про залишення позовної заяви без руху
20 квітня 2021 року м. Київ № 320/4551/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код 20591492) щодо невиплати допомоги при народженні дитини (доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ), з дати її припинення по дату її поновлення;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код 20591492) виплатити ОСОБА_1 всю заборгованість по сплаті допомоги при народженні дитини (доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за весь період, починаючи з дати її припинення по дату її поновлення, на рахунок ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ), відкритий раніше в АТ «Ощадбанк»;
- звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАСУ.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Проте, наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
У силу положень частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, позивачкою всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не було долучено до матеріалів справи доказів сплати судового збору за звернення з даною позовною заявою.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року становить 2270 грн.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (зобов'язати вчинити дії) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Як вбачається з позовної заяви, позивачкою заявлено одну вимогу немайнового характеру (з урахуванням похідної).
Отже, ставка судового збору за звернення до адміністративного суду з даним позовом становить 908,00 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 грн.).
Однак, як вбачається із прохальної частини позову, позивачка просить суд звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Так, відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку.
Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.
У клопотанні сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.
Разом з цим, при вирішенні питання про звільнення позивача від сплати судового збору судом встановлено, що позивачем не зазначено, за яким пунктом частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" позивачка вважає наявними підставами відстрочення сплати судового збору та не надано достатніх доказів на підтвердження майнового стану, зокрема, доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік або вона є одинокою матір'ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років чи є членом малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї.
Таким чином, для вирішення питання про відстрочення позивачці сплати судового збору необхідно надати до суду обґрунтоване клопотання про відстрочення від сплати судового збору із наведенням обставин, які свідчать про незадовільне (скрутне) матеріальне становище позивача, та надати суду відповідні докази (доказів відсутності у позивачки жодних доходів та/або перебування на її утриманні малолітніх дітей, наявності у неї статусу одинокої матері, статусу члена багатодітної сім'ї тощо).
Також, згідно із п.п. 5, 6 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Протиріч зазначеним нормам, позивачкою не додано до позовної заяви доказів перебування на обліку відповідача, звернення до нього з проханням здійснити нарахування та виплату допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення (відповіді) органу соціального захисту населення з приводу цього питання, яке мало бути підставою для здійснення нарахування та виплати зазначеної соціальної допомоги або відмови у такому, та доказів наявності нарахованого, але не виплаченого боргу.
Крім того, суд звертає увагу, що у поданій заяві позивачка просить зобов'язати орган соціального захисту виплатити всю заборгованість по сплаті допомоги при народженні дитини, а саме - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дати припинення по дату її поновлення. Також, у позовній заяві вона зазначає, що виплату такої допомоги було припинено у листопаді 2014 року у зв'язку з набранням чинності Постановою КМУ від 07.11.2014 №595, якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.
З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що позивачка та її малолітня донька мають статус внутрішньо переміщених осіб з 30.07.2018 та саме в цей час вона зверталась до відповідача з приводу виплати їй боргу по соціальній допомозі, в той час, як до суду позивачка звернулась лише 16.04.2021, тобто після спливу шести років з моменту виникнення права на одержання соціальної допомоги та майже трьох років з моменту звернення до відповідача.
Відповідно до положень ч.1 ст. 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як убачається з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зауважує, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Строк позовної давності у даному випадку обчислюється по кожному місяцю, за яким має нараховуватися така соціальна допомоги, окремо. Право на позов відносно соціальних виплат виникає щомісяця, а позовна давність обчислюється з того місяця, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Вказаний підхід повністю кореспондується із позицією Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 17.02.2010 по справі № 6-911св09.
Судова практика також сформувала правило - якщо соціальні виплати виплачувалися у неповному розмірі, то вважається, що громадяни дізналися про порушення своїх прав після отримання неповних сум виплат. Тому, позивачці необхідно вказати в якому місяці та якого року вона одержала соціальні виплати у меншому розмірі.
При цьому, суд звертає увагу, що процесуальний Закон не дає визначення терміну "поважні причини". Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим". Поновлення процесуальних строків на оскарження рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють особі вчасно реалізувати право на судовий захист.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 звернулась до суду з порушенням, визначеного законом строку позовної давності без обґрунтувань у позовній заяві причин його пропуску та підстав для поновлення за відсутності яких-небудь доказів на підтвердження наведених обставин. Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачці слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачці своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом надання суду наступних доказів:
- сплати судового збору у розмірі 908 грн. або обґрунтованого клопотання з доказами, що підтверджують скрутне матеріальне становище позивачки та/або наявність у неї статусів одинокої матері, статусу члена багатодітної сім'ї тощо;
- перебування позивачки на обліку відповідача;
- звернення до відповідача з заявою про нарахування та виплату соціальної допомоги при народження дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- рішення (відповіді) органу соціального захисту населення щодо звернення позивачки з приводу нарахування та виплати соціальної допомоги;
- наявності нарахованого, але не виплаченого боргу з соціальної допомоги при народженні дитини;
- обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з зазначенням причин пропуску встановленого шестимісячного строку, з наданням відповідних доказів на підтвердження цього та з зазначенням часу коли позивачці були припинені соціальні виплати.
Також, суд наголошує, що положеннями п.5 ч.5 ст.160 КАС України встановлено, що при зверненні до суду позивач зобов'язаний викласти обставини заявленого позову з посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину. Вказана стаття кореспондується з ч.1 ст.77 КАС України, в якій передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Також суд звертає увагу заявниці, що витребування доказів судом за клопотанням учасника справи є правом, а не обов'язком суду і реалізація цього права поставлена в безпосередню залежність від виконання учасником покладеного на нього обов'язку довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у спорі.
Механізм та порядок витребування доказів у справи визначено ст.80 КАСУ. Так, положеннями вказаної статті передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Як слідує із змісту клопотання останнє не відповідає вимогам ст.80 КАСУ в частині зазначення заходів, які вживалися заявницею для їх самостійного одержання та неможливості отримання доказів з об'єктивних причин.
Відтак, дослідивши клопотання про витребування доказів у сукупності з представленими аргументами, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 80, 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України, суд -
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору та витребування доказів, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачці, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лисенко В.І.