12 квітня 2021 р.Справа № 520/13332/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Морок А.С.) від 26.11.2020 року по справі № 520/13332/2020
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2020/001643/2 від 27.08.2020;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2020/00441 від 27.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Держмитслужби є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року по справі № 520/13332/2020 позовні вимоги задоволено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2020 до відділу митного оформлення Слобожанської митниці Держмитслужби, особою уповноваженою на декларування Колодуб О.С. подано до митного контролю та митного оформлення електронну митну декларацію № UA807200/2020/0012721 з товаром: Легковий автомобіль марки "MERCEDES-BENZ", модель "В200" - 1 шт., що був у використанні для використання по дорогах загального користування, призначений для перевезення пасажирів. Тип двигуна - бензиновий (додатково встановлено газ), з робочим об'ємом циліндрів двигуна - 1991 куб. см., ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , nom. 115 кВт, номер двигуна - немає даних, тип кузова-універсал, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, колісна формула - 4x2, колір - жовтий, екологічний клас євро-6.
У вказаній митній декларації митна вартість транспортного засобу позивача визначена за основним методом на підставі рахунку-фактури від 11.08.2020 № 14/2020 та заявлена у розмірі 3300 EUR.
Разом із митною декларацією № UA807200/2020/0012721 до Слобожанської митниці Держмитслужби надано: рахунок-фактура (інвойс) № 14/2020 від 11.08.2020; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.08.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.10.2014; договір про надання послуг митного брокера від 17.08.2020; заяву декларанта щодо не включення в реєстр радіоелектронних засобів від 21.08.2020; висновок щодо походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 23.10.2014; довіреність № НОН 319207 від 28.07.2020; розшифровка VIN коду від 17.08.2020; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів від 17.08.2020; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 27.02.1997; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 21.08.2020.
27.08.2020 Слобожанською митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001643/2 від 27.08.2020. У вказаному рішенні відповідачем зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації направлено електронним повідомленням. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом мити у вартість товару № 1 не може бути визнано: не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів також в рамках проведення процедури консультації між митницею та декларантом з метою обміном наявною у кожного з них інформації та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митниці, у відповідності до вимог на підставі вимог ст. 54, 55, 58-63, 368 та розділу XII Митного кодексу України; інформовано, що у митниці відсутні на сьогоднішній день підстави для прийняття митної вартості, визначеної позивачем за ціною угоди з наступних підстав: згідно електронного повідомлення, яке було відправлено митницею ОСОБА_1 , запропоновано надати інформацію, зокрема: копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціону, рахунки збору за аукціон інше, інформацію щодо комплектності та комплектації), пояснення по формі сплати за т/з і документальне підтвердження сплати, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На підставі вимог ст. ст. 54, 55, 58-65 та розділу ХІІ Митного кодексу України 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом відсутня інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо виплати комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки України. Наявна у митному органі інформація: оцінка по висновок судового експерта № 480В. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: направлено електронним повідомленням. Обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування: коригування митної вартості здійснено у відповідності до ст. 54 Митного кодексу Укрити та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України № 689 від 11.09.2015 з проведенням в разі необхідності коригуванням, передбаченим у главі 9 МКУ - тов. № 1 - 5652,50 евро.
Також, 27.08.2020 Слобожанською митницею Держмитслужби складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2020/00441. Причиною такої відмови зазначено неможливість здійснення митного оформлення товарів, у зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001643/2 від 27.08.2020.
Не погодившись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що прийняті Слобожанською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2020/001643/2 від 27.08.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2020/00441 від 27.08.2020 є протиправними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Згідно із ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з частини першої якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Орган доходів і зборів має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).
Нормами ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Колегія суддів зазначає, що разом з митною декларацією уповноваженою особою позивача було надано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 14/2020 від 11.08.2020; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.08.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.10.2014; договір про надання послуг митного брокера від 17.08.2020; заяву декларанта щодо не включення в реєстр радіоелектронних засобів від 21.08.2020; висновок щодо походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 23.10.2014; довіреність № НОН 319207 від 28.07.2020; розшифровка VIN коду від 17.08.2020; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів від 17.08.2020; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 27.02.1997; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 21.08.2020.
З аналізу змісту вказаних документів, які за назвою і змістом відповідають вимогам пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 53 МК України, колегія суддів вбачає, що такі в своїй сукупності надавали можливість відповідачу встановити дійсну митну товару за ціною договору.
В свою чергу, зі змісту спірного митного органу вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано, оскільки надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення.
Також апелянт вказує, що всупереч вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України, разом з ЕМД № UA807200/2020/012721 від 21.08.2020 р. декларантом не було надано до митниці договору купівлі-продажу або документу, який його замінює.
Вказані доводи апелянта є безпідставними, оскільки разом з МД, уповноваженою особою декларанта надавався рахунок-фактура (інвойс) № 14/2020 від 11.08.2020 р., тобто документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, тобто фактично є документом, що замінює договір купівлі-продажу.
Що стосується посилання відповідача на те, що до митного контролю та митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості декларантом наданий без відповідного перекладу рахунок № 14/2020 від 11.08.2020 на загальну суму 3300,00 ЄВРО, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються контролюючому органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Контролюючі органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
З матеріалів справи не встановлено, що митний орган вимагав у декларанта переклад українською мовою документів, а тому цей довід апелянта є безпідставним.
Що стосується посилання апелянта на те, що декларантом не було надано до митниці жодного банківського або іншого платіжного документу, що стосується ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом « 3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару, колегія суддів зазначає, що під реквізитами документу за кодом « 3001» розуміється «Банківський платіжний документ, що стосується товару» та такий документ дійсно не надався разом ЕМД. В свою чергу, декларантом надався документ за кодом « 3002», під яким розуміється «Платіжний документ, що підтверджує вартість товару» і згідно цього документа (переклад наданий на вимогу суду апеляційної інстанції), вартість товару (придбаного автомобіля) складає 3300 Євро, дата оплати - 13.08.2020 р.
Що стосується доводів про те, що декларантом надано платіжне доручення на суму 3300 EUR, однак із даного платіжного доручення неможливо встановити, що оплата була здійснена саме позивачем у рамках рахунку від 11.08.2020 № 14/2020, а тому це платіжне доручення не може бути прийняте митницею, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість транспортного засобу, колегія суддів зазначає, що дійсно в цьому платіжному документів не зазначено номера рахунка-фактури. В той же час, у вказаних документах значить один і той же товар (автомобіль марки Mercedes Benz, VIN НОМЕР_1 ), що в повній мірі дає можливість ідентифікувати факт оплати за цей автомобіль.
Щодо посилання митного органу на те, що у рахунку № 14/2020 від 11.08.2020 зазначено, що покупець зобов'язується негайно вивезти придбаний транспортний засіб з Федеративної Республіки Німеччина, що є свідченням того, що придбання ТЗ було здійснено у ФРН, але надані позивачем документи не містять інформації про комерційні умови продажу товару та спосіб розрахунку за товар, отже, подальше транспортування придбаного товару до місця ввезення на митну територію України здійснювалось за рахунок покупця, колегія суддів зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо того, що позивачем були понесені витрати на транспортування, ненадання таких документів не можу бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
На підтвердження факту страхування ТЗ позивачем надалося підтвердження страхового полісу № AY 3KQU5/
Що стосується посилання апелянта на те, що декларантом був наданий висновок судового експерта № 480В «По визначенню ринкової вартості автомобіля» від 27.08.2020, відповідно до якого «Ринкова вартість автомобіля MERCEDES BENZ В200 NATURAL GAS, VIN код НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 23.10.2014 року, ввезеного на митну територію України з Німеччини, для митного оформлення, складає: 182469,48 гривень, за курсом НБУ на 27.08.2020 року (32,2812 за 1 EUR) - 5652. 50 EUR, а 27.08.2020 декларантом був надісланий лист наступного змісту «На теперішній час надати додаткові документи немає можливості. Прошу видати рішення про коригування митної вартості товарів з урахуванням висновку судового експерта №480В від 27.08.2020 по МД MUA807200/2020/012721 від 21.08.2020 на рівні визначеному митним органом.», колегія суддів зазначає, що митним органом до суду цього висновку надано не було. Крім того, зі змісту цих доводів вбачається, що висновок судового експерта №480В від 27.08.2020 р. наданий по МД UA807200/2020/012721 від 21.08.2020 р., в той час як імпортований позивачем автомобіль надався до митного оформлення на підставі МД UA807200/2020/013042 від 21.08.2020 р.
Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. в справі № 809/1884/16.
Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.
Вказане свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.
Під час судового розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу на Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року по справі № 520/13332/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 22.04.2021 року