12 квітня 2021 р.Справа № 520/5504/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сліденко А.В.) від 07.07.2020 року по справі № 520/5504/2020
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом від 04.04.2020 р.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації про запит на інформацію;
- зобов'язати відповідача розглянути запит від 04.04.2020 р. про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Балаклея вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 17 грн. на користь позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області із запитом на отримання публічної інформації, проте у визначений законом строк відповіді надано не було. Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим за умов неправильного застосування норм матеріального права, таким, що прийняте без повного і всебічного з'ясування всіх обставин в справі, на підставі висновків, що суперечать дійсним обставинам справи.
Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненадання публічної інформації за запитом позивача. Позивача, на підтвердження факту наявності протиправної бездіяльності посилається на те, що відповідачем не надано доказів направлення відповіді на адресу позивача та зазначив, що створення відповіді та не направлення відповіді не є тотожним поняттям. Крім того, апелянт вважає, що право особина доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на її своєчасне отримання. В зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, є безпідставними.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивачем до Виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області надіслано запит на отримання публічної інформації від 04.04.2020 року, в якому заявник просив надати інформацію про наявність на території м.Балаклія вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідь просив надіслати за адресою: 84511, Донецька область, м.Бахмут, вул. Садова, 119.
Вказаний запит отриманий відповідачем 09.04.2020 р., що підтверджується штампом про одержання кореспонденції Виконавчого комітету Ізюмської міської ради.
Листом від 14.04.2020р. за №02-18/675 відповідач відмовив запитувачу у наданні інформації у зв'язку із її відсутністю в органу місцевого самоврядування, оскільки інвентаризація земель не проводилася.
Оскільки у визначений законодавством термін відповіді отримано не було, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запит на отримання публічної інформації відповідачем розглянуто, відповідь надана в порядку та в строки, визначені законодавством, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону України "Про інформацію").
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації",публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані:1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації"запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації"розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Як вбачається з матеріалів справи, запит позивача на отримання публічної інформації відповідачем отриманий 09.04.2020 року та листом від 14.04.2020р. за №02-18/675 надано відповідь, що також підтверджується Журналом реєстрації поштових відправлень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем відповідь на запит позивача надана своєчасно.
При цьому, позивачем в апеляційній скарзі не заперечується отримання вказаної відповіді. Посилання позивача на факт надіслання відповідачем відповіді вже після відкриття провадження у справі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаної обставини не надано та матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на висновки викладені в рішеннях Черкаського окружного адміністративного суду, Кіровоградського окружного адміністративного суду, Сумського окружного адміністративного суду, Чернігівського окружного адміністративного суду, Другого апеляційного адміністративного суду, П'ятого апеляційного адміністративного суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій, які є предметом оскарження.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року по справі №520/5504/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 22.04.2021 року