02 березня 2021 року Справа № 160/16675/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врона О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначені пенсії у зв'язку із втратою годувальника за результатами заяви ОСОБА_1 від 11.02.2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 10.08.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 11.02.2020 року, здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 11.02.2020 року по 10.08.2020 року та здійснити виплату недоплаченої пенсії за цей період.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 , 1946 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 02.01.2020 року. Станом на 10.02.2020 року позивач перебувала на обліку в Пенсійному Фонді України та отримувала пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з обмеженням у самостійному пересуванні, користуючись своїм законним правом на отримання пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, 11.02.2020 году до позивача додому приїхав представник відповідача та отримав заяву про призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника з копіями усіх необхідних документів. Проте пенсія призначена не була через невідповідність прізвищ позивача та її чоловіка. 07.08.2020 року позивач отримала рішення Павлоградського міськрайонного суду від 01.04.2020 року, яке вступило у законну силу з 07.08.2020 року. 10.08.2020 року до Павлоградського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області позивачем було подано рішення Павлоградського міськрайонного суду від 10.04.2020 року (справа №185/1672/20 ), про встановлення факту родинних відносин. Тільки після звернення до урядової гарячої лінії від 01.09.2020 року (вх.№ 18066/С - 0400 від 02.09.2020 року), відповідач надіслав на адресу позивача офіційний лист від 04.09.2020 року №17256-18066/С-02/8-0200/20 після чого стало відомо, що 11.02.2020 року, після подачі відповідної заяви на отримання пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, позивачу було відмовлено у зв'язку з розбіжностями у прізвищі з годувальником. Пенсія у зв'язку зі втратою годувальника призначена тільки 10.08.2020 року. Відповідач не надав позивачу жодного рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.02.2020 року та рішення про призначення пенсії від 10.08.2020 року, проте посилається на них у своїй відповіді на звернення вх.№ 8066/С - 0400 від 02.09.2020 року. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, а рішення про відмову у призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника від 11.02.2020 та рішення про призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника з 10.08.2020 року є незаконними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
02.03.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на дату первинного звернення позивача (11.02.2020) документи, що засвідчували родинні стосунки ОСОБА_2 з померлим годувальником не відповідали вимогам чинного законодавства України. Тобто, в Головному управлінні, як органу, що призначає пенсію, не було всіх необхідних документів для вирішення питання про переведення позивача на інший вид пенсії. Відповідно до норм чинного законодавства переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів, що знаходяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Отже, право на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника позивачка набула з дня подання заяви від 10.08.2020 року та належних документів, що засвідчують родинні стосунки, а саме рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.04.2020 року. Оскільки всі необхідні документи для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника були надані разом із заявою від 10.08.2020 року, тому таке переведення відбулось 10.08.2020 року.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з 02.02.2002 року. З 02.02.2002 року по 10.08.2020 року отримувала пенсію за віком.
Відповідно до відмітки в паспорті, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 та довідки про реєстрацію та склад сім'ї від 28.01.2020 року №320, виданої Комунальним підприємством «Павлоград Україна», чоловіком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , проживали разом.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.01.2020 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
11.02.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсію по втраті годувальника.
Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства про розгляд питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства від 17.02.2020 року №14 було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , оскільки в наданих документах наявні розбіжності щодо прізвища заявниці та померлого чоловіка.
Листом від 24.02.2020 року №46/03.22-19 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Доказів направлення та отримання позивачем зазначеного рішення від 17.02.2020 року №14 та листа від 24.02.2020 року №46/03.22-19 матеріали пенсійної справи не містять.
ОСОБА_1 звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою до суду про встановлення факту родинних відносин, в якій просила встановити факт родинних відносин між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , як дружини та чоловіка.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.04.2020 року у справі №185/1672/20 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин задоволено, встановлено факт родинних відносин та визнано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.04.2020 року у справі №185/1672/20 набрало законної сили 07.08.2020 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.
10.08.2020 року позивач повторно звернулась із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та надала рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.04.2020 року у справі №185/1672/20.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду Україні в Дніпропетровській області №912160162350 від 14.08.2020 року позивачу було перераховано пенсію на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 10.08.2020 року.
Проте, за період з дати первісного звернення із заявою про перерахунок пенсії від 11.02.2020 року до 10.08.2020 року перерахунок пенсії з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника проведено не було.
Не погоджуючись з діями відповідача по непроведенню перерахунку пенсії з 11.02.2020 року, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч.1 ст.36 Закону №1058, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону №1058, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно пункту 2.11 Порядку №22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що на заяву позивача від 11.02.2020 відповідачем було надано відмову у переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки виявлено розбіжності у прізвищах позивача та її чоловіка.
Повторно позивач звернулася до відповідача з питання призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника 10.08.2020 року, з додатковими підтверджуючими документами і саме із зазначеної дати позивачу призначено відповідний вид пенсії.
При вирішенні спору, суд звертає увагу органу Пенсійного фонду на п. 3 ч.1 ст. 45 Закону №1058, відповідно до якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Суд зазначає, що позивач звернулась із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, а саме: ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а позивач зверталась із заявами 11.02.2020 року та 10.08.2020 року, тобто в межах 12 місяців з дати смерті годувальника.
Отже, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника мало відбутись з дня, що настає за днем смерті годувальника - 03.01.2020 року.
Натомість, судом встановлено порушення відповідачем норми п. 3 ч.1 ст. 45 Закону №1058 та прав позивача у вигляді призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника лише з 10.08.2020 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області області №912160162350 від 14.08.2020 року в частині призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 10.08.2020 року.
Як наслідок підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 03.01.2020 року та здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 03.01.2020 року по 10.08.2020 року та виплатити недоплачену пенсію за цей період.
Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
На переконання суду, зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 03.01.2020 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії з моменту досягнення пенсійного віку, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).
Проте, суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначені пенсії у зв'язку із втратою годувальника за результатами заяви ОСОБА_1 від 11.02.2020 року, не підлягає задоволенню, оскільки станом на день прийняття рішення за результатами розгляду заяви від 11.02.2020 року подані позивачем документи містили розбіжності. А тому відповідачем не було порушено вимог законодавства, відмовляючи у призначенні пенсії за заявою від 11.02.2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 10.12.2020 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 560,53 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912160162350 від 14.08.2020 року в частині призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника з 10.08.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 03.01.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 03.01.2020 року по 10.08.2020 року та виплатити недоплачену пенсію за цей період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 560 грн. 53 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона