П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 947/38691/20
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Стас Л.В..
суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 ( далі - Позивач) звернувся до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( далі - Відповідач), в якому позивач просив:
визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року;
визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року;
визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 20.03.2017 року у виконавчому провадженні №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року;
визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.11.2017 року у виконавчому провадженні №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року;
визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2017 року у виконавчому провадженні №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року;
зобов'язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видалити усі відомості стосовно виконавчого провадження №53604123 з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 510 грн. із Автоматизованої системи виконавчого провадження.
В обгрунтування позову постався на те, що державним виконавцем Голосіївським РВДВС міста Київ ГТУЮ було порушено п.1 ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки він виконував скасоване судове рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року.
Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року.
Визнано протиправною та скасовано постанову про арешт майна боржника від 20.03.2017 року у виконавчому провадженні №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року.
Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.11.2017 року у виконавчому провадженні №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року.
Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2017 року у виконавчому провадженні №53604123 від 20.03.2017 року з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позову, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. Доводи апелянта полягають в тому, що в оскаржуваному рішенні суд звужено витлумачив норми Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження. Дійсно, у ії.
7 Розділу II цього положення зазначено, що внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі і виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова. Разом з тим, на думку апелянта, це положення слід тлумачити у системному зв'язку із поняттям «виконавчий документ». У відповідності до ст. З Закону Україні «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження), підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів. Аналіз цих положень із урахуванням правової природи виконавчого провадження свідчить про те, що виконаними можуть бути лише ті рішення, які мають юридичну силу і не є скасованими. Виконання скасованого рішення суперечить природі виконавчого провадження, а скасоване рішення не може бути виконавчим документом.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2016 року УПП в м. Києві складено постанову №062460 щодо ОСОБА_1 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2017 року по справі №752/19377/16-а постанова №062460 від 15.11.2016 року - скасована.
Постанова суду набрала законної сили 06.02.2017 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.
20.03.2017 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження (Ідентифікатор доступу 661А9Г07ББВ0, адреса для ознайомлення та онлайн-оплати: https://asvpweb.minjust.gov.ua/) щодо стягнення 510,00 грн. за постановою УПП в м. Києві №062460 від 15.11.2016 року.
20.03.2017 року державним виконавцем винесено Постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 51,00 грн.
20.03.2017 року державним виконавцем винесено Постанову про арешт майна боржника.
06.06.2017 року державним виконавцем винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (у зв'язку із неможливістю виконання).
06.11.2017 року державним виконавцем винесено Постанову про скасування процесуального документа, якою скасовано Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2017 року.
06.11.2017 року державним виконавцем винесено Постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 154,00 грн.
06.11.2017 року державним виконавцем винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що боржником борг відповідно до виконавчого документа, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій сплачені в повному обсязі. Також припинено чинність арешту майна боржника, застосованого Постановою від 20.03.2017 року.
15.07.2020 року за вих. №53604123 на адресу представника позивача (адвоката Гловюк І.В.) надійшов лист від Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції яким повідомлено, що відповідно перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 15.07.2020 року виконавчі документи відносно ОСОБА_1 до відділу не надходили та на виконанні не перебувають.
14.08.2020 року за вих. №53604123 надійшов на адресу представника позивача (адвоката Гловюк І.В.) надійшов лист якому повідомлено, що боржником, відповідно до виконавчого документа, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій сплачені в повному обсязі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов щодо скасування оскаржуваних постанов державного виконавця, виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 20.03.2017 року, тобто через 41 день після того, як постанова Голосіївського районного суду м. Києва по справі №752/19377/16-а про скасування постанови УПП в м. Києві №062460 набрала законної сили. Водночас, відмовляючи в частині позовних вимог щодо зобов'язання Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видалити усі відомості стосовно виконавчого провадження №53604123 з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 510 грн. із Автоматизованої системи виконавчого провадження, суд зазначив, що це не передбачено чинним законодавством України.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду з таких підстав.
Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 р. за № 1126/29256) затверджено “Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження”.
Розділ ІІ. Реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції
7.Внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова.
X. Єдиний реєстр боржників
7. У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.
Аналіз даної норми, на думку суду першої інстанції, дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в зобов'язанні видалити усі відомості із Автоматизованої системи виконавчого провадження, оскільки це не передбачено чинним законодавством України.
Стосовно цього колегія суддів зазначає про таке.
Дійсно, у 7 Розділу II цього положення зазначено, що внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі і виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова.
Разом з тим, це положення слід тлумачити у системному зв'язку із поняттям «виконавчий документ». У відповідності до ст. З Закону Україні «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження), підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачений законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних
справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальний провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі
відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані ні примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що аналіз цих положень із урахуванням правової природи виконавчого провадження, свідчить про те, що виконаними можуть бути лише ті рішення, які мають юридичну силу і не є скасованими. Виконання скасованого рішення суперечить природі виконавчого провадження, а скасоване рішення не може бути виконавчим документом.
Таким чином, Постанова УПП №062460 від 15.11.2016 року про накладення на позивача адміністративного стягнення не мала властивостей виконавчого документу, оскільки на час дії виконання була скасована рішенням суду.
Отже, зважаючи на те, що йдеться про видалення відомостей відносно документів, які по своїй не є виконавчими документами, то ця дія не підпадає під заборону п. 7 Розділу II Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження. Позивач взагалі не повинен був бути зазначений в автоматизованій системі виконавчого провадження як боржник.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи в частині позовних вимог. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати в частині.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст.308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видалити усі відомості стосовно виконавчого провадження №53604123 з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 510 грн. із Автоматизованої системи виконавчого провадження - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.
Зобов'язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видалити усі відомості стосовно виконавчого провадження №53604123 з примусового виконання постанови УПП №062460 від 15.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 510 грн. із Автоматизованої системи виконавчого провадження.
В іншій частині Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( 033022 м. Київ, вул. Ломоносова 22/15 Код ЄДРПОУ 34999976) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 2 126 грн. ( дві тисячі сто двадцять шість ) грн. 20 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 22 квітня 2021р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.