Рішення від 22.04.2021 по справі 160/2471/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

22 квітня 2021 року Справа № 160/2471/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) про, з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.04.2021 р., визнання протиправним та скасування рішення №0400-010303-8/15970 від 03.02.2020 р.; визнання протиправним та скасування рішення №0400-010303-8/37325 від 17.03.2021 р.; зобов'язання зарахувати до пільгового стажу період роботи з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р.; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах; стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області судових витрат у розмірі 908,00 грн.; стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в якості відшкодування витрат пов'язаних з наданням юридичної допомоги грошову суму в розмірі 5 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-010303-8/15970 від 03.02.2020 р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, період з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р. підручним сталевара, сталеваром, та майстром, зайнятих на гарячих ділянках роботи, за Списком №1; зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах; стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

13 січня 2021 р. позивач звернувся до районного відділення пенсійного фонду України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

До заяви, поданої до Пенсійного фонду, ОСОБА_1 надавались трудова книжка серії НОМЕР_1 , військовий квиток, довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній № 22 від «04» січня 2021 року.

03 лютого 2021 р. листом № 0400-010303-8/15970 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, відповідно до п. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування відмови відділ з питань призначення пенсії посилається на недостатність стажу роботи за списком №1, а саме: враховано страхового стажу 32 роки 5 місяців 2 дні, в тому числі робота за списком № 1 - 7 років 9 місяців 18 днів, при необхідному 10 років, та за Списком № 2-20 років 1 місяць 7 днів.

Відповідно до паспорту громадянина України серії № НОМЕР_2 виданого Довгинцівським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на день звернення - 13 січня 2020 р. вік - 53 (п'ятдесят три) роки.

За наданими документами страховий стаж на 04.01.2021 р. складає 32 роки, 5 місяців, 2 дні.

Відповідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній № 22 від 04.01.2021 р., видано ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг» по списку № 1 ОСОБА_1 відпрацьовано 07 років 11 місяців 04 дні.

При цьому позивач зазначає, що в листі від 03.02.2020 р. № 0400-010303-8/15970 відповідач зазначив, що врахував роботу за списком № 1 - 07 років 9 місяців 18 днів, оскільки у довідці № 22 від 04 січня 2021 року, виданої ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» починаючи з 11 серпня 1999 року по 30 листопада 2020 р. вказане невірне посилання на статтю, та професії згідно з трудовою книжкою.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 та довідки № 22 від 04 січня 2021 р., починаючи з 11.08.1989 р. по 16.06.1991 р., з 14.04.1992 р. по 10.03.1994 р., з 11.03.1994 р. по 10.08.1994 р., з 11.08.1994 р. по 30.11.1994 р., з 01.12.1994 р. по 30.03.1997 р., з 02.11.1998 р. по 10.06.1999 р., з 11.06.1999 р. по 26.10.1999 р., з 31.01.2000 р. по 15.03.2000 р. ОСОБА_1 працював підручним сталевара мартенівської печі, сталеваром мартенівської печі та майстром, зайнятим на гарячих ділянках робіт.

Відповідно до розділу III підрозділу 2 а Списків, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 та розділу III підрозділу 2а позиція 1030200а-16760 Списків, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 робота підручного сталевара віднесена до списку № 1.

Для вирішення питання про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи, а саме: трудова книжка, в якій зазначені періоди роботи за списком № 1 та довідка № 22 від 04.01.2021 р., видана ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг», який є правонаступником Криворізького державного металургійного комбінату «Криворіжсталь» та є уточнюючою довідкою згідно пункту 20, вищевказаною нормою закону.

Тобто, як зазначає позивач, у відповідача було достатньо відомостей для врахування трудового стажу за списком №1 в період з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р. роботи підручним сталевара, сталеваром, та майстром, зайнятих на гарячих ділянках роботи, з врахування достатнього трудового стажу за списком № 1 для призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. у справі №160/2471/21 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.03.2021 р., в якому останній проти позову заперечує та просить в позові відмовити з наступних підстав.

Документально встановлено, що 13.0.2021 р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши пакет документів, серед яких, зокрема: уточнююча довідка №22 від 04.01.2021 р., видана ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", до якої додані витяги з наказів про атестацію робочих місць.

За результатом розгляду пред'явлених документів, було встановлено наступне: в періоди з 11.08.1989 р. по 16.06.1991 р., з 14.04.1992 р. по 10.03.1994 р., з 11.03.1994 р. по 10.08.1994 р. позивач працював підручним сталевара мартенівської печі; в період з 11.08.1994 р. по 30.11.1994 р. - сталеваром мартенівської печі; в період з 01.12.1994 р. по 30.03.1997 р. - майстром, зайнятим на гарячих ділянках робіт.

Підстави для зарахування зазначених періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1 наявні, за умови підтвердження результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

Так, наказом №525 від 09.12.1994 "Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті" підтверджено проведення на підприємстві атестації робочих місць. При цьому, витяг з наказу №525 від 09.12.1994 по КДГМК "Криворіжсталь" містить відомості про атестацію таких робочих місць: "змінний майстер основної виробничої ділянки"; "заступник начальника цеха".

Інформація про атестацію робочого місця за професією "підручний сталевар", "сталевар" у витязі з наказу №252 від 09.12.1994 р. не зазначено, у зв'язку з чим відсутні підстави зарахувати період роботи позивача з 21.08.1992 р. по 30.11.1994 р. до пільгового стажу за Списком №1.

Крім того, в довідці №22 від 04.01.2021 р. про підтвердження наявного пільгового стажу невірно зазначено посилання на статтю закону, що передбачає право на пільгове пенсійне забезпечення, та зазначено назви професій, що не відповідають відомостям трудової книжки позивача.

Таким чином, відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідної кількості років пільгового стажу за Списком №1 для призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 53-х років.

На підставі викладеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного пенсійного законодавства, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

02.04.2021 р., шляхом поштового зв'язку, на адресу Днепропетровского окружного адміністративного суду надійшла уточнена позовна заява від 02.04.2021 р. вх.№26594/21, в тексті якої зазначено наступне.

13.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного відділення пенсійного фонду України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як зазначає позивач, до заяви надавалась трудова книжка на ім'я НОМЕР_4 , військовий квиток, довідка про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній №22 від 04.01.2021 року.

03.02.2021 р. листом за № 0400-010303-8/15970 відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовив в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - оскільки при загальному стажі роботи строком 32 роки 5 місяців 2 дні, стаж роботи на пільгових умовах за Списком №1 складає 7 років 9 місяців 18 днів, при необхідному -10 років.

17.03.2021 р. другим листом № 0400-010303-8/37325 відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - оскільки нарахував стаж роботи на пільгових умовах за Списком №1 строком лише у 4 роки 11 місяці. При цьому, в листі було зазначено, що «період роботи з 31.01.2000 р. по 15.03.2000 р. можливо врахувати тільки до загального стансу роботи, так як дія наказу про атестацію робочих місць №525 від 09.12.1994 р. закінчилась 08.12.1999, а наступний наказ прийнято 20.03.2000 р. за № 417». Рекомендовано звернутись до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання дооформленя довідки, уточнюючи пільговий характер роботи.

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Довгинцівським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на день звернення 13.01.2020 р., вік - 53 роки.

За наданими документами страховий стаж станом на 04.01.2021 складає 32 роки 5 місяців 2 дні.

Відповідно до довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній №22 від 04.01.2021 р., видано ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг» по списку №1 ОСОБА_1 відпрацьовано 07 років 11 місяців 04 дні.

В листі від 03.02.2021 року за № 0400-010303-8/15970 відповідач зазначив, що врахував роботу за Списком №1-07 років 9 місяців 18 днів, оскільки у довідці №22 від 04.01.2021 року, виданої ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» починаючи з 11.08.1999 року по 30.11.2020 року вказане невірне посилання на статтю, та професію згідно трудової книжки.

В листі від 17.03.2021 р. № 0400-010303-8/37325 відповідач зазначив, що

врахував роботу за Списком №1 - 4 роки 11 місяців, оскільки дія наказу №525 від 09.12.1994 р. «По Криворізькому державному металургійному комбінату «Криворіжсталь» про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці від 09.12.1994 р. закінчилась 08.12.1999 р. а наказ прийнято 20.03.2000 р. за № 417. Таким чином, професія сталевара та підручого сталевара не атестовано і пільговий стаж по цій професії з 31.01.200 року по 15.03.2000 року не зараховано.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та довідки №22 від 04.01.2021 р., починаючи с 11.08.1989 р. по 16.06.1991 р., з 14.04.1992 р. по 10.03.1994 р., з 11.03.1994 р. по 10.08.1994 р., з 11.08.1994 р. по 30.11.1994 р., з 01.12.1994 р. по 30.03.1997 р., з 02.11.1998 р. по 10.06.1999 р., з 11.06.1999 р. по 26.10.1999 р., з 31.01.2000 р. по 15.03.2000 р. позивач працював підручним сталевара мартенівської печі, сталеваром мартенівської печі та майстром, зайнятим на гарячих ділянках робіт.

Для вирішення питання про призначення пенсії ОСОБА_1 була надана трудова книжка, в якій зазначені періоди роботи за Списком №1 та довідка №22 від 04.01.2021 р., видана ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який є правонаступником Криворізького державного металургійного комбінату «Криворіжсталь» та є уточнюючою довідкою згідно п.20, вищевказаною нормою закону.

Тобто, у відповідача було достатньо відомостей для врахування трудового стажу за Списком №1 в період з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р. роботи підручним сталеваром, сталеваром, та майстром, зайнятим на гарячих ділянках роботи, з врахуванням достатнього трудового стажу за списком №1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

На підставі викладеного вище, позивач, в уточнюючій заяві від 02.04.2021 р. вх. №26594/21 просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010303-8/15970 від 03.02.2020 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010303-8/37325 від 17.03.2021 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 11.08.1989 року по 15.03.2000 року в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаді підручного сталевара, сталеваром, та майстром, зайнятих на гарячих ділянках роботи за Списком №1; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком пільгових умовах; стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.; стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування витрат пов'язаних з наданням юридично допомоги грошову суду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.

20.04.2021 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на уточнену позовну заяву від 20.04.2021 р. вх.№31827/21, в тексті якого зазначено наступне.

13.01.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши пакет документів, серед яких, зокрема: уточнююча довідка №22 від 04.01.2021 р., видана ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", до якої додані витяги з наказів про атестацію робочих місць.

За результатом розгляду пред'явлених документів, було встановлено наступне: в періоди з 11.08.1989 р. по 16.06.1991 р., з 14.04.1992 р. по 10.03.1994 р., з 11.03.1994 р. по 10.08.1994 р. позивач працював підручним сталевара мартенівської печі: в період з 11.08.1994 р. по 30.11.1994 р. - сталеваром мартенівської печі; в період з 01.12.1994 р. по 30.03.1997 р. - майстром, зайнятим на гарячих ділянках робіт.

Так, Наказом №525 від 09.12.1994 "Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті" підтверджено проведення на підприємстві атестації робочих місць.

При цьому, витяг з наказу №525 від 09.12.1994 р. по КДГМК "Криворіжсталь" містить відомості про атестацію таких робочих місць: "змінний майстер основної виробничої ділянки"; "заступник начальника цеха"; Інформація про атестацію робочого місця за професією "підручний сталевар", "сталевар" у витязі з наказу №252 від 09.12.1994 р. не зазначено, у зв'язку з чим відсутні підстави зарахувати період роботи позивача з 21.08.1992 р. по 30.11.1994 р. до пільгового стажу за Списком №1.

При цьому зазначено, що в довідці №22 від 04.01.2021 р. про підтвердження наявного пільгового стажу невірно зазначено посилання на статтю закону, що передбачає право на пільгове пенсійне забезпечення, та зазначено назви професій, що не відповідають відомостям трудової книжки позивача.

На підставі викладеного вище, відповідач просить суд відмовити у задоволенні пред'явлених позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування витрат пов'язаних з наданням юридично допомоги грошову суду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. відповідач, з посиланням на позицію Великої Палати ВС, викладеній у постанові по справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 р., в тексті якої зазначено, що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, просить суд відмовити.

Рішення у даній адміністративній справі, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р., якою було встановлено карантин, та враховуючи п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення», яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), приймається 22.04.2021 р.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом СерІї НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , якою визначено трудовий шлях останнього.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 13.01.2021 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

03.02.2021 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 , про що складено лист «Повідомлення про відмову в призначенні пенсії» від 03.02.2021 р. №0400-010303-8/15970, в тексті якого, з посиланням на ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію на пільгових умовах мають чоловіки, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 23 роки (з датою звернення з 01.04.2020 по 31.03.2021), з них не менше 10 років на зазначених робота.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенси за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (60 років) чоловікам - на 1 рік за кожен повний рік такої роботи.

У разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній".

В листі зазначено, що пільговий стаж ОСОБА_1 не зараховано згідно наданої довідки № 22 від 04.01.2021 р., виданої ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з 11.08.1999 р. по 30.11.2020 р., оскільки в довідці невірне посилання на статтю, та професії згідно трудової книжки.

Таким чином, за наявними документами, загальний стаж роботи складає 32 років 5 місяців 2 дні в тому числі стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 1 - 7 років 9 місяців 18 днів, при необхідному 10 років, та за Списком № 2 - 20 років 1 місяць 7 днів, тому право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на дату звернення у ОСОБА_1 відсутнє. Також рекомендовано надати довідку про період навчання.

Відповідно до ст. 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до ст. 105 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 17.03.2021 р. за №0400-010303-8/37325 «Повідомлення про відмову в призначенні пенсії» було відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії, в тексті якого зазначено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону право на пенсію на пільговий умовах мають чоловіки, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатам атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менш 23 роки (з датою звернення з 01.04.2020 р. по 31.03.2021 р.), з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загальної стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом 1 ч.1 ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (60 рокі) чоловікам - на 1 рік за кожен повний рік такої роботи.

У разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стаж приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або і правонаступників, що передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявної трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються і спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається це період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Підставою для зарахування певного періоду роботи до роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах є насамперед наявність посади (професії) та виробництва у відповідному Списку, а також зайнятість виконанням робіт передбачених Списками №1, протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника після 21 серпня 1992 р. результатами атестації робочих місць за умовами праці (не менш ніж 80% установленого для такого виробництва. Порядок проведення атестації робочі місць за умовами праці, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України в 01.08.92 №442, - атестація проводиться атестаційною комісією підприємств склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству в строк передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію віком на пільгових умовах.

Для підтвердження роботи за Списком № 1 Вами подано довідку уточнюючу пільговий характер роботи № 22 від 04.01.2021 р., видану ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", за періоди роботи з 11.08.1989 р. по 16.06.1991 р. та 14.04.1992 р. по 04.01.2021 р. До довідки надано витяги з наказів про атестації

робочих місць і у витязі з наказу № 525 від 09.12.1994 р. не зазначено посади сталевар та підручний сталевара. Тому до роботи за Списком № 1 можливо врахувати періоди роботи з 11.08.1989 по 16.06.1991, 14.04.1992 по 21.08.1992, з 01.12.1994 по 30.03.1997, 11.06.1999 по 26.10.1999. Період роботи з 31.01.2000 по 15.03.2000 можливо врахувати тільки до загального стажу роботи так, як дія наказу про атестацію робочих місць № 525 від 09.12.1994 закінчилась 08.12.1999,

а наступний наказ прийнято 20.03.2000 за № 417.

Порекомендуємо звернутись ОСОБА_1 до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з питання дооформлення довідки, уточнююючої пільговий характер роботи.

За наданими документами, страховий стаж складає 32 років 5 місяців 2 дні, в тому числі стаж роботи за Списком № 1 - 4 роки 11 місяців при необхідному 7 років. У зв'язку з не підтвердженням необхідного пільгового стажу, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: основи соціального захисту.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

У відповідності до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи загальні принципи міжнародного права, викладені у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач не може бути позбавленим права на отримання пенсії у зв'язку з отриманням певної інформації від відповідних органів влади.

Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

За правилами Положення №530 час проходження служби, протягом якого особа бралаучасть в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяцьслужби затри.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації №41), відповідно до яких основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року, встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Згідно з п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.92, атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку №442 та п.п. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років; відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Пунктами 8, 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначенняпенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, щодовідки, уточнюючі характер роботи, повинні видаватися у разі, коли у трудовій книжцівзагалі відсутні відомості про роботу громадян у спірний період, що визначає їх право напільгову пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до'Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема, документи про стаж.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за № 383 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 грудня. 2005 року за Хе 1451/11731 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку Із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Суд звертає увагу, що відповідно до записів в трудовій книжці Серії НОМЕР_1 , довідки про підтвердження наявності трудового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, копії яких містяться в матеріалах справи, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 повний робочий день працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мартенівський цех: виробництво сталеплавильне з 11.08.1989р. по 16.06.1991р. - підручним сталевара мартенівської печі. Що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ 2а. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №1173. Мартенівський цех: виробництво сталі: з 14.04.1992р. по 10.03.1994р. - підручним сталевара мартенівської печі. Що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ 2а, позиція 1030200а-16760. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10. З 11.03.1994р. по 10.08.1994р. - підручним сталевара мартенівської печі. Що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ 2а, позиція 1030200а-16760. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р.№ 162. Що передбачено: Стаття 114 п.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Роз'яснення Кабінету Міністрів України №18 від 01.07.1992 р. з 11.08.1994 р. по 30.11.1994 р. - сталеваром мартенівської печі. Що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ 2а, позиція 1030200а-16760. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162. Що передбачено: стаття 114 п.3 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.12.1994 р. по 30.03.1997 р. - майстром, зайнятим на гарячих ділянках робіт. Що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ 26, позиція 10302006-23187. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р.№ 162. З 31.03.1997 р. по 01.11.1998 р. - заступником начальника цеху. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 20402006-24125. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р.№ 162. З 02.11.1998 р. по 10.06.1999 р. - підручним сталевара мартенівської печі. Що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ 2а, позиція 1030200а-16760. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р.№ 162. Що передбачено: ст. 114 п.3 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсе страхування».

Роз'яснення Кабінету Міністрів України №18 від 01.07.1992 р. з 11.06.1999 р. по 26.10.1999 р. - майстром, зайнятим на гарячих ділянках робіт. Що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ 26, позиція 10302006-23187. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162. З 27.10.1999 р. по 30.01.2000 р. - заступником начальника цеху. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 20402006-24125. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162. З 31.01.2000 р. по 15.03.2000 р. - майстром, зайнятим на гарячих ділянках робіт. Що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ 26, позиція 10302006-23187. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р.№ 162. З 16.03.2000 р. по 12.11.2002 р. - заступником начальника цеху. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 20402006-24125. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162. З 13.11.2002 р. по 15.01.2003 р. - начальником цеху. Що передбачено: Список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 20402006-24125. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162. з 16.01.2003 р. по 17.09.2007 р. - начальником цеху. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 3.26. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36. Конвертерний цех: виробництво сталі з 18.09.2007 р. по 20.09.2007 р. - заступником начальника цеху. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 3,26. Відповідно до Списків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1601.2003 р. №36. З 21.09.2007 р. по 28.03.2010 р. - начальником цеху. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 3.26. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36. Мартенівський цех: виробництво сталі з 29.03.2010 р. по 12.11.2015 р., - начальником цеху. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 3.26. Відповідно до Списків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 01 2003р. №36. Конвертерний цех: виробництво сталі з 13.11.2015 р. по 02.08.2016 р. - начальником цеху. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 26, позиція 3.26. Відповідно до Списків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. № 36, з 03.08.2016р. по 13.05.2018р. - начальником цеху, який здійснює безпосередній контроль за виконанням робіт під час технологічних процесів у зазначених виробництвах. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 6 згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019р. № 708.

Мартенівський цех: виробництво сталі з 14.05.2018р. по 19.05.2020р. - начальником цеху, який здійснює безпосередній контроль за виконанням робіт під час технологічних процесів у зазначених виробництвах. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 6. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14 08.2019 р. №708. Вогнетривно-вапняний цех: виробництво сталі з 20.05.2020 р. по теперішній час - начальником цеху, який здійснює безпосередній контроль за виконанням робіт під час технологічних процесів у зазначених виробництвах. Що передбачено: список № 2, розділ III, підрозділ 6. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. № 708. Всього за вищевказані періоди відпрацьовано: за списком № 1 - 07 років 11 місяців 04 дні. Всього за вищевказані періоди відпрацьовано: за списком №2-22 роки 07 місяців 23 дні. Підтверджено атестацією робочих місць: наказ № 525 від 09.12.1994 р., наказ №417 від 20.03.2000р., наказ №300 від 18.04.2005р., наказ №349 від 02.04.2010р., наказ 347 від 30.03.2015р. наказ № 1350 від 12.12.2019р., наказ № 315 від 30.03.2020 р. Лист про продовження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці № 003/07-1-229 від 11.06.2009 р.

При цьому, судом встановлено, що Криворізький металургійний завод «Криворіжсталь» ім. В.І. Леніна перейменовано на: Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь» ім. В.І. Леніна, наказ Міністерства чорної металургії СРСР від 16.01. 84р. № 40; Криворізький державний гірничо - металургійний комбінат «Криворіжсталь», наказ Міністерства промисловості України від 08,10,96р. № 179; Відкрите акціонерне товариство «Криворізький гірничо - металургійний комбінат «Криворіжсталь», наказ Міністерства промислової політики України від 07.04.2004р. № 166; З 12.01.2006 р. Відкрите акціонерне товариство «Криворізький гірничо - металургійний комбінат «Криворіжсталь» реорганізовано у ВАТ «МітталСтіл Кривий Ріг». Підстава: рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Криворіжсталь» № 2 від 12.01.2006 р.

Відкрите акціонерне товариство «МітталСтіл Кривий Ріг» реорганізовано в Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Підстава: рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «МітталСтіл Кривий Ріг» № 4 від 14.06.2007 р.

Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттіл Кривий Ріг» реорганізовано в Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Підстава: рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №10 від 21.04.2011 р.

В матеріалах справи також міститься Витяги з наказу, а саме: №525 від 09.12.1994 р. по КДГМК «Криворіжсталі» «Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті», №417 від 20.03.200 р. по КДГМК «Криворіжсталі» «Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті»; №300 від 18.04.2005 р. по КДГМК «Криворіжсталі» «Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті»; № 349 від 02.04.2010 р. по ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті»; 347 від 30.03.2025 р. по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті»; № 315 від 30.03.2020 р. по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті»; №1350 від 12.12.2019 р. по ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Про затвердження підсумків атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті», що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи позивача з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р. підручним сталевара, сталеваром, та майстром, зайнятих на гарячих ділянках роботи за Списком №1.

Матеріалами справи підтверджено, що наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Згідно з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

Згідно з ч.6 ст.114 Закону №1058-IV та ч.5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.3 Порядку №383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Згідно з п.5 Порядку №383 у разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 чи №2 працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналіз наведених норм права дає змогу прийти до висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці.

Відтак, суд зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу пільгового стажу пенсії не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Зазначена позиція кореспондується позиції ВС, викладеній в постанові від 16.06.2020 р. у справі № №185/7049/16-а (адміністративне провадження №К/9901/33457/18).

Аналогічна правова позиці висловлена Верховним Судом у постановах від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17).

Таким чином, в порушення вищенаведених норм відповідачем було неправомірно не зараховано до пільгового стажу наступний період роботи, а саме: з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р. підручним сталеваро1.м, сталеваром, та майстром, зайнятих на гарячих ділянках роботи, за списком №

З аналізу чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, відповідний період роботи, а саме: з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р. підручним сталевара, сталеваром, та майстром, зайнятих на гарячих ділянках роботи за списком №1.

Відтак, встановивши та підтвердивши матеріалами справи протиправний характер відмови суб'єкта владних повноважень, вчинений без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, а також встановивши, що в даному випадку мають місце саме дії відповідача, як активна форма поведінки останнього, спрямовані шляхом винесення протиправної відмови та порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд приходить до висновку, що належним та допустимим засобом щодо поновлення порушеного права буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-010303-8/15970 від 03.02.2020 р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010303-8/37325 від 17.03.2021 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , та зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, період з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р. підручним сталевара, сталеваром, та майстром, зайнятих на гарячих ділянках роботи, за Списком №1, так і зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 13.01.2021 року, тобто з дати звернення з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № 2238-3499-6383-0731 від 16.02.2021 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.),який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення №0400-010303-8/15970 від 03.02.2020 р.; зобов'язання зарахувати до пільгового стажу період роботи з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р.; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженні всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).

Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем до позовної заяви додавались відповідні докази на підтвердження понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із підготовкою та поданням відповідної позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у розмірі 5 000, 00 грн.

Відповідно до ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому, відповідно до ч.3, 5 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, шляхом винесення додаткового рішення в порядку, визначеному ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються види судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України надається визначення витрат на професійну правничу допомогу та зазначається наступне.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до змісту ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються загальні підстави щодо розподілу судових витрат. Зокрема, визначається наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.

Відповідно до пунктів 1,5.6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З приводу зазначеного питання висловився і Конституційний Суд України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

З огляду на наведене вище, до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правничих питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, саме на суд покладається обов'язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., представником позивача було додано до позовної заяви наступні документи, а саме: копію квитанції від 25.03.2021 р. на оплату послуг згідно договору від 25.03.2021 р.; копію договору №ФО 250321 від 25.03.2021 р.;

Аналізуючи додані до позовної заяви зазначені вище по тексту документи щодо компенсації витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 5 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.

Справа № 160/2471/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) про, з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.04.2021 р., визнання протиправним та скасування рішення №0400-010303-8/15970 від 03.02.2020 р.; визнання протиправним та скасування рішення №0400-010303-8/37325 від 17.03.2021 р.; зобов'язання зарахувати до пільгового стажу період роботи з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р.; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах; стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області судових витрат у розмірі 908,00 грн.; стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в якості відшкодування витрат пов'язаних з наданням юридичної допомоги грошову суму в розмірі 5 000,00 грн. розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні).

Розглянувши копію договору про надання правничої (правової) допомоги № ФО 250321 від 25.03.2021 р.; копію квитанції від 25.03.2021 р. на оплату послуг згідно договору від 25.03.2021 р., суд зазначає, що дані документи не містить жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, а також не відображають суті наданих послуг.

Тобто, матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання відповідних процесуальних документів в адміністративній справі № 160/2471/21, оскільки в доданих до матеріалів даної справи підтверджуючих документів щодо оплати професійної правничої допомоги не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у додатковому рішенні від 24 січня 2019 року по справі № 9901/350/18 (провадження №П/9901/350/18), в тексті якого зазначено, що надані до Суду представником позивача копії виписок з його банківського рахунку, на підтвердження того, що позивач поніс витрати на правову допомогу згідно актів приймання-передачі наданих послуг № 01-554 від 30 листопада 2017 року, № 02-554 від 11 червня 2018 року, № 03-554 від 22 жовтня 2018 року, такі витрати не підтверджують, оскільки не містять інформацію про номер справи, чи відповідний акт приймання-передачі наданих послуг згідно з якими були сплачені кошти.

Водночас, посилання у вказаних виписках з банківського рахунку представника позивача на договір № 01/16 від 22 грудня 2016 року, не є свідченням того, що кошти сплачувалися за надання правової допомоги саме у справі № П/800/554/16, оскільки згідно вказаного договору адвокат ОСОБА_1 здійснював представництво інтересів позивача не лише в цій справі, а й адміністративній справі № П/800/63/16, кримінальному провадженні № 22015000000000071 та інших провадженнях за участю позивача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги позивача - ОСОБА_1 щодо стягнення на користь останньої за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) про, з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.04.2021 р., визнання протиправним та скасування рішення №0400-010303-8/15970 від 03.02.2020 р.; визнання протиправним та скасування рішення №0400-010303-8/37325 від 17.03.2021 р.; зобов'язання зарахувати до пільгового стажу період роботи з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р.; зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах; стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області судових витрат у розмірі 908,00 грн.; стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в якості відшкодування витрат пов'язаних з наданням юридичної допомоги грошову суму в розмірі 5 000,00 грн.,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-010303-8/15970 від 03.02.2020 р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010303-8/37325 від 17.03.2021 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, період з 11.08.1989 р. по 15.03.2000 р. підручним сталевара, сталеваром, та майстром, зайнятих на гарячих ділянках роботи, за Списком №1.

Зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова

Попередній документ

96452038

Наступний документ

96452040

Інформація про рішення:

№ рішення:	96452039
№ справи:	160/2471/21
Дата рішення:	22.04.2021
Дата публікації:	26.04.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них