Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 квітня 2021 р. Справа№200/2800/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258; 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи в ПКО "ФАРКО" з 20.01.1992, в МП "Прораб" з 01.07.1992 по 02.08.1993 і в АП "Донецький обласний виробничий рибкомбінат" з 04.06.1996 по 08.04.1997 та зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи в ПКО "ФАРКО" з 20.01.1992, в МП "Прораб" з 01.07.1992 по 02.08.1993 і в АП "Донецький обласний виробничий рибкомбінат" з 04.06.1996 по 08.04.1997.
В обґрунтування позову посилається на те, що 09.10.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, проте відповідачем вказана заява була розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і у призначенні пенсії відмовлено з посиланням на те, що право виходу на пенсію він набуде після досягнення 63 років або при наявності стажу не менше 26 років.
Вважає, що наявність у трудовій книжці частини запису, коректність якого у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників ставиться під сумнів відповідачем, не може мати наслідком виключення періоду роботи при зарахуванні страхового стажу, а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії є неправомірними і такими, що порушують його конституційні права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що 09.10.2020 ОСОБА_1 звернувся з особистою заявою про розрахунок трудового стажу і надав до заяви копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України від 13.02.2019 № 4006/05, трудової книжки від 23.08.1973 НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу від 26.12.1981 НОМЕР_3 , свідоцтва про народження від 13.02.1959 НОМЕР_4 . У зв'язку з тим, що позивач з офіційною заявою встановленого зразка до Управління не звертався і нотаріально посвідчені копії документів не надавав, його звернення було розглянуто у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» і за результатами розгляду надано відповідну відповідь. Враховуючи зазначене, вважає, що дії Управління є правомірними і просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
09.10.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив зробити розрахунок трудового стажу для нарахування пенсії. До заяви додано копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України від 13.02.2019 № 4006/05, трудової книжки від 23.08.1973 НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу від 26.12.1981 НОМЕР_3 , свідоцтва про народження від 13.02.1959 НОМЕР_4 (а.с. 23-30).
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь від 27.10.2020 № 0567-02-8/10687, в якій роз'яснено, що згідно чинного законодавства позивач набуде право виходу на пенсію після досягнення 63 років або при наявності стажу не менше 26 років у зв'язку з тим, що записи у його трудовій книжці мають певні недоліки, а відтак періоди роботи в ПКО "ФАРКО" з 20.01.1992, в МП "Прораб" з 01.07.1992 по 02.08.1993 і в АП "Донецький обласний виробничий рибкомбінат" з 04.06.1996 по 08.04.1997 не зараховано до загального страхового стажу.
Рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком відповідачем не приймалось. Зазначена обставина не є спірною між сторонами.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України)".
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.
Відповідно до п. 1.7 Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно пункту 4.1 цього Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядком 22-1 встановлено зразок заяви для призначення пенсії (Додаток 3), при цьому погоджується з тією обставиною, що у разі відмови органу Пенсійного фонду у прийнятті документів для розгляду, зокрема питання про призначення пенсії за віком, особа, яка претендує на призначення такої пенсії, має право подати письмову заяву у довільній формі із зазначенням інформації, визначеної у заяві встановленого зразка, та з викладенням прохання саме про призначення відповідної пенсії і додаванням передбачених Порядком документів. Такі документи можуть бути подані до органу Пенсійного фонду як особисто, так і засобами поштового або електронного зв'язку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач 09.10.2020 подав до відповідача заяву у письмовому вигляді довільної форми і змісту, в якій міститься прохання про здійснення розрахунку, а не призначення, як того вимагають приписи вищенаведених законодавчих актів, трудового стажу для обчислення пенсії.
При цьому суд не приймає посилання у позовній заяві на обставину звернення позивача 09.10.2020 до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки воно не відповідає встановленим у справі обставинам і змісту вказаної заяви.
Судом встановлено, що позивач до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії встановленого зразка або складеною у довільній формі із зазначенням інформації, визначеної у заяві встановленого зразка, та з викладенням прохання саме про призначення відповідної пенсії і додаванням передбачених Порядком документів, не звертався.
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено доводами як позовної заяви, так і відзиву на позовну заяву, відповідачем на звернення позивача від 09.10.2020 надано відповідь згідно Закону України «Про звернення громадян», оформлену листом від 27.10.2020 № 0567-02-8/10687, яка розцінена позивачем як відмова у призначенні пенсії і у зарахуванні певних періодів роботи до загального трудового стажу.
Разом з тим, з аналізу вказаної відповіді судом встановлено, що вона містить посилання на норми законодавства, які визначать загальний порядок виникнення права на пенсію. Відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії, прийняття якого передбачено приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не приймалось та жодних дій щодо такої відмови не вчинялось.
Роз'яснення відповідача, викладене у листі від 27.10.2020 № 0567-02-8/10687, за своєю суттю не є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, який тягне за собою спричинення будь-яких правових наслідків для позивача. При цьому, як вже неодноразово зазначалось судом, воно надане за результатом розгляду заяви позивача від 09.10.2020 щодо надання розрахунку трудового стажу для обчислення пенсії, а не щодо її призначення.
Наявність у зазначеному листі відповідача висловлювань щодо незарахування певних періодів роботи позивача до його загального трудового стажу, на переконання суду, не можуть впливати на наявність або відсутність у позивача права на пенсію без прийняття суб'єктом владних повноважень, яким є відповідач, передбаченого законом рішення, зокрема про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного трудового стажу в результаті незарахування певних періодів роботи до страхового стажу особи, що у встановленому законом порядку звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
Натомість позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо розгляду його заяви від 09.10.2020 саме у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та бездіяльність щодо неприйняття рішення, визначеного діючим законодавством, по суті заяви. Однак за результатами розгляду справи судом навпаки встановлено недотримання позивачем порядку звернення та надання документів з питання призначення пенсії до органу Пенсійного фонду.
Суд ще раз зауважує, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцію та законами України.
Отже, саме при дотриманні в даному випадку фізичною особою встановленого порядку звернення до органу Пенсійного фонду з питання призначення пенсії, і, як наслідок, вчинення суб'єктом владних повноважень дій (бездіяльності) або прийняття рішення в супереч Конституції України та діючого законодавства, такі його рішення, дії чи бездіяльність, враховуючи завдання адміністративного судочинства, визначення якого викладено у ч. 1 ст. 2 КАС України, мають бути визнані адміністративним судом протиправними та скасовані.
Таким чином, саме після дотримання суб'єктом звернення порядку подання до органу Пенсійного фонду заяви про призначення відповідної пенсії (як встановленого зразка, так і у довільній формі, але з викладенням зазначеної вище інформації) і наданням документів, що підтверджують наявність необхідного стажу роботи, у суб'єкта владних повноважень, яким в даному випадку є відповідач, виникне обов'язок щодо їх розгляду та прийняття рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення» та вищенаведеними Порядками, затвердженими постановами правління Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України.
Завданням адміністративного судочинства, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів, зокрема, фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір, згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функції.
Таким чином, саме наявність публічно-правового спору між учасниками адміністративного процесу є підставою для звернення одного з них для вирішення його судом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем на виконання публічно-владних управлінських функцій не було вчинено дій та прийнято рішення (індивідуального акта) щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії, оскільки останнім не був дотриманий порядок звернення до органу Пенсійного фонду з цього питання, а, отже, й не були порушені його права, у зв'язку з чим, на переконання суду, відсутній предмет спору між сторонами.
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що лише після розгляду відповідачем по суті його заяви саме про призначення пенсії за віком, поданої у відповідності до вищенаведеного Порядку, та прийняття відповідного рішення або вчинення дій, які будуть свідчити про відмову у призначенні такої пенсії, можуть бути порушені його права та інтереси, що з'явиться підставою для звернення до суду за їх захистом.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у позовній заяві вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу певних періодів роботи та зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу певні періоди роботи є передчасними і задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією №0.0.2052582742.1 від 16.03.2021, позивач за подання адміністративного позову сплатив 908,00 грн. судового збору.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258; 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 квітня 2021 року.
Суддя С.В. Ушенко