П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8675/20
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Димерлія О.О. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (суддя Іванов Е.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 23.12.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нерубайська сільська рада, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,-
08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Біляївського міськрайонного відділу ДВС ПМУМЮ (м. Одеса), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закриття виконавчого провадження від 27.02.2020 року ВП №60652654.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у задоволенні цього позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування поданої скарги позивачем зазначено, що поза увагою суду першої інстанції залишилися:
- приписи частини четвертої статті 159 КАС України, які передбачають, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову;
- поданні е-поштою додаткові пояснення від 14.11.2020 року, а саме долучені до справи рішення Одеського окружного адміністративного суду справа №420/6192/19 від 27 жовтня 2020 року, котрим визнано протиправним та скасовано рішення Нерубайської сільської ради №655-VII від 04.06.2019 року, що є доказом протиправності оспорюваної у даній справі постанови від 27.02.2020 року про закінчення виконавчого провадження №60652654;
- що відповідач не надав суду жодних доказів, на підставі яких винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60652654 від 27.02.2020 року (відсутній відзив).
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Судом першої інстанції справа була розглянута в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 січня 2019 року набрало законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №420/5228/18, яким визнано протиправним та скасовано рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №496-VII від 26.06.2018 року в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов'язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області вирішити питання про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1 гектари на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.
Постановою держвиконавця Біляївського міськрайонного відділу ДВС від 20.11.2019 року ВП №60652654 відкрито виконавче провадження про виконання виконавчого листа №420/5228/18, виданого 30.01.2019 року, боржником у якому є Нерубайська сільська рада, а стягувачем - ОСОБА_1 (а.с. 94).
Листом від 06.02.2020 року №02-17-136 Нерубайська сільська рада повідомила відділ ДВС про прийняття 04 червня 2019 року рішення на виконання рішення суду по справі №420/5228/18, на підтвердження чого боржником було додано копію рішення сільради від 04.06.2019 року №655-VІІ (а.с. 98, 95).
27.02.2020 року держвиконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №60652654 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 100).
Вважаючи дану постанову держвиконавця Біляївського міськрайонного відділу ДВС про закриття виконавчого провадження протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про належне виконання боржником - Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області вимог виконавчого листа по справі 420/5228/18, виданого 30.01.2019 року, з підстав якого було відкрито виконавче провадження №60652654, а тому вважав, що відповідач правомірно закрив таке виконавче провадження.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України суд при вирішенні справи має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - «рішення») - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 49 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини, з наведених підстав виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження (частина друга статті 49 Закону №1404-VIII).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №420/5228/18 зобов'язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області вирішити питання про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 га на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.
На виконання зазначеного рішення сільрадою було розглянуто клопотання боржника та прийнято рішення від 04.06.2019 року №655-VІІ, яким відмовлено у виділенні земельної ділянки, у зв'язку з не відповідністю графічного зображення розташування земельної ділянки генеральному плану с. Нерубайське Біляївського району Одеської області (а.с. 5, 95, 99).
З цього приводу колегія суддів звертає увагу апелянта/позивача, що повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, зокрема частиною третю статті 123 якого встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Враховуючи, що Нерубайською сільською радою у відповідності до наведеної норми прийнято відповідне рішення на виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сільрада виконала зобов'язання щодо вирішення питання про виділення ОСОБА_1 (покладені на неї виконавчим листом по справі №420/5228/18).
Водночас, у даній справі, позивачем не було доведено протиправності постанови про закриття виконавчого провадження від 27.02.2020 року ВП №60652654, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутності підстав для її скасування та задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні норм прав.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року по справі №420/6192/19, яким визнано протиправним та скасовано рішення Нерубайської сільської ради №655-VII від 04.06.2019 року, оскільки зазначене рішення суду набрало законної сили згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду 15 лютого 2021 року, тобто після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення суду першої інстанції, що унеможливлює його врахування судом першої інстанції.
Водночас, уважно проаналізувавши зміст рішення та постанови судів 1-ї та 2-ї інстанцій по справі №420/6192/19 колегія суддів звертає увагу апелянта/позивача на те, у цій справі судами була встановлена протиправність рішення Нерубайської сільської ради №655-VII від 04.06.2019 року щодо недотримання норм земельного законодавства, а ні невиконання рішення суду у справі №420/5228/18.
Підсумовуючи вище викладені обставини у справі колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 272, 287, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя О.О.Димерлій
Суддя Ю.В.Осіпов