувати своє перебування на території України за допомогою друга, який надав письмове зобов'язання щодо допомоги відповідачу та його матеріального забезпечення, проте, в умовах тимчасової ізоляції він не може самостійно це зробити, оскільки, згідно наданого відповідачем під час апеляційного розгляду справи запрошення на навчання, строк дії такого запрошення закінчився 30.04.2018 року, а відповідач прибув на територію України - 07.07.2018 року. Більш того, у даній справі відносно відповідача вже прийняті рішення про примусове повернення та примусове видворення, тобто, відповідач підлягає примусовому видворенню, а метою затримання є забезпечення такого видворення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 244, 245, 250, 271, 289, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 22.04.2021 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: О.А. Шевчук