Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 березня 2021 р. Справа№200/2010/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні з військової служби його загальна вислуга років становила 17 років 01 місяців 03 днів, з яких календарна вислуга - 06 років 08 місяців 07 днів, однак при виключенні зі списків особового складу частини, всупереч ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення станом на день звільнення за 06 календарних років військової служби.
Представник відповідача надав письмовий відзив, проти задоволення позовних вимог заперечує, серед іншого зазначає, що на підставі частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Вказує, що відповідно до пункту 2 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2019 № 353 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.12.2019 року № 74-РС на посаду водія-санітара медичного пункту визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Вислуга років у Збройних Силах України: календарна 05 років 08 місяців 07 днів, загальна з урахуванням пільгової 12 років 11 місяців 27 днів.
Відповідач звертає увагу, що позивач помилково стверджує у своїй позовній заяві, що він 16.12.2019 року на день звільнення саме з військової частини НОМЕР_1 набув право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, оскільки його загальна вислуга років станом на 14.05.2019 року (момент звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ) та відповідно на 19.12.2019 року (момент зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ) вже складала понад 10 років.
Відповідач вважає, що в діях командування військової частини НОМЕР_1 відсутня протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII та підстави для здійснення нарахування та виплатити цієї допомоги позивачу, оскільки командування військової частини НОМЕР_1 , діючи виключно в межах чинного законодавства, керувалося як нормами загального, так і нормами спеціального законодавства, яке регулює механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби - наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, яким встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується за наявності 10 років саме календарної служби, тоді як в позивача така служба становить 06 років 08 місяців 07 днів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/2010/21-а за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 01 листопада 2017 року (а.с. 8).
Відповідно до даних військового квитка молодшого сержанта ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 , виданого 14.11.2011 року, позивач у період з 28.08.2014 по 22.03.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а у період з 22.03.2019 по 14.05.2019 - у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.05.2019 року № 137 позивача було звільнено з військової служби за контрактом та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (а.с.3-4).
16.12.2019 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 з одного боку, та громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з іншого боку було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу терміном на 1 (один) рік. Контракт набрав чинності з 16.12.2019 року (а.с. 19-22).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2019 року № 353 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.12.2019 року № 74-РС на посаду водія-санітара медичного пункту, який прибув з Костянтинівського ОМВК Донецької області, визнано таким, що з 16 грудня 2019 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат». Вказано, що вислуга років у Збройних Силах України: календарна 05 років 08 місяців 07 днів, загальна з урахуванням пільгової 12 років 11 місяців 27 днів (а.с. 18).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 грудня 2020 року № 350 молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія -санітарна медичного пункту, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 грудня 2020 року № 179-РС, у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», визнано таким, що справи та посаду здав та направлено для зарахування на військовий облік до Костянтинівського ОМТЦК та СП Донецької області. З 16 грудня 2020 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вислуга років у ЗСУ станом на 16.2.2020 року: календарна 06 років 08 місяців 07 днів, загальна з урахуванням пільгової 17 років 01 місяців 03 дні (а.с. 5).
Відповідачем не заперечується, що у день звільнення позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, згідно із абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічна правова норма міститься в пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (надалі - Порядок № 393).
За змістом правових норм абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та абзацу другого пункту 10 Порядку № 393 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.
У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги "за наявності вислуги 10 років і більше". При цьому суд зазначає, що законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної, пільгової, тощо).
Більш того, законодавець не надає визначень ні "календарної вислуги років" ні пільгової вислуги років". Правовими нормами Порядку № 393 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17, яка відповідно до вимог ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.
На підставі викладеного суд робить висновок, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за закінченням контракту такі військовослужбовці мають права на спірну одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше, незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).
Разом з тим, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Таким чином, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням строку контракту за наявності вислуги років 17 років 01 місяць 03 днів, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
Розмір такої допомоги визначається у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні п'ять повних календарних років служби позивача.
Суд враховує, що відповідно до п.1 глави 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 (надалі - Інструкція № 558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Тобто, в даній Інструкції № 558 допущено власне трактування положень статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Порядку № 393.
В силу вимог ст.7 КАС України правові норми Інструкції № 558 не мають вищої юридичної сили у відношенні до Закону № 2011-XII та Порядку № 393, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо твердження відповідача про наявність обов'язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги вислуги років понад 10 років, саме у календарному обчисленні такої вислуги, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем вимог законодавства.
Суд зазначає, що у частині 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
У той же час, відповідач у відзиві зазначає про те, що позивач набув відповідний стаж понад 10 років ще на момент звільнення з військової служби у іншій військовій частині - ( НОМЕР_2 ).
Як встановлено судом з військового квитка позивача та витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 350 від 16.12.2020 року, станом на 16.12.2020 року загальна вислуга років позивача склала 17 років 01 місяць та 03 дні.
Отже, вислугу років, що надає позивачу право на отримання під час звільнення з військової служби грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивач набув ще у листопаді 2013 року.
Суд зазначає про те, що відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби під час звільнення позивача з військової служби у будь-якій іншій військовій частині.
Як встановлено вище, станом на момент звільнення позивача з військової служби у військовій частині - НОМЕР_1 позивач мав право на виплату йому відповідної допомоги, проте, її виплату відповідачем проведено не було.
Зазначені обставини вказують на те, що відповідна сума одноразової грошової допомоги має бути стягнута саме з відповідача.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі “Fedorenko проти України” від 01.06.2006 №25921/02 Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію згідно з якою у Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 06.07.1999 № 8-рп/99; від 20.03.2002 № 5-рп/2002; від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку із закінченням строку контракту.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи предмет даного позову, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей", Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558, статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Повне судове рішення складене 31 березня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч