П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 947/23875/20
Головуючий в 1 інстанції: Бескровний Я.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кравця О.О.
судді -Зуєвої Л.Є.
судді - за участю секретаряКоваля М.П. Юрчак М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 грудня 2020 року по справі № 947/23875/20 прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Бескровного Я.В. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Гузенка Дениса Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
22.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Гузенка Дениса Миколайовича, просила визнати дії інспектора взводу №7 роти ТОР Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Гузенка Дениса Миколайовича щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксовсане не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №620929 від 13.08.2020р. протиправним
Скасувати постанову серії ДПО 18 №620929 від 13.08.2020р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксовсане не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №620929 від 13.08.2020р. та закрити провадження у справі.
Стягнути на її користь судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28 грудня 2020 року адміністративний позов був задоволений частково, була скасована постанова серії ДПО 18 №620929 від 13.08.2020р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122 ч.2 КУпАП України та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Не погоджуючись з рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28 грудня 2020 року, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просило його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що в порушення ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення позивачем.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення від 13 серпня 2020 року серії ДПО №620929 посилань на будь-який технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- та (або)відеозапис фіксації правопорушення, такій доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення позивачем не може вважатися належним та допустимим».
Вважають дане твердження суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне:
згідно постанови серії ДПО18 № 620929 від 13.08.20, відеозаписів наданих листом КУ «Центр-077» № 01.0-05/705 від 28.08.20, паспортних даних роботи світлофорів на перехресті вул. Варненська та А/с. Філатова наданих листом КУ «СМЕП» ОМР № 01-07/261 від 25.08.20, фото- та відеозаписів з місця вчинення правопорушення (здійснених службовим відеореєстратором поліцейських), - 13.08.20 приблизно о 07 год. 48 хв. під час патрулювання поліцейськими було помічено та зафіксовано засобами відеозйомки (файл « 3. відеозапис правопорушення зі службового відеореєстратора авто» час запису з 00 хв. 00 сек. по 00 хв. 06 сек.) як громадянка ОСОБА_1 керуючи автомобілем Mercedes-Benz н/з НОМЕР_1 рухалася по вул. Філатова від площі Толбухіна та на перехресті з вул. Варненська (в районі буд. № 1а, вул. Варненська) здійснила проїзд цього перехрестя (поворот ліворуч) на заборонений сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR закріплений в патрульному автомобілі знаходиться на балансі УПП в Одеській області ДПП, є державною власністю, та призначений для забезпечення дотримання громадянами правил дорожнього руху.
Наданий стороною відповідача відеозапис з відеореєстратора Xiaomi Yi Car DVR відображає обставини описані в оскаржуваній постанові. На відеозаписі зафіксовано дату час, місце правопорушення, автомобіль позивача, світлофор з зображенням забороненого (червоного) сигналу. Відеозапис правопорушення не має ознаків монтажу та вівся безперервно, від моменту вчинення правопорушення до зупинки автомобіля.
01.04.2021 до апеляційного суду надійшов відзив позивача , в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та вирішити питання щодо розподілу судових витрат, визначивши, що стягненню на її користь підлягає сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн.
III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.04.2021 року.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, але до судового засідання не з'явилися, представником відповідача було подано письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження а тому в порядку ч.4 ст.229 КАС України , у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що 13.08.2020р. відносно ОСОБА_1 інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Гузенком Д.М. було прийнято постанову ДПО 18 №620929 про притягнення до адміністративної відповідальності, за те, що вона керуючи ам Мерседес Бенц дн НОМЕР_1 в м.Одесі по вул.Варненська,1А здійснила проїзд на заборонений сигнал світлофору, а саме червоний, чим порушила п.8.7.3 е ПДР, за що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП з накладенням штрафу 425 грн.
Факт порушення водієм автомобіля ам Мерседес Бенц дн НОМЕР_1 в м.Одесі п.8.7.3 «е» ПДР зафіксований відеозаписом, однак у постанові ДПО 18 №620929 відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис .
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ та ОЦІНКА СУДУ:
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення( надалі - КУпАП) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП ,органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 Кодексу.
Частиною 2 названої статті Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Частинами 4 та 5 названої статті Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 268 КУАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ст. 277 КУпАП ,справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 422, частиною першою статті 44, статтями 441, 1061, 1062, 162, 17210 - 17220, 173, 1731, 1732, 178,185, частиною першою статті 1853, статтями 1857, 18510, 18822, 203 - 2061, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 1851, 2127 - 21220 - у триденний строк, статтями 461, 51, 1669, 176 і 18834 - у п'ятиденний строк, статтями 101 - 103 цього Кодексу - у семиденний строк.
Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення мають враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст.393 КУпАП , орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р.(далі -ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.8.7.3 ПДР Сигнали світлофора мають такі значення, п. «е» - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р.( далі - Інструкція № 1395), поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Апеляційний суд звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення та щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу, що приписами ч.3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи, у постанови серії ДПО 18 №620929 від 13.08.2021 року відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, яким зафіксований факт правопорушення водієм автомобіля ам Мерседес Бенц дн НОМЕР_1 в м.Одесі порушення п.8.7.3 «е» ПДР.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, зокрема статті 74 КАС України, номер з наданого відеозапису та постанови про накладення адміністративного стягнення не співпадає, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та не береться судом до уваги як доказ, одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду від 11 грудня 2019 року по справі №761/41786/16-а.
Відповідно до приписів ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини ,на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд вважає, що відповідачем недоведено законність та обґрунтованість винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення серії ДПО 18 №620929 від 13.08.2021 року за ч.2 ст.122 КУпАП, та законність дій щодо її складення.
Відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо скоєння правопорушення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
А тому апеляційний суд відхиляє доводи скаржника та вважає їх безпідставними, не обґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству.
Таким чином, враховуючи принципом верховенства права, презумпцію правомірності дій фізичної особи ,правову позицію Верховного Суду, практику ЄСПЛ, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови , серії ДПО 18 №620929 від 13.08.2021 року за ч.2 ст.122 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та вважає , що органи та службові особи поліції , які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Однак. Апеляційний суд зауважує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме сплати судового збору при поданні позову у розмірі 420,40 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за подання позовної заяви до Київського районного суду м.Одеси позивач сплатила судовий збір у розмірі 420,40грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1810315321.1 від 21.08.2020р.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, у відповідності до вимог п. 7 ст. 139 КАСУ.
Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАСУ при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки, рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28 грудня 2020 року була задоволена одна з двох позовних вимог , апеляційний суд доходить до висновку , що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції підлягають стягненню у розмірі суми: (420,40 /2 грн.) = 210,20 грн.
(2) Висновки апеляційного суду:
Суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до частково неправильного вирішення справи, та про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарг та зміни рішення суду 1-ої інстанції.
Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. 3, 6, 7,139,229,242, 271,272, 286,308, 309, 310,ст.315, 317, 321,322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково , рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 грудня 2020 року - змінити, додавши до резолютивної частини рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 грудня 2020 року після третього абзацу резолютивної частини наступне речення :
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (65114, м.Одеси, вул. Ак.Корольова, 5,) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 210,20 грн.»
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає .
Повне рішення складене та підписане 21.04.2021 року
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.